Єдиний унікальний номер 227/967/17 Номер провадження 22-ц/775/1441/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Курило В.П.

суддів Мірути О.А., Соломахи Л.І.

за участю секретаря Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 червня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 червня 2017 року в задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовлено.

З заочним рішенням суду не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку.

Вказує в апеляційній скарзі, що судом неправильно застосовані норми матеріального права. На його думку, зміна сімейного стану передбачено в якості підстави для зміни розміру аліментів. Виходячи із змісту статті 192 СК України зміна розміру аліментів на дитину пов'язана зі зміною матеріального становища, сімейного стану, а також стану здоров'я платника аліментів або їх одержувача на протязі всього часу аліментного зобов'язання. Аналогічні підставі для зміни розміру аліментів висловлені в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів». Суду було надано беззаперечні докази зміни сімейного стану позивача після набрання законної сили рішенням суду про стягнення з нього аліментів на користь неповнолітнього сина. Від шлюбу з ОСОБА_3 у нього народилось двоє дітей. Позивач також надав суду докази погіршення свого матеріального стану, обґрунтовуючи цей факт рішенням суду по стягнення аліментів на користь ОСОБА_3

Позивач в засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Відповідач і третя особа в засідання апеляційного суду не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили. Відповідач та третя особа про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином - шляхом розміщення оголошення про виклик її до суду на офіційному веб-сайті Апеляційного суду Донецької області.

Відповідно до статті 305 ЦПК України неявка в судове засідання сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом. Тому апеляційний суд розглядає справу у відсутність сторін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що воно ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законів.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законів.

Судом встановлено, що позивач є батьком неповнолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. У відповідності до копії виконавчого листа від 19 березня 2007 року на утримання сина сплачує аліменти на користь ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частини всіх доходів, але не менше 30% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 березня 2007р. та до повноліття дитини.

Згідно копії свідоцтва про шлюб, виданого 11 квітня 2009 року виконкомом Іловайської міської ради міста Харцизька, позивач ОСОБА_1, одружився на ОСОБА_6, яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на «ОСОБА_6» (а.с.10).

Звертаючись в суд з позовом про зменшення розміру стягнення аліментів, ОСОБА_1 посилався на те, що його матеріальний стан погіршився.

Так, рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 лютого 2017 року з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 стягнуті аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів доходів на утримання дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4. Рішення набрало законної сили 17 березня 2017 року (а.с.12).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено неможливості сплати аліментів за попереднім рішенням суду, розмір аліментів за попереднім рішенням суду не є таким що ставить позивача в тяжке матеріальне становище. Не надано доказів погіршення матеріального стану позивача.

Вказаний висновок суду першої інстанції є правильним, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, поліпшення або погіршення здоров'я когось з них.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Згідно з положеннями п.п.17, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність у останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх доньки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками може бути змінений за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з набранням рішенням законної сили.

Розглядаючи питання чи змінився матеріальний або сімейний стан позивача, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що його матеріальний стан ніяк не змінився і підстав для зменшення розміру аліментів, які він сплачує на користь відповідача,- немає.

Позивачем не було надано суду доказів, про неможливість сплачувати аліменти у визначеному судом розміру (про зміну його стану здоров'я чи матеріального становища).

Суд не приймає доводів позивача про зміну його матеріального становища у зв'язку з рішенням суду про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_3

Батьки дитини мають рівні обов'язки з надання утримання дитині, що передбачено ч. 1ст. 141 Сімейного кодексу України.

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Ураховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.ч.7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України, при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Суд, враховуючи те що позивач має стабільний дохід, стан здоров'я позивача дозволяє йому працювати, не приймає до уваги той факт, що діти отримують не однаковий розмір матеріального забезпечення від позивача, а тому розмір аліментів має бути зменшений. Не отримання однакового розміру забезпечення не є підставою для зменшення розміру аліментів.

З копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 одружений на ОСОБА_3 (а.с. 10), а відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто діти ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 утримуються як батьком так і матір'ю.

Отже, підстав для задоволення позову у суду першої інстанції не було.

Рішення суду першої інстанції відповідає закону і підстав для його скасування не встановлено. Усі доводи апеляційної скарги перевірені судом першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законів, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 303-315 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Заочне рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з часу її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Судді: