Справа № 2-3539/2009 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2009 року м. Харків
Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого – судді – Фанда О.А.,
за участю секретаря – Чумакової Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до державного підприємства «Завод ім. Малишева», генерального директора державного підприємства «Завод ім. Малишева» ОСОБА_2 про виплату остаточного розрахунку при звільненні, сплату середньомісячної заробітної плати за весь час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и в:
24 липня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного підприємства ( далі ДП ) «Завод ім. В.О.Малишева», генерального директора ДП «Завод ім. В.О.Малишева», в якому просила зобов’язати відповідачів виплатити їй остаточний розрахунок при звільненні та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні – з 24 червня 2009 року до часу ухвалення рішення, відшкодувати спричинену моральну шкоду в сумі 5000 грн.
В обґрунтування позову посилалась на те, що з 25 червня 1975 року працювала на заводі на різних посадах. 24 червня 2009 року звільнена за скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. Підстава звільнення – наказ генерального директора заводу ОСОБА_2 О,Т. від 8 травня 2009 року № 192.
На порушення вимог чинного законодавства на день звільнення з нею не проведено остаточний розрахунок.
Невиплата вказаних сум негативно сказалася на її фінансовому стані. Вона є інвалідом 3 групи та постійно повинна приймати лікарські препарати, проте через відсутність грошових коштів була позбавлена можливості підтримувати здоров’я. Зазначає, що була вимушена звертатися за допомогою до знайомих. Все це призвело до її моральних страждань, втрати нормальних життєвих стосунків.
В судовому засіданні позивачка відмовилася від позову в частині стягнення на її користь заборгованості по заробітній платі в сумі 506 грн., в зв’язку з добровільним виконанням ДП «Завод ім. В.О.Малишева». В іншій частині позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідачів ДП «Завод ім. В.О.Малишева» та генерального директора ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зазначила, що визнає позов до заводу в частині стягнення вихідної допомоги в сумі 1 717 грн. 99 коп., в іншій частині просила в позові відмовити. При цьому зазначила, що відсутня вина власника у несвоєчасній виплаті остаточного розрахунку позивачці, оскільки згідно з ухвалами Господарського суду Харківської області було порушено провадження у справі про визнання банкрутом ДП «Завод ім. В.О.Малишева» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Крім того, вважала директора заводу ОСОБА_2 неналежним відповідачем по справі.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 працювала на ДП «Завод ім. Малишева» з 25 червня 1975 року. 24 червня 2009 року позивачка звільнена з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Встановлено також, що в день звільнення з позивачкою не було проведено остаточний розрахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Підставою відповідальності власника (підприємства) відповідно до ст. 117 КЗпП України є порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП України) та вина власника.
Матеріали справи свідчать про те, що вини ДП «Завод ім. Малишева» в затримці розрахунку при звільненні ОСОБА_1 немає.
Відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 17 вересня 2007 року порушено справу про банкрутство ДП «Завод ім. Малишева». Ухвалою господарського суду від 29 вересня 2009 року порушено провадження по справі про банкрутство ДП «Завод ім. В.О.Малишева». Відповідно до цих ухвал було накладено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії мораторію заборонено нарахування неустойки (штраф, пеня), заборонено застосування інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових) платежів.
За таких обставин підстав для застосування фінансових санкцій, передбачених ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в період дії мораторію немає, а отже стягнення з заводу на користь позивачки середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є безпідставним.
Дія мораторію відповідно до п. 6 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, авторської винагороди. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.
З огляду на вищезазначене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення вихідної допомоги в сумі 1 717 грн. 99 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд приймає відмову ОСОБА_1 від позову в частині стягнення на її користь заборгованості по заробітній платі в сумі 506 грн. 27 коп., в зв’язку з добровільним виконанням позову відповідачем та в цій частині провадження по справі закриває.
Суд відмовляє у відшкодуванні моральної шкоди в сумі 5000 грн., за її недоведеністю.
Відповідно до Кодексу законів про працю України та Закону України «Про оплату праці» зобов’язаними перед працівником у правовідносинах щодо заробітної плати визнається власник. Проте згідно ст. 117 КЗпП України відповідальним за затримку розрахунку при звільненні вважається підприємство, а не власник. З огляду на вищезазначене, відповідач ОСОБА_2 не може бути належним відповідачем по справі.
Керуючись ст. 117 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, ч. 3 ст. 174, 209, 212 - 215, ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до державного підприємства «Завод ім. Малишева» задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства «завод ім. Малишева» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 1 717 (одну тисячу сімсот сімнадцять) грн. 99 коп.
Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 506 грн. 27 коп. та в цій частині провадження по справі закрити.
В іншій частині позовних вимог до державного підприємства «Завод ім. Малишева» - відмовити.
В позові до генерального директора «Завод ім. Малишева» ОСОБА_2 – відмовити.
Стягнути з державного підприємства «Завод ім. Малишева» на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн.
Стягнути з державного підприємства «Завод ім. Малишева» на користь держави витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана – після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ –