Справа №173/993/17
Провадження №2/173/634/2017
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2017 р. м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого судді Шевченко О.Ю.
при секретарі судового засідання Демяненко С.І.,
за участю:
позивача – ОСОБА_1,
представників позивача – ОСОБА_2,
розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права власності, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Верхньодніпровської районної державної адміністрації, комунальне підприємство «Верхньодніпровське БТІ», Верхньодніпровська міська рада,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права власності. В обґрунтування позову зазначено, що позивачі є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1. Інші співвласники померли або не претендують на цю квартиру. В 1994 році частину квартири, а саме дві кімнати, було приватизовано ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7. Фактично з часу приватизації частини квартири ця родина в квартирі не проживала, та нібито виїхала за межі України. Співвласники ОСОБА_9 та ОСОБА_10 померли та їх частку успадкували позивачі, проте свідоцтва про право на спадщину не отримали. Позивачі не можуть вільно розпоряджатися спірною квартирою, проте здійснюють в квартирі ремонт, сплачують комунальні послуги, замінили вікна та балконний блок. Отже, позивачі відкрито, безперервно та добросовісно володіють цією квартирою більше 20 років. Окрім позивачів ніхто цією квартирою не володіє, відповідачі, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, фактично відмовилися від своєї частки квартири. На підставі вищевикладеного позивачі просили суд визнати за ними право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала, просила суд задовольнити заявлені позовні вимоги. Суду пояснила, що вона мешкає в спірній квартирі. Приблизно з 1990 року до 1994 рік в цій квартирі також проживала родина ОСОБА_7, а саме в двох кімнатах. Перед тим як вони поїхали, просили, щоб вона сплатила їм 8000дол.США за їхню частку, проте таких коштів в неї не було. Потім вони цю частину квартири приватизували та виїхали. З того часу вони нею не користуються, комунальні послуги не сплачують. Будь-яких домовленостей щодо користування цією часткою квартири не було. За весь цей час намагалася знайти цю родину, що оформити документи на квартиру належним чином. Всі витрати по утриманню квартири несе вона, вона провела опалення, поставила лічильники, має намір утеплити стіни в квартирі. У зв’язку з тим, що частка квартири належить власникам, вона не може розпорядитися цим майном, тим самим порушуються її права.
Позивач, ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи без її участі.
Представник позивачів в судовому засіданні позов підтримав, просив суд задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, зауваживши, що позивачі більше 20 років відкрито та добросовісно володіють спірною квартирою, тому є всі підстави для визнання за ними права власності на це майно за набувальною давністю.
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, кожний окремо подав заяву про розгляд справи без його участі, позов визнали, проти задоволення позовних вимог не заперечували.
Відповідачі, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи у відповідності до ч. 9 ст. 74 ЦПК України повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяву про розгляд справи без їх участі не надали.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Верхньодніпровської районної державної адміністрації, в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, комунальне підприємство «Верхньодніпровське БТІ», в судовому засіданні пояснила. що квартира АДРЕСА_2 згідно з матеріалами архівних справ є квартирою спільного заселення. Частини квартири були приватизовані співвласниками майже одночасно та їм було видано свідоцтва про право власності. У співвласників частина квартири залишена у загальному користуванні. ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстрували право власності на частину квартири і з того часу ніяких звернень щодо цієї квартири не було.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Верхньодніпровської міської ради, в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без його участі.
Суд, вислухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.
28 червня 1995 року було видано свідоцтвом про право власності на житло, а саме на квартиру АДРЕСА_3 (загальною площею кімнат 45, 2 кв.м.) на праві приватної спільної власності ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10 (а.с.6). Також 11 серпня 1994 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було видано свідоцтво про право власності на житло, а саме на квартиру АДРЕСА_3 (загальною площею кімнат 29,7 кв.м.) (а.с.110).
Отже, в порядку приватизації на праві спільної власності ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_10 належали дві житлові кімнати в квартирі АДРЕСА_3: площею 12,2 кв.м. та 15,1 кв.м., а співвласникам ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 – житлові кімнати: площею 10,8 кв.м. та 7,4 кв.м. Інші приміщення загальною площею 28, 7 кв.м залишилися в спільному користуванні: кухня площею 9,8 кв.м; ванна кімната площею 2,7 кв.м.; вбиральня площею 1, 4 кв.м.; коридор площею 11,7 кв.м., вбудована шафа площею 0,8 кв.м.; балкон площею 1 кв.м.; лоджія площею 1,3 кв.м., що підтверджується технічним паспортом (а.с.7-8), повідомленням КП «Верхньодніпровське БТІ» від 7 червня 2017 року (а.с.98), листом Верхньодніпровської міської ради № 130 від 24 лютого 2016 року (а.с.106) та довідкою № 624 сім’ї наймача квартири та займані ними приміщення (а.с.109).
В судовому засіданні встановлено, що з 1994 року власники частини квартири, а саме ОСОБА_6В, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в квартирі не проживають, речей в ній не мають, витрат щодо утримання цього майна не несуть. З того часу позивач, ОСОБА_1, постійно проживає в цій квартирі, користується нею в цілому, несе витрати по її утриманню, в тому числі за приміщення, власниками яких є відповідачі ОСОБА_8. Ці обставини підтверджуються показаннями свідків та письмовими доказами.
Так свідок ОСОБА_12 суду показала, що з 1998 року вона мешкає в квартирі АДРЕСА_4. Їй відомо, що позивач, ОСОБА_1 мешкає в квартирі сама, вона доглядає за квартирою, робила ремонт Раніше в цій квартирі також жив онук позивача, але останній рік він не проживає. Інших осіб там не бачила. Хто такі родина ОСОБА_8 їй не відомо. З того часу як вона мешкає в цьому будинку вони там не мешкають та не навідуються туди.
Свідок ОСОБА_13 суду показала, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1977 року. Їй відомо, що до 1994 року в квартирі позивача також мешкала родина ОСОБА_8 (чоловік, дружи на та їхній син). Вони жили там роки 3-4. Проте вони не проживають в цій квартирі більше 20 років. Куди вони переїхали їй не відомо. Позивач, ОСОБА_1, постійно мешкає в цій квартирі, зробила ремонт, опалення.
Свідок ОСОБА_14 суду показала, що вона проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1977 року. Відомо, що в квартирі позивача раніше мешкала родина ОСОБА_8, проте вони не живуть там більше 20 років. Позивач постійно мешкає в цій квартирі.
Відповідно до паспорту позивача, ОСОБА_1, вона зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.3). Згідно з актом депутата Верхньодніпровської міської ради від 8 лютого 2017 року за місцем проживання ОСОБА_1 встановлено, що частина квартири не опалюється, оскільки її власники з 1994 року в ній не проживають. За цей час ОСОБА_1 провела ремонт в квартирі, в тому числі у приміщеннях загального користування, надавала кошти на облаштування вхідних дверей, в тому числі з урахуванням частки інших співвласників (а.с.15). Відповідно до акта депутата Верхньодніпровської міської ради від 28 грудня 2016 року власники другої половини квартири не проживають в ній з 1994 року. ОСОБА_15 за власні кошти провела ремонт, в тому числі в кухні, санвузлі, коридорі. Друга половина квартири не опалюється, чим погіршуються санітарно-побутові умови квартири (а.с.16). Аналогічні відомості викладені в акті депутата Верхньодніпровської міської ради від 25 січня 2017 року (а.с.17). Актом огляду квартири від 8 вересня 2005 року встановлено, що в місцях загального користування в квартирі АДРЕСА_5 (коридорі, ванній кімнаті, туалеті) внаслідок прориву каналізаційної труби необхідно провести ремонт. Інший співвласник квартири ОСОБА_7 тривалий час не проживає в квартирі, не цікавиться цим житлом, не несе витрати щодо її утримання (а.с.18). Згідно з актом депутата Верхньодніпровської міської ради від 9 вересня 2005 року при обстеженні квартири ОСОБА_1 встановлено, що квартира потребує капітального ремонту, проте ОСОБА_1 не може його провести, оскільки власники іншої половини квартири в ній не проживають 10 років (а.с.19). Відповідно до листа-повідомлення ОСББ «Єдність3» співвласник квартири № 26 в буд.№ 16 по вул..Тітова у м.Верхньодніпровськ ОСОБА_7 тривалий час не проживає в квартирі, виїхав за межі України, має заборгованість по оплаті щомісячних внесків співвласників будинку (а.с.22). За повідомленням Верхньодніпровської міської ради від 24 лютого 2016 року та Верхньодніпровської районної державної адміністрації інформація про співвласників квартири відсутня (а.с.106,107).
Згідно з ч1. ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
На підставі досліджених у справі доказів, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 більше 10 років, а саме з 1994 року добросовісно, відкрито та безперервно володіє чужим майном, а саме житловими кімнатами та приміщеннями загального користування, власниками яких є ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8
При вирішенні вказано спору, суд враховує, що ОСОБА_15 можна вважати добросовісним володільцем, оскільки вона фактично вважала, що інші співвласники цих приміщень фактично відмовилися він цього майна, оскільки тривалий час в ньому не проживали, не користувалися ним. ОСОБА_1 не приховувала факт знаходження цього майна у її володінні, що підтверджується чисельним її зверненнями, актами обстеження умов проживання, показаннями свідків. Будь-яких договорів з колишніми власниками цього майна не було. На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на житлові кімнати площею 10,8 кв.м та площею 7,4 кв.м., кухню площею 9,8 кв.м; ванну кімнату площею 2,7 кв.м.; вбиральню площею 1, 4 кв.м.; коридор площею 11,7 кв.м., вбудовану шафу площею 0,8 кв.м.; балкон площею 1 кв.м.; лоджію площею 1, 3 кв.м. в квартирі за адресою: АДРЕСА_6 за набувальною давністю.
Разом з тим підстав для визнання права власності на квартиру в цілому, а також визнання права власності за ОСОБА_3 не має, з огляду на таке.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 не проживає та не проживала протягом більше 10 останніх років в спірній квартирі, що підтвердили свідки в судовому засіданні, акти обстеження умов проживання ОСОБА_1, а також підтверджується копією паспорта позивача про реєстрацію місця проживання за іншою адресою (а.с.4), заявою ОСОБА_3 про прийняття спадщини від 20 вересня 2006 року, згідно з якою її місцем проживання зазначено пров. Матросова, 1 м.Верхньодніпровськ (а.с.68). Тому підстав для визнання за нею права власності на частину спірної квартири за набувальною давністю не має.
Як зазначалося вище співвласниками частини квартири згідно з свідоцтвом про право власності на житло є ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_10
ОСОБА_10 помер 17 серпня 2004 року, а ОСОБА_9 7 грудня 2010 року, що підтверджується свідоцтвами про смерть (а.с.10-11). Згідно з матеріалами спадкової справи після смерті ОСОБА_10 спадщину прийняла ОСОБА_3 Інші спадкоємці з метою оформлення спадщини до нотаріуса не зверталися (а.с.63-82). Після смерті ОСОБА_9 спадщину прийняла ОСОБА_1, звернувшись до нотаріуса з відповідною заявою. Таким чином, судом встановлено, що позивачі мають право та можливість оформити право власності на відповідні частки спірної квартири в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10 та ОСОБА_9 А тому вимоги позивачів про визнання права власності на ці частки в судовому порядку є передчасними та не підлягають задоволенню.
Так само відсутні правові підстави для визнання права власності на частки, власниками яких є відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_11, навіть за умов відмови їх від права власності з огляду на таке.
Статтею 347 Цивільного кодексу України передбачено право особи відмовитися від права власності на майно і така відмова підлягає державній реєстрації. Доказів подання відповідачами такої заяви до компетентного органу з метою державної реєстрації відмови від права власності суду надано не було. Окрім того сама по собі відмова від права власності, тобто припинення права власності відповідачів не є підставою для набуття цього права позивачами. Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідачі не позбавлені права та можливості припинити своєї право власності шляхом відчуження, в тому числі позивачам.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 344 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10,11,60,212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права власності – задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5) право власності на житлові кімнати площею 10,8 кв.м та площею 7,4 кв.м., кухню площею 9,8 кв.м; ванну кімнату площею 2,7 кв.м.; вбиральню площею 1, 4 кв.м.; коридор площею 11,7 кв.м., вбудовану шафу площею 0,8 кв.м.; балкон площею 1 кв.м.; лоджію площею 1, 3 кв.м. в квартирі АДРЕСА_7 за набувальною давністю.
В іншій частині позову – відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, проте не були присутні під час проголошення рішення суду, мають право оскаржити його протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.Ю.Шевченко