Крюківський районний суд м.Кременчука

м. Кременчук, вул. Красіна, 37/49, 39605, (05366) 3-01-96;;

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2010 року, Крюківський райсуд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді – Степури А.А.,

при секретарях – Вороніній О.І., Сизовій Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці цивільну справу за позовом юридичної особи публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредиту,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, де просить винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на їх користь борг за кредитом та відсотки за повернення кредиту в загальній сумі 13758,67 грн., а також стягнути на їхню користь понесені судові витрати.

20.01.2010 року представник позивача збільшив позовні вимоги, а саме прохає суд винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на їх користь борг за кредитом та відсотки за повернення кредиту в загальній сумі 22933 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач до судового засідання не з’явився хоча про час та місце розгляд справ був належним чином повідомлений.

Суд, вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши і проаналізувавши представлені докази, приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що 2.11.2005 року між публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» та позичальником укладено кредитний договір № 280А-К2 відповідно до якого позивач надав позичальнику кредит в сумі 45830,00 грн. зі строком користування до 1 листопада 2009 року.

Згідно з умовами договору, ОСОБА_1 зобов’язувався належним чином виконувати взяті на себе зобов’язання.

Пунктом 7.1 кредитного договору № 280А-К2 від 2.11.2005 року передбачено відповідальність за порушення строків повернення кредитної заборгованості у вигляді пені в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконувати належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не пропустив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем допущено неналежне виконання умов кредитного договору. Внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 22933 грн., що складається з суми боргу за простроченим кредитом, заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом, з суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 (Позика) глави 71 (Позика. Кредит. Банківський вклад), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Із положень частини 1 статті 1048 ЦК України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 79, ст. 88 ЦПК України, до судових витрат віднесені затрати на сплату судового збору, послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В судовому засіданні позивачем надано квитанції №635-5 та №635-6 від 24.06.2009 року про затрати на сплату судового збору в сумі 137,59 грн., послуг за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Враховуючи те, що представник позивача в судовому засіданні збільшив позовні вимоги, а саме прохав стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 22933 гривень, замість раніше заявленої суми 13758,67 гривень, тому розмір судового збору необхідно визначати з суми 22933 гривні, враховуючи різницю між судовим збором, який підлягає до сплати та сплаченим судовим збором, тобто 137,59 гривень – 229,33 гривні = 91,74 гривні.

Згідно з вимогами п.6 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

П.1 ч.1 ст.80 ЦПК визначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується.

Відповідно до ч.5 розділу ХІ ЦПК України Прикінцеві та перехідні положення до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і у розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

Згідно з п. а ст.3 Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито» розмір ставки державного мита із позовних заяв є один процент ціни позову, але не менше трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи, вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а недоплачений судовий збір в сумі 91,74 гривні підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст.10, 60, 79, 88, 212, 213, 215, 226,373 ЦПК України, ст. ст.526, 527, 530, 549, 610, 612, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов юридичної особи публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредиту – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором № 280А-К2 від 2.11.2005 року в сумі 22933 гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» судові витрати: судовий збір в сумі 137 грн. 59 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 91,74 грн.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: