Справа № 22-6020-2006 Головуючий у 1 інстанції - Вірченко О.М.
Категорія- 19 Доповідач Гурова О.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2006 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої - Турової О.М., .
суддів - Могутової Н.Г., Алексєева А.В., при секретарі - Миснянко М.П., за участю - представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Шахтарську Донецької області на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 5 квітня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Шахтарську Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Шахтарську Донецької області звернулось до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Шахтарського міського суду Донецької області від 5 квітня 2006 року, яким позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Шахтарську Донецької області про відшкодуванні моральної шкоди задоволено частково та з відповідача стягнуто на його користь у відшкодування моральної шкоди 15500 грн.
Відповідач просив скасувати ухвалене судове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального права: зокрема, суд не звернув уваги на те, що відповідно до п.27 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено дію статей 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві, тому відсутні підстави для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 1977 р. знаходився в трудових правовідносинах з вугільними підприємствами, де працював електрослюсарем, гірничим робітником, прохідником з повним робочим днем в підземних умовах, внаслідок
чого отримав професійне захворювання - хронічний бронхіт, емфізема легенів, дифузний пневмосклероз.
Рішенням МСЕК від 21 травня 2003 року йому вперше була встановлена стійка втрата працездатності у розмірі 30% безстроково в зв"язку з вказаним профзахворюванням, а з урахуванням повторної втрати працездатності на 5% по травмі 1990 року та 5% по травмі в 1995 р., загальний розмір втрати працездатності склав 40% безстроково з визнанням інвалідом 3-ї групи. Враховуючи, що професійне захворювання спричинило позивачу й моральні страждання, що виразились в постійному фізичному болі, слабкості та швидкому втомленні при фізичних навантаженнях, суд стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 15500 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд 1-ї інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Встановлено, що судом при розгляді даної справи таких порушень припущено не було, тому підстави для скасування рішення відсутні.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач знаходився у трудових відносинах з вугледобувними підприємствами, де протягом 23 років працював на роботах з вкрай важкими умовами праці, внаслідок чого отримав професійне захворювання -хронічний бронхіт, емфізема легенів, дифузний пневмосклероз.
Рішенням МСЕК від 21 травня 2003 року йому була вперше встановлена стійка втрата працездатності у розмірі 30% у зв'язку з вказаним профзахворюванням безстроково і він визнаний інвалідом 3-ї групи.
Відповідно до ст. 21 п.1 пп. „е" та ст. 28 Закону України „Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов»язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров»я, виплачуючи йому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Відшкодування моральної шкоди застрахованим особам є одним із способів захисту особистих немайнових прав працівника і передбачено ст. 1 згаданого Закону незалежно від відшкодування майнової шкоди.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р., моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає у зв»язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я.
Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров»я тощо.
Ушкодження здоров»я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов»язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Встановлення Законом обов»язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Встановлюючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, суд першої інстанції урахував конкретні обставини справи, характер і ступінь моральних страждань позивача, перебування останнього на лікуванні у зв'язку із хворобою, постійні приступи одишки та кашлю, порушення нормального укладу життя і обґрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позову про стягнення моральної шкоди.
Рішення суду відповідає вимогам процесуального і матеріального права і підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Шахтарську про втрату позивачем права на відшкодування моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки спірні правовідносини виникли під час дії Закону України «„Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...», який передбачає відшкодування потерпілим на виробництві моральної шкоди і до вказаного Закону не внесені відповідні зміни. Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не скасована відповідальність відповідача перед позивачем в частині відшкодування моральної шкоди, а тому він не має зворотної сили.
Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, Апеляційний суд
УХ В А Л И В :
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань в м. Шахтарську відхилити.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду від 5 квітня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в