Справа № 2-а- 61/  09

  ПОСТАНОВА                                                          

ИМЕНЕМ УКРАЇНИ  

29 квітня   2009 р.        Орджонікідзевський районний суд м.Харкова

у складі: головуючого- судді Єрмоленко В.Б.,

при секретарі- Гапоненко В.О.,

за участю  позивача –   ОСОБА_1  

представника відповідача- Сілаєвої Т.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові адміністративний позов   ОСОБА_1   до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної в м.Харкові ради, Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної держадміністрації, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про призначення, нарахування та виплату недоотриманих сум соціальних виплат,-

ВСТАНОВИВ:  

 Позивач   ОСОБА_1 08.01.2009 р  . звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної в м.Харкові ради, Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної держадміністрації, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про призначення, нарахування та виплату недоотриманих сум  щорічної допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги за 2007 та 2008 років у розмірі 9267 грн. 42 коп.

В обґрунтування своїх вимог  позивач посилалась на те, що він є інвалідом третьої  групи безстроково - учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією посвідчення   серії А  № 406769,  довідкою МСЕК № 045109 від 17.10.2002   р. Крім того, статтею 14 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  його віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи. Відповідно до ст. 48 зазначеного Закону України  йому передбачені щорічні виплати на оздоровлення у розмірі  чотирьох мінімальних заробітних плат, який визначається на момент виплати, а також право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком згідно до п.5 ст. 13 Закону . Позивач вказує, що  управлінням праці та соціального захисту населення  Орджонікідзевської районної в м.Харкові ради допомога виплачувалась у значно менших розмірах і недоплачена щорічна допомога на оздоровлення у 2007 р. і 2008 р. становить 3680 грн., а недоплачена щорічна разова допомога за 2007-2008 р.р.-5587 грн. 42 коп. Позивач просить зобов*язати  Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації перерахувати зазначену суму, а Головне управління Державного казначейства України в Харківській області здійснити безспірне списання суми на користь почивача.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» зупинено дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах до мінімальної заробітної плати і визначений розмір щорічної допомоги  на оздоровлення в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а саме інвалідам 3 групи-90 грн. Дія ч.5 ст. 13 Закону України  « Про  статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо виплати до 5 травня інвалідам війни разової допомоги також зупинено та Законом України «Про державний бюджет України на 2007 р.» встановлено розмір виплат для інвалідів 3 групи-300 грн., у 2008 р. цей розмір встановлено 360 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 р. № 183.  Видатки на виконання цієї програми здійснюються з Державного бюджету України в межах бюджетних призначень, встановлених головному розпоряднику законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Міністерство праці та соціального політики України, як головний розпорядник коштів, які направляються на компенсаційні виплати громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснює розподіл бюджетних призначень між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня. Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної в м.Харкові ради, як розпорядник коштів нижчого рівня , не відповідає за зобов’язання бюджету.  Крім того, відповідач просить при розгляді справи застосувати ст. 99 КАС України, якою встановлено строк звернення до адміністративного суду в межах одного року.

Представник Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації в судове засідання не з’явився,  просив розглядати справу без участі представника,    надав суду письмові заперечення, в яких посилається на те, що діяв згідно з кошторисом розпорядників бюджетних коштів розпису державного бюджету України та відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню. Стверджує, що згідно з бюджетними призначеннями, Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій, доплат і допомог, зокрема у розмірах, встановлених  постановою Кабінету Міністрів від 26.07.1996 р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами від 12.07.2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»..Цими постановами встановлено гарантований мінімальний розмір розрахункових величини для виплат, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Стосовно виплати щорічної разової допомоги до Дня Перемоги, то ст. 13 Закону України, то  розмір мінімальної пенсії за віком застосовується виключно для виплат,  які здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Відповідно до п. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів ( головне управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації на нижчому рівні) беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановленими затвердженими кошторисами.  Усі виплати допомоги позивачеві нараховані та сплачені у відповідності до законів України про державні бюджети на відповідні роки. Рішеннями Конституційного Суду України в частині визнання неконституційними Законів України про Державні бюджети в частині соціальних виплат, не визначено механізм та порядок виплати щорічної допомоги на оздоровлення.

Представник управління Державного казначейства у Орджонікідзевському районі м.Харкова  в судове засідання не з*явився, про день і час розгляду справи повідомлений належним чином, заперечень не надав.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що   ОСОБА_1   є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1-ої категорії та інвалідом 3-ої групи, що підтверджується   копією посвідчення серія   А № 406763, виданого 14.11.2002   р.  Відповідно до копії довідки   МСЕК № 045109 від 17.10.2002 р  . позивачу встановлено третя група інвалідності безстроково. Крім того, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення   № 399083   ( а.с.5-7).

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ   виплата щорічної допомоги на оздоровлення є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров’ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та сім’ям за втрату годувальника. Згідно абзацу 3 частини 4 статті 48 цього Закону  щорічна допомога інвалідам 3-ої групи виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону).

Законом «Про державний бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 48 зазначеного закону, згідно якого щорічна допомога на оздоровлення   виплачується у розмірах, встановлених  Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562, а саме для інвалідів 3 группи-90 грн.

Рішеннями Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп вищезазначені норми Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік"   визнані неконституційними.   З Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. випливає, що Законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавству, і як наслідок-скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянства.  

Рішеннями Конституційного Суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

У Законі України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Виходячи з викладеного суд  зазначає, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 р.  відповідно до абз. 4 ч, 4 ст. 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Зі змісту Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік»  не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За 2008 рік щорічна допомога на оздоровлення позивачу була виплачена  в розмірі 90 грн. Згідно ст. 59 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік" з 1 січня 2008 р. розмір мінімальної заробітної плати становив 515 грн. на місяць, з 1 квітня 2008 р. - 525,0 грн., з 1  жовтня 2008 р.-545 грн., з 1 грудня 2008 р.-605 грн.

Таким чином, розрахунок щорічної допомоги за  2008 р. на момент її виплати становить  525 х 4 =2100 грн. Виплаті підлягає сума з відрахуванням фактично отриманої: 2100-90=2010 грн.

Стосовно позовних вимог щодо  зобов’язання виплати грошової допомоги до 5   травня як інваліду війни, то суд виходить з рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 р., яким положення ст. 67 розділу 1 Закону «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,  визнані неконституційними в частині соціальних виплат .Так, Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» зазначено, що  інвалідам війни до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України, в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.   В 2008 р. виплати здійснювалися відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 р. № 183, яким встановлено розмір разової грошової допомоги, зокрема інвалідам 3 групи-350 грн.

Відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня особам, зазначеним у цьому Законі, виплачується разова грошова допомога у кратному розмірі до мінімальної пенсії за віком. Так, інвалідам 3 групи нараховується сім мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст. 17 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів .

Посилання відповідача  на те,  що законодавством не врегульовано питання щодо механізму виплати разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" суд вважає хибними з таких підстав.

Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист. Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч. З та ч. 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, враховуючи положення ст. 46, ст. 64 Конституції України, ч. З та ч. 4 ст. 8 КАС України та положення ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії її соціального захисту», яка була чинною на час виникнення між сторонами спірних правовідносин та встановлювала позивачу право на соціальний захист щодо отримання щорічної допомоги у розмірі кратної до мінімальної пенсії за віком, суд   задовольняє позов в частині виплати недоплаченої щорічної допомоги до 5 травня за  2008 р. у розмірі, встановленому зазначеним законом.

Згідно  ст.. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» визначений розмір мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2008 р.-470 грн.,  з 1 квітня 2008 р.-481 грн., з 1 липня 2008 р.-482 грн., з 1 жовтня 2008 р. -498 грн. на місяць.  

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни другої групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Згідно ч. 1 ст. 17-1 зазначеного закону такі виплати здійснюють органи праці та соціального захисту населення.

Посилання відповідача  на те,  що розрахунок щорічної грошової допомоги до 5 травня повинен здійснюватися, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 13.03. 02 р. , суд вважає безпідставними, оскільки зазначена постанова не передбачає застосування цього розміру пенсії для розрахунку щорічної допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

З матеріалів справи вбачається, що у 2008р. позивачеві повинно було сплатити до 5 травня 2008 р. разову грошову допомогу у розмірі 350 грн., замість 3367 грн., тобто не виплаченою залишилась сума у розмірі 3017 грн.

Позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачеві недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги за 2007 р. задоволенню не підлягають  з наступних підстав.

Ст. 99 КАС України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду. Згідно з ч.1 зазначеної статті адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Ч. 2 зазначеної норми встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, якщо не встановлено інше, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна бути дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Суд вважає, що строк звернення до адміністративного суду повинен рахуватися з моменту прийняття Конституційним Судом рішення, відповідно до якого визнано таким, що не відповідає Конституції ( є неконституційним) положення Закону України «Про державний бюджет на 2007 р.» щодо внесення змін або зупинення дії окремих законів України. Саме з цього часу особа дізналася або повинна буда дізнатися про порушення її прав на отримання у 2007 р. разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, встановлених Законом України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також допомоги на оздоровлення   за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З матеріалів справи вбачається, що позов було подано до адміністративного суду 08.01.2009 р., тобто з пропуском строку, встановленого ст.. 99 КАС України. Таким чином, суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.  

Ст. 100 КАС України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС пропущення строку для звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. З матеріалів справи вбачається, що  відповідач наполягає н  а відмові у задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до суду, встановленого ст.. 99 КАС України. Позивачем не було надано доказів поважності причин пропуску звернення до суду, згідно яких суд міг визнати причину пропуску такого строку поважною та не було клопотань про відновлення цього строку. Відповідно до   п. 14  Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 р. «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» за правилами частини третьої статті 100 КАС України позовні заяви повинні прийматися до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. Припис частини другої цієї статті щодо розгляду і вирішення справи у разі визнання судом причин пропуску строку звернення до суду поважною стосується саме прийняття судом постанови за результатами розгляду справи, тобто відповідно до встановлених обставин та норм матеріального права. У разі ж відсутності підстав для визнання поважною причин пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку. При цьому такий висновок суду повинен міститися в постанові, прийнятій за результатами розгляду справи. Таким чином,  підлягає відмові у задоволенні позовних вимог адміністративного позову  щодо належних виплат щорічної допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги за 2007 рік. Позивач дізнався про порушення свого права вже в липні 2007 р., а звернувся до суду за захистом своїх прав з позовом лише   в січні 2009   р.

За змістом Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХП від 28.02.91р. зі змінами на 22.05.2008 р. , щорічна допомога на оздоровлення, разова грошова допомога виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Тому суд приходить до висновку, що відмова управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної  в м.Харкові ради щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення, разової грошової допомоги не відповідає чинному законодавству, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.9, 11, 17, 86, 160, 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ПОСТАНОВИВ:  

Позовні вимоги   ОСОБА_1   задовольнити частково.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної в м. Харкові ради здійснити перерахунок  та виплату   ОСОБА_1   недоплачених сум щорічної грошової допомоги на оздоровлення за  2008 р.   відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щорічної разової допомоги до 5 травня за 2008 р.  згідно   ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

В  задоволенні решти позовних вимог відмовити.  

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня  складання рішення в повному обсязі  заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  з одночасною подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

СУДДЯ