Справа № 2а -4626/09/1213
ПОСТАНОВА
Іменем України
05 листопада 2009 року суддя Ленінського районного суду м. Луганська Таранова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, діючої в інтересах ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій незаконними, зобов’язання донарахувати і виплатити щорічну допомогу на оздоровлення та щорічну разову грошову допомогу до 5 травня,
В С Т А Н О В И В:
23 червня 2009 року до Ленінського районного суду м. Луганська з адміністративним позовом звернулася ОСОБА_1, діюча в інтересах ОСОБА_2 в якому посилається на наступне. Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи за захворюванням, пов'язаним з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку у відповідача. Позивачу, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду 2 групи відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачем повинна бути виплачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Позивач за вказані роки отримав зазначену допомогу частково, а за 2009 рік допомогу відповідачем нараховано також частково, але не сплачено. Крім того, позивач є інвалідом війни, відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», йому, як інваліду 2 групи, відповідачем повинна виплачуватися щорічна разова грошова допомога до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, але позивач за вказані роки отримав зазначену допомогу частково. Просить визнати дії відповідача відносно нарахування щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2005 та 2007-2009 роки та щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007-2009 роки в заниженому розмірі незаконними, зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Луганську ради зробити донарахування і виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2005 та 2007-2009 роки, а також зробити донарахування і виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007-2009 роки.
Сторони у судове засідання не з’явилися, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності. Позивач також просив залишити без розгляду позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача зробити нарахування і виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік.
05.11.2009 року винесено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Відповідач надав письмові заперечення проти позову, позов не визнав, посилаючись на те, що відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до суду, а саме в річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; вважає, що виплата позивачу щорічної допомоги на оздоровлення та щорічної грошової допомоги до 5 травня здійснювалась в повному обсязі у відповідності до чинного законодавства України, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що позивач належить до категорії 1 як особа, постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А№416619
від 06.06.1997р., є інвалідом 2 групи (безстроково) за захворюванням, пов'язаним з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК №023654, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач є інвалідом війни 2 групи, що підтверджується посвідченням серія Б№460480 від 09.04.2008 року, та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Позивач 11.12.2008 року та 20.05.2009 року звертався до відповідача з заявами про донарахування і виплату недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Листами від 12.12.2008 року за №№ 09/5394, 05/5405 та від 25.05.2009 року за №№ 09/2704, 05/2787 відповідачем було повністю відмовлено позивачеві в донарахуванні і виплаті щорічної допомоги на оздоровлення та щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, оскільки виплати проведені відповідно до норм чинного законодавства.
Як вбачається з відповіді відповідача від 12.12.2008 року за №09/5394 позивачу було відмовлено в перерахунку щорічної грошової допомоги на оздоровлення, виплата здійснена згідно постанов КМУ від 26.07.1996 року №836 та від 12.07.2005 року №562. Фактично позивач отримав від відповідача щорічну грошову допомогу на оздоровлення у жовтні 2004 року – 26,70 грн., у березні 2005 року – 26,70 грн., у квітні 2007 року – 120,00 грн., у березні 2008 року – 120,00 грн.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІ передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії другої групи інвалідності - п’ять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Частиною першою статті 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Отже, цим Законом Кабінет Міністрів України не був уповноважений зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2004 – 2005 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цього питання не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та законодавство щодо розмірів мінімальних заробітних плат на 2004 – 2005 роки, а не Постанова Кабінету Міністрів України “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.1996 № 836.
Крім того, положення пункту 30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 р.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було змінено статтю 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнане таким, що не відповідає Конституції України.
Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), який неодноразово розглядає проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Статтею 89 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» установлено з 1 січня 2004 року розмір мінімальної заробітної плати 205 гривень на місяць, а з 1 вересня 2004 року - 237 гривень на місяць.
Статтею 83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» установлено з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати 262 гривні на місяць, з 1 квітня 2005 року - 290 гривень на місяць, з 1 липня 2005 року - 310 гривень на місяць, з 1 вересня 2005 року - 332 гривні.
Статтею 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» установлено з 1 січня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати 400 гривень на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 гривень, з 1 липня 2007 року - 440 гривень та з 1 жовтня 2007 року - 460 гривень.
Статтею 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» установлено з 1 січня 2008 року розмір мінімальної заробітної плати 515 гривень, з 1 квітня 2008 року - 525 гривень, з 1 жовтня 2008 року - 545 гривень та з 1 грудня 2008 року - 605 гривень на місяць.
Таким чином, суд вважає за необхідне визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради щодо виплати позивачеві недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2004, 2005, 2007 та 2008 роки неправомірною, та зобов'язати відповідача донарахувати і виплатити недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2004 рік у розмірі 1158,30 грн. ((237,00 грн. ? 5) – 26,70 грн.); за 2005 рік у розмірі 1283,30 грн. ((262,00 грн. ? 5) – 26,70 грн.); за 2007 рік у розмірі 1980,00 грн. ((420,00 ? 5) – 120,00 грн.); за 2008 рік у розмірі 2455,00 грн. ((515,00 ? 5) – 120,00).
Пунктом 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, тому суд не вважає, що позивачем пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. № 3551-ХІІ, щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується грошова допомога у розмірах: інвалідам І групи - десять мінімальних розмірів пенсій за віком, ІІ групи - вісім мінімальних пенсій за віком, ІІІ групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виключно цим законом встановлюється мінімальний розмір пенсії за віком. Згідно зі ст. 28 вищевказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Прожитковий мінімум відповідно до ст. 2, 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» застосовується для встановлення мінімальної пенсії за віком і щороку затверджується Верховною радою в законі про Державний бюджет України.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. Стаття 19 вказаного Закону передбачає, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
11.12.2008 року та 20.05.2009 року позивач звертався до відповідача з заявою про перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007-2009 роки.
Листами відповідача від 12.12.2008 року за №05/5405 та від 29.05.2009 р. за №05/2787 у здійсненні такого перерахунку грошової допомоги позивачеві було відмовлено.
Фактично позивач отримав від Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради щорічну грошову допомоги до 5 травня у 2007 році - 360 грн., у 2008 році - 400 грн., у 2009 році – 430 грн.
Статтею 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України; права та пільги для ветеранів війни, встановлені раніше законодавством України, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни; нормативні акти органів державної влади, які обмежують права і пільги ветеранів, передбачені цим законом, є недійсними.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» статті 29, за якою у 2007 році виплата щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» – 360 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Щорічна грошова допомога до 5 травня позивачу була виплачена відповідачем за 2007 рік - до 5 травня 2007 року. Позовну давність для звернення до адміністративного суду щодо виплати допомоги за 2007 рік необхідно обчислювати з дня визнання незаконними рішенням Конституційного Суду України положень ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», тобто, позивачем було пропущено строк звернення до суду за захистом своїх прав стосовно виплати щорічної допомоги до 5 травня за 2007 рік.
Згідно ст. 100 КАС України пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, що на цьому наполягає одна зі сторін. Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилався на пропуск позивачем строку позовної давності та наполягав на відмові в позові з цієї підстави, тому в задоволенні позову за 2007 рік позивачу необхідно відмовити в зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесено зміни до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» стосовно зміни порядку визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги до 5 травня визнані неконституційними.
Згідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» від 18.03.2009 року №211 виплата разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни ІІ групи здійснюється в розмірі – 430 грн.
При виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідач всупереч Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної Законом на час здійснення виплати) в 2008, 2009 роках керувався постановами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, на 2008 рік затверджено у розмірі з 1 січня – 470 грн., з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.
Згідно ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»
установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Таким чином, суд вважає за необхідне визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради щодо виплати позивачеві недоотриманої суми щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2008 та 2009 роки неправомірною, та зобов'язати відповідача донарахувати і виплатити недоотриману суму щорічної допомоги до 5 травня за 2008 рік у розмірі 3448,00 грн. ((481,00 грн. ? 8) – 400,00 грн.); за 2009 рік у розмірі 3554,00 грн. ((498,00 грн. ? 8) – 430,00 грн.).
У зв'язку з тим, що відповідно до ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» позивач звільнений від сплати судового збору як інвалід війни, тому питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1, діючої в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради щодо відмови ОСОБА_2 донарахувати та виплатити суму щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2004, 2005, 2007, 2008 роки та разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за 2008, 2009 роки неправомірними.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради зробити ОСОБА_2 за рахунок Державного бюджету України донарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за 2004 рік у розмірі 1158,30 грн., за 2005 рік у розмірі 1283,30 грн., за 2007 рік у розмірі 1980,00 грн., за 2008 рік у розмірі 2455,00 грн.; разом: 6876,60 грн.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради зробити ОСОБА_2 за рахунок Державного бюджету України донарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня відповідно до ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2008 рік у розмірі 3448,00 грн., за 2009 рік у розмірі 3554,00 грн.; разом: 7002,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
СУДДЯ