Справа №22-5739/06 р. Категорія - 42

Головуючий у 1 інстанції - Попов В.В. Доповідач -    Зінов'єва А.Г.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді:                        Бугрим Л.М.

суддів:                                                       Санікової О.С.

Зінов'євої А.Г.

при секретарі:                ТаранецьВ.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу по апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівки на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 18 квітня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Микитівському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 18 квітня 2006 року було частково задоволено позов ОСОБА_1, пред'явлений до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування про відшкодування моральної шкоди: на його користь з відповідача було стягнуто грошову компенсацію у розмірі 12000 грн.

Не погодившись з рішенням суду Фонд соціального страхування приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, факт якого необхідно підтверджувати висновком МСЕК. Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 р." дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди зупинено. Також те, що відповідно до вимог ст. 237-1 КЗПП України, моральна шкода відшкодовується за рахунок підприємства.

Представник відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.

Позивач проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами та надав їм належну оцінку.

Згідно зібраним доказам, позивач тривалий час працював в галузях вугільної промисловості. У зв'язку з виконанням своїх трудових обов'язків у шкідливих умовах в нього погіршився стан здоров'я і на підставі висновку МСЕК від 21 листопада 2002 р., йому вперше було

встановлено два професійних захворювання - пневмоконіоз (25%) та вібраційна хвороба (25%), за сукупністю яких встановлено 50% втрати професійної працездатності і третю групу інвалідності.

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при наявності факту її заподіяння.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, яка у даному випадку повинна бути підтверджена висновком МСЕК. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.

Також не можуть бути прийнятими до уваги посилання Фонду на Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 р.", яким призупинено дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного "випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було. Крім того, страхові виплати, які проводяться Фондом не є бюджетними коштами.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, розмір моральної шкоди встановлено в межах діючого законодавства та з урахуванням фактичних обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку (діагноз, процент втрати працездатності, фізичні та моральні страждання тощо). Розмір грошової компенсації визначено з урахування принципів розумності та достатності, відповідно до доказів, передбачених постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 31 березня 1995 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Апеляційний суд також не може прийняти до уваги посилання відповідача на необхідність стягнення моральної шкоди з підприємства, як це передбачено ст. 237-1 КЗПП України, оскільки обов'язок відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті ушкодження здоров'я покладено на Фонди соціального страхування.

Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.І п.1-308, 313, 314 ч.І п.1, 315 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в Микитівському районі м. Горлівки відхилити.

Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 18 квітня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: