ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2017 року Справа № 904/6272/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач),

Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги

Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення та постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.02.2017

у справі№ 904/6272/16 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

доКомунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради;

про за участю від позивача: від відповідача:стягнення заборгованості в розмірі 29229601,24 грн., Безпалюк О.Л., не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради про стягнення 29229601,24 грн. заборгованості, з яких: 9630612,95 грн. основної заборгованості, 5590851,52 грн. пені, 981489,28 грн. 3% річних, 13026647,49 грн. інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем господарського зобов'язання встановленого умовами договору № 688/14-ТЕ-4 купівлі-продажу природного газу від 10.12.2013.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2016 у справі № 904/6272/16 (суддя Ліпинський О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" 9630612,95 грн. основного боргу, 4000000,00 грн. пені, 921568,71 грн. 3% річних, 12252555,52 грн. інфляційних втрат, 199444,62 грн. витрат з оплати судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 у справі № 904/6272/16 (у складі колегії суддів: Науменка І.М.-головуючого, Паруснікова Ю.Б., Чус О.В.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2016 у справі № 904/6272/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2016 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 у справі № 904/6272/16, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 в частині зменшення розміру пені на 1590851,52 грн. та про відмову у стягненні 774092,47 грн. інфляційних втрат, і прийняти у цих частинах нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1590851,52 грн. пені та 774092,47 грн. інфляційних втрат, в стягненні яких відмовлено.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права судами.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради 06.12.2013 укладено договір купівлі-продажу природного газу № 688/14-ТЕ-4.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ ввезений на митну території України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом відповідно до УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами. (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцю в період з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 44034,002 тис.куб.м., в тому числі по місяцях кварталів визначених у графіку, що міститься в договорі.

За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб. м), приведений до стандартних умов (t)-20 градусів Цельсія, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика)(101,325 кПа). (п. 2.3. Договору).

Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу у розмірі +/-5% від узгодженого сторонами згідно з пунктом 2.1. цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу (пп. 2.1.2 договору).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що кількість газу, яка продається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до пункту 5.2. договору ціна за 1000,0 куб. м. газу становить 1118,974 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1118,974 грн., крім цього ПДВ - 17% - 190,226 грн., всього з ПДВ 1309,20 грн.

Відповідно до пункту 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пункту 7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судами встановлено, що пунктом 9.3. договору сторонами передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1. договору).

Крім цього, сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 28.01.2014 до договору купівлі-продажу природного газу № 688/14-ТЕ-4 від 10.12.2013 відповідно до змісту якої внесено зміни до п. п. 5.2 договору та викладено п. п. 5.2 договору в наступній редакції:

"п.5.2 Ціна за 1000,0 куб. м. газу становить 1091,00грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додатну вартість.

До сплати за 1000,0 куб.м. природного газу - 1091,00грн., крім цього ПДВ - 20% - 218,20грн., всього з ПДВ 1309,20 грн."

Сторонами укладено додаткову угоду № 2 від 29.04.2014 до договору купівлі-продажу природного газу № 688/14-ТЕ-4 від 10.12.2013 відповідно до змісту якої внесено зміни до п. п. 1.2 статті 1 "Предмет договору" в наступній редакції: "1.2 Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням"

На виконання умов договору позивачем передано у власність відповідача протягом січня-грудня 2014 року, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 43787433,82 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі, які містяться в матеріалах справи.

Відповідачем зобов'язання за договором щодо оплати поставленого природного газу належним чином не виконано, здійснено частковий розрахунок 34156820,87 грн. Заборгованість складає 9630612,95 грн.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційних втрат за спожитий природний газ. Здійснено розрахунок пені за загальний період з 13.01.2014 по 19.04.2016 за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо відповідно до якого, її розмір склав 5590851,52 грн. Проведено нарахування 3% річних за загальний період з 13.01.2014 по 19.04.2016 за кожним актом окремо, розмір яких склав 981489,28 грн. Крім цього, позивачем здійснено розрахунок суми інфляційних втрат за загальний період з лютого 2014 року по березень 2016 року за кожним актом окремо, розмір яких склав 13026647,49 грн.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 50% відповідно до ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що Комунальне підприємство є соціально значущим підприємством в життєдіяльності міста Дніпропетровська. Крім цього, відповідач не є кінцевим споживачем теплової енергії, а є підприємством, яке було створено органами місцевого самоврядування саме для забезпечення надання таких важливих послуги. Здійснення розрахунків перед постачальником енергоносіїв, залежить від розрахунків кінцевих споживачів таких послуг перед відповідачем. Причиною прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем газу, є скрутне фінансове становище підприємства, яке пов'язано із несвоєчасними розрахунками споживачами міста за послуги з постачання теплової енергії. Станом на 01.09.2016 заборгованість за послуги теплопостачання населення складає 64442431,23 грн. Загальний розмір заборгованості споживачів теплової енергії перед відповідачем складає 81983418,65 грн.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору купівлі-продажу природного газу, є господарськими зобов'язаннями, тому відповідно до ст. ст. 4, 173-175, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків не пред'явлення такої вимоги.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема, сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

Судами встановлено, що відповідачем неналежним чином виконано свої обов'язки щодо оплати переданого позивачем у власність відповідачу природного газу у спірному періоді, чим порушено умови укладеного із позивачем договору та вказані приписи діючого законодавства. Матеріалами справи доведено наявність боргу у розмірі 9630612,95 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат за загальний період з лютого 2014 року по березень 2016 року, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку про часткове задоволення цієї вимоги у сумі 12 252555,52 грн. оскільки відповідне нарахування здійснено на суму основного боргу та суму втрат від інфляції, нараховану за попередні місяці прострочення виконання грошового зобов'язання, що є неправомірним.

При проведенні нарахування 3% річних за загальний період з 13.01.2014 по 19.04.2016, позивачем не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не повинен включатися у період часу, за який здійснюється стягнення відповідних нарахувань (п. 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013), тому розмір відповідних нарахувань становить 921568,71 грн.

У зв'язку із несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу позивачем нараховано відповідачу 5590851,52 грн. пені за загальний період з 13.01.2014 по 19.04.2016.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зменшуючи розмір пені, яка підлягає стягненню, господарські суди правомірно виходили з того, що затримка виконання грошового зобов'язання відповідачем зумовлена простроченням оплати населення за теплову енергію, та беручи до уваги те, що населення звільнене від сплати пені у зв'язку з несвоєчасною оплатою теплової енергії, що свідчить про поважність причин несвоєчасного виконання розрахунків з позивачем та про часткову вину відповідача у неналежному виконанні своїх зобов'язань перед позивачем, тому місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України дійшов до правильного висновку про часткове задоволення заяви відповідача про зменшення розміру пені та зменшив розмір пені від належної до стягнення, що буде становити суму 4000000,00 грн.

З огляду на встановлені обставини, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку про задоволення позову в частині стягнення 9630612,95 грн. основного боргу, 4000000,00 грн. пені, 921568,71 грн. 3% річних, 12252555,52 грн. інфляційних втрат та правомірно застосовано п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та зменшено заявлену до стягнення суму пені, що становить 4000000,00 грн.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі

встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 у справі № 904/6272/16 Господарського суду Дніпропетровської області прийнято із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими обставинами справи.

Таким чином рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 у справі № 904/6272/16 Господарського суду Дніпропетровської області підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 у справі № 904/6272/16 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 у справі № 904/6272/16 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж.О.

Судді:Карабань В.Я.

Ковтонюк Л.В.