Справа 22-598 ас/2006 Суддя 1 інстанції Заруцька Г.М.
Категорія - 26 Доповідач Гурова О.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2006 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: - Гурової О.М.,
суддів - Алексєева А.В., Могутової Н.Г.,
при секретарі - Миснянко М.П.
за участю - позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 9 лютого 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, відділення Державного казначейства у м. Краматорську про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Краматорського міського суду від 9 лютого 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що судом неправильно застосовані вимоги матеріального закону.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є інвалідом війни 3 групи. Відповідач сплачує позивачу щорічно одноразову допомогу з врахуванням положень Законів України „Про Державний бюджет" на відповідний рік щодо визначення розміру такої допомоги. Доводи позивача, що відповідач необгрунтовано не сплачує йому одноразову допомогу в розмірі визначеному ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не враховані судом, оскільки суд вважав, що вони не ґрунтуються на законі.
В судовому засіданні представник відповідача вважав, що підстав для задоволення скарги немає.
Заслухавши доповідача, доводи позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду залишенню без змін з наступних підстав:
Відповідно до вимог ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач як інвалід третьої групи має право у відповідності з вимогами п.27 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на щорічну разову грошову допомогу, яка сплачується до 5 травня для інвалідів 3 групи в розмірі сіми мінімальних пенсій за віком.
Право позивача на отримання зазначеної грошової допомоги відповідачем не спростовувалось, встановлено, що щорічно до 5 травня позивачу сплачувалась така допомога. Звернувшись до суду з позовом, позивач наполягає на тому, що відповідачем неправильно враховуються положення Законів України „Про Державний бюджет" на відповідний рік, за якими встановлені розміри таких виплат: в 2003 р. -120 гривень, в 2004 р. - 160 гривень тощо.
Проте таки доводи позивача обґрунтовано не прийняті судом до уваги, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідач саме в визначеному законом про Державний бюджет України сплачує позивачу щорічно одноразову допомогу як інваліду війни, отримуючи таки видатки з Державного бюджету України в розмірі, встановленому зазначеним законом про Державний бюджет.
Посилання в скарзі на Рішення Конституційного Суду України від 1.12.2004 року, яким визнана такою, що не відповідає Конституції України ст.44 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік" щодо визначення розміру разової допомоги інвалідам війни третьої групи також висновки суду не спростовують, оскільки суд першої інстанції правильно виходив з того, що Рішення набрало чинності з 01.12.2004 року, а одноразова щорічна допомога була сплачена до 5 травня 2004 року, як це передбачено ст.ст. 13, 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту."
Інші доводи апеляційної скарги досліджувались судом 1 інстанції, апеляційний суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.
Суд першої інстанції помилково при розгляді справи виходив з вимог ЦПК України, проте зазначене порушення не тягне за собою скасування правильного по суті рішення з врахуванням відсутності на час розгляду справи створеної системи адміністративних судів.
Керуючись ст.ст. 198, 200 КАС України, Апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Краматорського міського суду від 9 лютого 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з дня набрання законної сили.