Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Мінаєв І.М.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
3 листопада 2009 року Справа № 2а-924/09/0544
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого – судді Василенко Л.А., суддів Ханової Р.Ф., Старосуда М.І., при секретареві Чуріковій Я.О., розглянула апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м.Слов’янську Донецької області на постанову Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 18 травня 2009р. у справі № 2а-924/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Слов’янську Донецької області, третя особа: Управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А :
31 березня 2009 року ОСОБА_1. звернулася з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м.Слов’янську Донецької області, третя особа: Управління Державного казначейства України в Донецькій області, який уточнила до розгляду справи за суттю та просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати їй за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р., з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. та з 01.01.2009р. до 01.04.2009р. підвищення до пенсії, як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та просила зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за вказані періоди (а. с. 2, 17).
Постановою Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 18 травня 2009р. позов задоволений частково: визнана неправомірною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. до 31.12.2008р.; зобов’язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни вищезазначеному розмірі з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за періоди з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. за рахунок коштів Державного бюджету України, враховуючи виплачені суми підвищення; в задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Не погодившись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду сповіщені належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої змінити з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач віднесена до соціальної групи “Дитина війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с.3), копією пенсійного посвідчення (а.с.4).
Позивачеві у 2008 році підвищення до пенсії проведено у розмірі 10% від прожиткового мінімуму відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до змін до деяких законодавчих актів України», у 2007 році позивач підвищення до пенсії, як дитина війни не виплачувалося, що підтверджено довідкою відповідача (а. с. 14).
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р., який набрав чинності з 1.01.2007 р., ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-ІV) виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України (3551-ХІІ) "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. положення ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнане неконституційним.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28 грудня 2007 року № 107-6, який набрав чинності з 1.01.2008 р., внесено зміни до Закону України «Про соціальний дітей інвалідів». Зокрема статтею 6 вказаного закону після внесення передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановлено для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове соціальне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.
Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28 грудня 2007 року № 107-6, що набрав чинності з 1 січня 2008 року („Урядовий кур'єр” від 31 грудня 2007 року № 247), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня 2008 року –470 гривень, з 1 квітня 2008 року – 481 грн., з 1 липня 2008 року – 482 грн., з 01 жовтня 2008 року – 498 грн.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і дійшов до вірного висновку про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо нарахування позивачеві щомісячної доплати до пенсії, як дитині війни, за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22 травня 2008 р. до 31.12.2008р. відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі 30 мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та зобов’язав відповідача здійснити нарахування і виплату на користь позивача підвищення до пенсії у вищевказаному розмірі з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. до 31.12.2008р.
Але суд першої інстанції допустив помилку, зазначивши, що відповідач повинний зробити виплати вказаних сум за рахунок коштів Державного бюджету, оскільки зазначені виплати здійснюються з коштів Пенсійного Фонду України.
Колегія суддів приходить до висновку про необхідність виключення з мотивувальної частини постанови посилання суду першої інстанції на положення ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як зайвого і невірного, оскільки суд визнав поважною причину пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду. До даних спірних правовідносин не застосовується положення ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки спірні суми не були нараховані.
Також колегія суддів, враховуючи, що призначення, нарахування, перерахунок пенсій та відповідно надбавок, підвищень тощо є функцією органів Пенсійного Фонду України іа суд першої інстанції не стягував на користь відповідача та не зобов’язував здійснити нарахування позивачеві конкретних сум підвищення до пенсії, приходить до висновку про необхідність виключення з мотивувальної частини постанови суду розрахунків не донарахованих сум підвищення до пенсії.
Апеляційний перегляд здійснений в межах апеляційної скарги. Позивачем постанова суду не оскаржена.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що спірні правовідносини за суттю вирішені правильно і доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, але внаслідок порушення норм процесуального права постанова підлягає зміні.
Керуючись ст.195, ст.196, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.201, ч.2 ст.205, ст.207, ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м.Слов’янську Донецької області задовольнити частково.
Постанову Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 18 травня 2009р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Слов’янську Донецької області, третя особа: Управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії змінити.
З четвертого абзацу резолютивної частини постанови виключити фразу: «за рахунок коштів Державного бюджету України».
В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції проголошена в повному обсязі в судовому засіданні 3 листопада 2009 року і набуває законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Л.А. Василенко
Судді: Р. Ф. Ханова
М.І. Старосуд