код суду 2023
Справа № 2-а-701/2023/2009
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29.10.2009 року Суддя Куп’янського міськрайонного суду Харківської області Демченко І.М., розглянувши у порядку письмового провадження в місті Куп’янську справу за уточненим адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Куп’янському району Харківській області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, зобов’язання здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити недоплачене щомісячне підвищення до пенсії як «Дитині війни» за 2008 рік,
В С Т А Н О В И В:
Позивачка, ОСОБА_1, звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Куп’янському районі Харківської області, згодом уточнивши свої позовні вимоги вона вказала, що просить суд поновити їй пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2008 р. до 31.12.2008 р., та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні нарахування і виплати на її користь недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії як «Дитині війни» за період з 01.01.2008 року до 31.12.2008 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що вона належить до категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком у 2008 році. Однак відповідач всупереч законам і Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. за №6-рп/2007 та від 22.05.2008 р. за № 10-рп/2008, яким були визнані неконституційними окремі положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і «Про Державний бюджет України на 2008 рік», в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії у належному розмірі.
Відповідач надав заперечення на уточнений позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своїх доводів, відповідач зазначив, що вважає свої дії щодо проведених ним позивачці нарахувань доплати до пенсії як «Дитині війни» у 2008 році правомірними, оскільки починаючи з 01.01.2008 року були внесені зміни до ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» п.2 ч.41 ст. 85 розділом ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-VI. Стаття 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» була викладена в новій редакції а саме: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться зі їх вибором згідно з одним із законів». Відповідно до абз. 4 п.20 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність». Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року вищезазначені зміни були визнані неконституційними. З метою врегулювання виплати державної соціальної допомоги та інших неврегульованих питань Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28.05.2008 року, згідно п.8 якої з 22.05.2008 року дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, підвищення провадиться у таких розмірах : з 22 травня - 48,10 грн., з 1 липня - 48,20 грн., з 1 жовтня - 49,80 грн.. Таким чином, відповідач зазначив, що порядок та розмір підвищення до пенсії «Дітям війни» з 22.05.2008 року врегульоване Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, норми якої відповідачем і були застосовані при нарахуванні позивачці підвищення до пенсії як «Дитині війни». Крім цього, відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачкою строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАС України.
Під час підготовки справи до судового розгляду позивачка подала уточнений адміністративний позов, у якому зазначила, що просить суд розглянути справу у її відсутності у порядку письмового провадження, представник відповідача подав заперечення проти позову з проханням про розгляд справи за відсутністю представника відповідача у порядку письмового провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.
З матеріалів справи та наявних в ній доказів, встановлено наступне.
Позивачка має статус «Дитини війни», що підтверджується копією посвідчення (а.с. 5).
Враховуючи зазначений статус позивачки, вона відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, вимоги позивачки про зобов’язання відповідача за період часу з 01.01.2008 року до 31.12.2008 року здійснити їй перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні нарахування і виплати на її користь недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії як «Дитині війни» з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. за №6-рп/2007, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 piк та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.»
3 01 січня 2008 року позивачці було нараховане та виплачувалось зазначене підвищення до пенсії відповідно до встановленого розміру, що підтверджується довідками Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському району Харківської області від 04.09.2009 року за № 12119-02/18 та від 05.10.2009 р. за № 13152-02/18, та згідно цих же довідок, з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року позивачці усього було виплачено 579 грн. 30 коп. ( а.с. 7, 23).
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. за №10-рп/2008, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, суддя дійшов висновку, що з 22.05.2008 року Управління ПФУ в Куп'янському районі Харківської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачці підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» передбачено, що на одну особу, яка втратила працездатність, прожитковий мінімум в розрахунку на місяць складає: з 01.01.2008 р. – 470 грн., з 01.04.2008 р. – 481 грн., з 01.07.2008 р. – 482 грн., 01.10.2008 р. – 498 грн. Згідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у такому ж розмірі, тобто з 01.01.2008 р. – 470 грн., з 01.04.2008 р. – 481 грн., з 01.07.2008 р. – 482 грн., 01.10.2008 р. – 498 грн.
Тому, у 2008 році виплаті підлягали такі суми підвищення до пенсії :
травень 481 х 30% = 144,3 грн.;
червень 481 х 30% = 144,3 грн.;
липень 482 х 30% = 144,6 грн.;
серпень 482 х 30% = 144,6 грн.;
вересень 482 х 30% = 144,6 грн.;
жовтень 498 х 30% = 149,4 грн.;
листопад 498 х 30% = 149,4 грн.;
грудень 498 х 30% = 149,4 грн.;
всього: 1170,60 грн..
Отже, на підставі вищевикладеного суддя приходить до висновку, що відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачці відповідні доплати, тобто відповідач повинен був щомісячно виплачувати підвищення до пенсії позивачці як «Дитині війни» в період з 22.05.2008 р. по 30.06.2008 р. по 144 грн. 30 коп., а в період з 01.07.2008 р. по 30.09.2008 р. по 144 грн. 60 коп., з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р. по 149 грн. 40 коп. У зв’язку з чим, суддя приходить до висновку, що відповідач за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. недоплатив позивачці 715 грн. 20 коп., виходячи з наступного розрахунку:
144,30 грн. (повинні були виплачувати у травні 2008р. ) : 31 день = 4,65 грн.;
4,65 х 10 днів = 46,50 грн. (повинні були виплатити з 22.05.2008 р. по 31.05.2008 р.);
48,10 грн. (виплатили у травні 2008р.) : 31 день = 1,55 грн.;
1,55 х 10 днів = 15,50 грн. ( виплатили з 22.05.2008 р. по 31.05.2008 р.);
46,50 грн. - 15,50 грн. = 31 грн. (недоплатили з 22.05.2008 р. по 31.05.2008 р. );
144,30 + (144,60 х 3) + (149,40 х 3) = 1026,30 грн. (повинні були виплатити з 01.06.2008 по 31.12.2008р.);
48,10 + (48,20 х 3) + (49,80 х 3) = 342,10 грн. (виплатили з 01.06.2008 р. по 31.12.2008 р.);
1026,30 грн. – 342,10 грн. = 684,20 грн. (недоплатили з 01.06.2008 р. по 31.12.2008 р.);
684,20 грн. + 31 грн. = 715,20 грн. (недоплатили з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р.).
Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного вище рішення Конституційним Судом України, відповідач здійснюючи позивачці доплати, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахування п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
Згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суддя зазначає наступне.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суддя вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Також, правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом -відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відносини, що склалися між позивачкою та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Враховуючи те, що позивачка відноситься до категорії «Дитина війни», вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання підвищення до пенсії.
Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.
Тобто, між позивачкою і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тому, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивачки, за захистом яких вона звернулась до суду, суддя вважає за необхідне, на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Управління ПФУ в Куп’янському районі Харківської області, по невиконанню з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивачки на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії у встановленому законом розмірі.
Щодо строку звернення до адміністративного суду необхідно зазначити наступне.
Ч. 2 ст. 99 КАС України, встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порушення прав позивачки, за захистом яких вона звернулась до суду тривало з 22.05.2008 року. Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, суддя не вбачає пропущення позивачкою строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання підвищення до пенсії, яке передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. за №6-рп/2007 та від 22.05.2008 р. за №10-рп/2008, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, ст.ст. 6-14, 71, 111, 121, 122, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
П О С Т А Н О В И В :
Уточнений адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Куп’янському району Харківській області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, зобов’язання здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити недоплачене щомісячне підвищення до пенсії як «Дитині війни» за 2008 рік - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Куп’янському районі Харківської області.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Куп’янському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії і нарахувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію з підвищення її на 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та вчинити дії щодо сплати вказаної доплати до пенсії.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп..
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Куп’янський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя І.М.Демченко