Судове рішення 2-а-2730\09 від 24.11.2009

Судове рішення #6573276

справа №2-а-2730/09

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 жовтня 2009 року м. Балаклія

Балаклійський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Ноосова Г.С., при секретарі:Пархоменко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області про зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

09 вересня 2009 року ОСОБА_1. звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області, в якому просить поновити йому строк для звернення з позовом до суду, визнати протиправною діяльність та бездіяльність УПФУ в Балаклійському районі Харківської області, зобов’язати відповідача зробити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності та додаткової пенсії як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 січня 2006 року по 31 серпня 2009 року, зобов’язати відповідача в наступні роки нараховувати і виплачувати її відповідно до змін законодавства, виходячи із розрахунку: за період з 01 січня 2006 року по 31 серпня 2009 року - 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він є особою, яка постраждала внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом ІІ групи. Крім того, відповідно до Закону №796-ХІІ його віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, отримує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію, передбачені статтями 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796–ХІІ від 28.02.1991 року (далі Закон №796-ХІІ). Однак розміри призначених та виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, встановленим цим Законом. Він, в липні 2009 року звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, на яку отримав відповідь, що у відповідача відсутні правові підстави для перерахунку пенсії.

В судове засідання позивач надав заяву згідно якої позовні вимоги підтримав, просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, але надав заперечення, згідно якого просив справу розглянути без участі його представника, позовні вимоги не визнав, просив залишити адміністративний позов без задоволення. В запереченнях на позов, відповідач посилається на те, що ОСОБА_1. отримує пенсію по інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, отриманого при виконанні обов’язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, за нормами Закону № 796-ХІІ від 28.02.1991 року. Також, відповідно до ч.7 ст.54 Закону порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, який своєю постановою від 3 січня 2002 року №1 (далі – Постанова № 1) встановив базову величину для обчислення конкретних державних пенсій та додаткових пенсій за шкоду, заподіяну особам, віднесеним до 1 категорії, відповідно 19-91 грн. Саме згідно з положенням цієї постанови відповідач визначив розмір пенсії позивачеві, а саме мінімальний розмір пенсії по ІІ групі інвалідності становив 19,91?8. Відповідач не погоджується з позивачем стосовно застосування для розрахунку пенсії та додаткової пенсії згідно ст.ст.50,54 Закону № 796-ХІІ величини мінімальної пенсії за віком встановленої Законами України «Про Державний бюджет України на 2006, 2007, 2008 та 2009 роки», оскільки ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» закріплює норму, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 року № 894 мінімальний розмір пенсії з 01.09.2004 року збільшено на 12%, тобто: 19,91?8?1,12. Постановою Кабінету Міністрів України № 1293 «Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2006 року передбачено збільшення розмірів пенсій, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987-1990 роках по інвалідності у 2,5 рази: 19,91?8?1,12?2,5. З 01.01.2008 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до Закону № 796-ХІІ, зокрема редакція ст.50, ч.3, 4 ст.54 Закону, в яких зазначається, що розмір пенсії для інвалідів ІІ групи не може бути нижче ніж 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, була змінена на підставі цього Закону. Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп \2008 ст.ст. 50, 54 Закону визнані неконституційними. З метою законодавчого врегулювання даного питання Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», п. п. 4, 6 якої передбачено щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону № 796-ХІІ, виплачувати інвалідам ІІ групи у розмірі 20 % від прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність та мінімальний розмір пенсії для інвалідів ІІ групи у розмірі 725 грн. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян», для осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону № 796-ХІІ з 01.07.2008 року встановлено мінімальний розмір пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС у 1987-1990 роках для інвалідів ІІ групи – 820 грн. При цьому збільшився і розмір пенсії позивача. На підставі Постанови № 654, постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03 січня 2002 року № 1 з 01.09.2008 року втратила чинність. Отже, пенсія позивачу виплачується відповідно до чинного законодавства. Крім того, звертав увагу суду, на порушення позивачем річного строку позовної давності для звернення з адміністративним позовом.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню , виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1. є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії А №НОМЕР_1 (а.с.14) та інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії ХАР №НОМЕР_2 (а.с.13), і отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, як інвалід ІІ групи та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, які йому призначено відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796–ХІІ від 28.02.1991 року.

24.07.2009 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області з заявою про перерахунок розміру пенсії згідно ст.ст.50, 54, 67 Закону №796–ХІІ (а.с.10), але йому було відмолено 07.08.2009 року, на тій підставі, що у відповідача відсутні правові підстави для перерахунку пенсії (а.с.6-8).

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», за змістом абзацу 3 статті 1 якого державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі №796–ХІІ.

Статтею 49 вищевказаного Закону передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюється у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.4 ст.54 Закону №796–ХІІ (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв’язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких установлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст.50 Закону №796–ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам ІІ групи – у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Як вбачається зі статті 53 того ж Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок пенсії позивачу Управління Пенсійного Фонду в Балаклійському районі Харківської області провело виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка, встановленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» (далі – Постанова КМУ від 03.01.2002 року № 1).

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 року №894 «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.09.2004 року позивачу було збільшено розмір пенсії на 12%: 19,91х8х1,12 – по ІІ групі інвалідності.

З 01.01.2006 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №1293 від 27.12.2005 року «Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір пенсії позивачу було збільшено у 2,5 рази: 19,91х8х1,12х2,5 – по ІІ групі інвалідності.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу перерахунку пенсії по інвалідності та додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за 2006 рік з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року, суд вважає їх підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст.65 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, встановлено в розмірі: з 01.01.2006 року – 350 гривень, з 01.04.2006 року – 359 гривень, з 01.10.2006 року по 31.12.2006 року – 366 гривень.

Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-ІV) встановлюється в розмірі, визначеному законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки вказаний мінімальний розмір є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомог. Тобто, мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначених по Закону №796-ХІІ.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача відповідають Закону України №796-ХІІ, і він має право на призначення у 2006 році пенсії в розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, як інваліду на той час ІІ групи в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України.

Ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Ст.109 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік»: «Надати право Кабінету Міністрів України в 2006 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами».

Судом встановлено, що пенсію позивачу Управління Пенсійного Фонду у Балаклійському районі Харківської області в 2006 році нараховано і виплачено відповідно до постанов КМУ №894 та №1293.

Проте, суд не може погодитися з таким розрахунком, проведеним відповідачем, щодо обчислення пенсії позивача та на посилання відповідача на ст.ст.50, 54 Закону №796 – ХІІ, згідно з якою порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України, як і не може погодитися з тим, що застосування щодо спірних правовідносин ст.28 Закону № 1058-ІV суперечить вимогам частини 3 цієї статті, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 тієї ж статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.

На момент звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, були чинні норми ст.ст.50, 54 Закону №796-ХІІ в редакції 09.07.2007 року, згідно яких вихідним критерієм для обчислення пенсії по інвалідності та додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров’ю, було визнано мінімальну пенсію за віком, які і підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Закон №796-ХІІ має вищу юридичну силу і виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, саме Закон підлягає застосуванню при вирішення даного спору.

Крім того, згідно ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, і додаткової пенсії визначається Кабінетом Міністрів України. Проте, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Тому Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом №796-ХІІ зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій. Навпаки, у ч.1 ст.67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

У Законі №796-ХІІ викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом №796-ХІІ, є безпідставним.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягають саме статті 50 та 54 Закону №796-ХІІ і розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі «Про державний бюджет України» на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, а не Постанови КМУ, на які посилається відповідач.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання пенсії, передбаченої ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року дія ст.с.50 і 54 Закону № 796-ХІІ не зупинялась, Закон України «Про Державний бюджет на 2006 рік» неконституційним не визнаний та діяв протягом 2006 року.

Мінімальний розмір пенсії за віком з 01.01.2006 року встановлено в розмірі 350 гривень, з 01.04.2006 року – 359 гривень, з 01.10.2006 року по 31.12.2006 року – 366 гривень. Тому саме ці встановлені Законом мінімальні розміри пенсії за віком повинен брати відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії по інвалідності та додаткової пенсії.

Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України №796-ХІІ, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсій, визначений відповідно до ст.54 Закону України № 796-ХІІ, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу перерахунку пенсії по інвалідності та додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за 2007 рік з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, суд вважає їх підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлено в розмірі: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 15.03.2007 року №749-V мінімальний розмір пенсії за віком з 01.04.2007 року встановлено в сумі 410,06 гривень, з 01.10.2007 року – в сумі 415,11 гривень.

Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-ІV) встановлюється в розмірі, визначеному законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки вказаний мінімальний розмір є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомог. Тобто, мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначених по Закону №796-ХІІ.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача відповідають Закону України №796-ХІІ, і він має право на призначення у 2007 році пенсії в розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, як інваліду на той час ІІ групи в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України.

Ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Судом встановлено, що пенсію позивачу Управління Пенсійного Фонду у Балаклійському районі Харківської області в 2007 році нараховано і виплачено відповідно до постанов КМУ №894 та №1293.

Суд не може погодитися з таким розрахунком, проведеним відповідачем, щодо обчислення пенсії позивача та на посилання відповідача на ст.ст.50, 54 Закону №796 – ХІІ, згідно з якою порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України, як і не може погодитися з тим, що застосування щодо спірних правовідносин ст.28 Закону № 1058-ІУ суперечить вимогам частини 3 цієї статті, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 тієї ж статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.

На момент звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, були чинні норми ст.ст.50, 54 Закону №796-ХІІ в редакції 09.07.2007 року, згідно яких вихідним критерієм для обчислення пенсії по інвалідності та додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров’ю, було визнано мінімальну пенсію за віком, які і підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Закон №796-ХІІ має вищу юридичну силу і виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, саме Закон підлягає застосуванню при вирішення даного спору.

Крім того, згідно ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, і додаткової пенсії визначається Кабінетом Міністрів України, Проте, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Тому Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом №796-ХІІ зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій. Навпаки, у ч.1 ст.67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

У Законі №796-ХІІ викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом №796-ХІІ, є безпідставним.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягають саме статті 50 та 54 Закону №796-ХІІ і розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі «Про державний бюджет України» на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, а не Постанови КМУ, на які посилається відповідач.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання пенсії, передбаченої ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Мінімальний розмір пенсії за віком з 01.04.2007 року встановлено в сумі 410,06 гривень, з 01.10.2007 року – в сумі 415,11 гривень. Тому саме ці встановлені Законом мінімальні розміри пенсії за віком повинен брати відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії по інвалідності та додаткової пенсії.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу перерахунку пенсії по інвалідності та додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за 2008 рік з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до підпункту 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VІ (далі Закон №107-VІ) до статей 50 і 54 Закону №796–ХІІ внесені зміни, згідно яких у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації аварії на Чорнобильський АЕС у 1987-1990 роках: по ІІ групі інвалідності – 150% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; також, особам, віднесеним до категорії 1, додаткова щомісячна пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається у розмірі: 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до нової редакції Закону України №796-ХІІ з 01.01.2008 року вихідним критерієм розрахунку пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, щодо яких встановлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, визначено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Згідно зі ст.58 Закону №107-УІ прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлюється в розмірі: з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України №10–рп/2008 від 22.05.2008 року у справі «щодо предмета та змісту закону про державний бюджет України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу 1, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ Закону України №107-УІ. Пунктом 6 зазначеного Рішення визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України №107-УІ, визнаних не конституційними.

Таким чином, положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-УI від 28.12.2007 року втратило чинність 22 травня 2008 року. Тому, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону №1058-ІУ встановлюється в розмірі, визначеному законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки вказаний мінімальний розмір є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомог.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Балаклійському районі повинно було нараховувати та сплачувати позивачу пенсію по інвалідності та додаткову щомісячну пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбачені ст.ст.50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22.05.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності підпункту 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючих норм ст.ст.50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», нараховувати та здійснювати позивачу виплати відповідних пенсій.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача відповідають Закону України №796-ХІІ, і він має право на призначення пенсії в розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, як інваліду ІІ групи в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, але не з 01.01.2008 року, а з 22.05.2008 року, тобто з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.

Розрахунок пенсії позивачу УПФ в Балаклійському районі з 01.07.2008 року проводило на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 року №654, згідно якої для осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону №796-ХІІ, з 01.07.2008 року встановлено мінімальний розмір пенсії для інвалідів ІІ групи в сумі 820 гривень.

Суд не може погодитись з таким розрахунком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, і додаткової пенсії визначається Кабінетом Міністрів України, і, встановлюючи такий порядок, останній не може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.

Крім того, у ч.1 ст.67 Закону №796-ХІІ встановлено, що розміри доплат, пенсій і компенсацій, підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Знову ж таки, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягають саме статті 50 та 54 Закону №796-ХІІ і розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі «Про державний бюджет України» на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, а не Постанова КМУ, на яку посилається відповідач.

Таким чином, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, що береться для визначення мінімального розміру пенсії за віком, з 01.04.2008 року встановлено в сумі 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень. Тому саме ці встановлені Законом прожиткові мінімуми для осіб, які втратили працездатність, що беруться для визначення мінімального розміру пенсії за віком, повинен брати відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії по інвалідності та додаткової пенсії.

Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-ІV) встановлюється в розмірі, визначеному законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки вказаний мінімальний розмір є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомог. Тобто, мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначених по Закону №796-ХІІ.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача відповідають Закону України №796-ХІІ, і він має право на призначення пенсії в розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, як інваліду ІІ групи в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України.

Ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Судом встановлено, що пенсію позивачу Управління Пенсійного Фонду у Балаклійському районі Харківської області в 2008 році нараховано і виплачено відповідно до постанов КМУ №894 та №1293.