справа № 2-а-167/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2009року Вільнянський районний суд Запорізької області
у складі: головуючого - судді Кіяшко В.О.,
при секретарі Любасенко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вільнянську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Вільнянського району Запорізької області про стягнення підвищення до пенсії, як дитині війни,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Вільнянського району Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, вказавши в позовній заяві, що вона відповідно до статті 1 Закону України № 2195-ІУ від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно зі статтею 6 зазначеного закону з 1 січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках їй така допомога не нараховувалась і не виплачувалась, а у 2008 році нараховувалась і виплачувалась у неповному розмірі 10%.
У зв’язку з чим вона змушена звернутись до суду з вказаним позовом.
В судове засідання позивач не з'явилась, звернулась до суду з заявою про розгляд справи у її відсутності, на позові наполягає, просить суд його задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи в його відсутності, та надав суду письмові заперечення, в яких зазначено, що позивач згідно пенсійного посвідчення є дитиною війни і має право на пільги встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Але Верховна Рада України п. 17 ст. 77 Закону № 3235-ІУ від 20.12.2005року «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинила дію ст. 6 вищезазначеного Закону. Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також Закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайно є практика, коли наступний акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше». За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення конституційного суду України є обов’язковим до виконання на території України. Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше. Виходячи з наведеного вимоги позивача за 2006 рік не можуть бути задоволені судом. Враховуючи, що законом України № 2195 передбачено, що фінансування виплат цим законом проводиться із державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, у зв’язку з чим представник не вбачає будь яких порушень з боку управління ПФУ. Законодавством до 01.01.2008р. не було встановлено величини, з якої мало обчислюватися вказане підвищення, що не давало можливості визначити його розмір. З 01.01.2008р. механізм реалізації положень ст. 6 Закону № 2195 був врегульований шляхом внесення змін до цієї статті Закону України «Про Державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» згідно з якими дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни у розмірі 10% - що було зроблено. У зв’язку з чим представник відповідача з позовом не погоджується і просить суд відмовити позивачу в його задоволенні.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., є особою, на яку поширюється дія ст. 1 Закону, який набрав чинності з 01 січня 2006 року, і вона набула статусу «дитини війни», а тому згідно зі ст. 6 Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» який набрав чинності 01.01.06року, дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 2 ст. 100 КАС України, якщо суд визначає причину пропуску строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається у встановленому порядку.
Суд вважає, що в даному випадку є підстави для визнання причини пропуску строку
звернення до суду поважними, оскільки права позивача було обмежено шляхом прийняття нормативних актів, тому через свій похилий вік та юридичну необізнаність позивач не мав змоги розібратися у неоднозначно визначених правових питаннях та звернутися до суду.
Згідно з п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційним положенням п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 були визнано неконституційним положення п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ст. 152 Конституцій України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, з дня визнання неконституційними норм законів про бюджет на 2007 та 2008 роки ці норми закону втратили чинність. Саме з цього часу такій категорії осіб, як «діти війни», поновлено право на отримання пенсії або щомісячної довічної грошового утримання чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком законодавче визначене тільки ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.99 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Отже, суд вважає заперечення відповідача щодо невизначення розміру мінімальної пенсії здійснення розрахунків необґрунтованими.
Крім того, відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005р., що є частиною національного законодавства, органи влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Невизначеності механізму, джерел та процедури виплати, не є підставою для невиконання Закону. Крім того, після ухвалення рішення судом нарахування і виплата має проводитися в порядку, визначеному законодавством для виконання судових рішень.
Постанова КМУ від 28.05.08 року № 530 не має бути застосована виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами.
За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача до нарахування і сплати невиплаченої за період з 09.07.07 року по 31.12.07 року та з 22.05.08 року по 31.12.08 року пенсії є законними, обґрунтованими та мають бути задоволені.
Що стосується вимог про відповідний перерахунок пенсії за період з 01.01.06 року по 09.07.07 року, та з 01.01.08 по 22.05.08 року, суд вважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України» від 20
грудня 2005 року (із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути зазначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії «дітям війни», то позов в частині стягнення недоплаченої соціальної допомоги як дитині війни за 2006р. задоволенню не підлягає.
З 01.01.07 року до ухвалення згаданого вище рішення КСУ від 09.07.07року дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
З 01.01.08 року до згаданого рішення КСУ від 22.05.08 року дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено Закон України «Про державний бюджет України на 2008 рік».
За таких обставин суд вважає, що немає підстав для застосування в згаданий період відповідних положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки протягом вказаного часу їх дія була зупинена Законами України. А відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України надання висновку про неконституційність цих законів у відповідний частці не є компетенцією місцевого загального суду, якій діє як адміністративний суд, оскільки це юрисдикція Конституційного суду України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 11, 17, 99, 100, 128, 159-163 КАС України, ст.ст. 19, 152 Конституції України, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.05 року за заявою № 63134/00, Рішенням Конституційного суду України № 6-рп від 09.07.07 року, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 року, ст.ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Вільнянського району Запорізької області про стягнення підвищення до пенсії, як дитині війни – задовольнити частково.
Поновити ІНФОРМАЦІЯ_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007р. по 31 грудня 2007 рік та за період з 22 травня 2008р. по 31.12.2008р. з урахуванням сплачених сум.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови з подальшим поданням апеляції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови.
Суддя В.О. Кіяшко