33/775/180/2017(м)

266/1047/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2017 року м.Маріуполь

Суддя судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області Гєрцик Р.В., за участю прокурора Гладія О.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 06 липня 2017 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Комсомольське Старобешівського району Донецької області, офіцера відділу обліково-мобілізаційної роботи Донецького обласного військового комісаріату, військове звання майор, мешкаючого в АДРЕСА_1

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-4 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 5 100 гривень з конфіскацією отриманого доходу від підприємницької діяльності чи винагороди від роботи за сумісництвом в розмірі 1 150 586,14 гривень,-

ВСТАНОВИВ:

Як встановив суд, ОСОБА_2 наказом військового комісара Донецького обласного військового комісаріату від 16 червня 2015 року № 106 призвано за мобілізацією, призначено на посаду офіцера відділу обліково¬-мобілізаційної роботи Донецького обласного військового комісаріату, та під розпис ознайомлено із його функціональними обов'язками. 8 лютого 2016 року з ОСОБА_2 укладено контракт до закінчення особливого періоду про проходження громадянами України військової служби у Збройних сил України на посадах офіцерського складу, який набув чинності 06 квітня 2016 року. Згідно пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», він є суб'єктом відповідальності за вчинення корупційного правопорушення. Відповідно до ст.ст.20-1, 44, 45 Закону України «Про військовий обов'язок військову службу» з часу зарахування до служби в Збройних силах України на ОСОБА_2 поширюються вимоги про обмеження, пов'язані з прийняттям на службу та проходження служби, зобов'язання дотримуватися правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, обмежень щодо сумісництва, в тому числі, встановленими Законом України «Про запобігання корупції».

Статтею 25 Закону України «Про запобігання корупції», особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

З травня 2012 року ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем і платником єдиного податку з наступними видами діяльності: у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування у цих сферах.

В порушення вимог ст.25 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_2, будучи військовою посадовою особою Збройних Сил України, з 16 червня 2016 року займався підприємницькою діяльністю в тому числі з надання послуг з технічного нагляду за будівництвом будівель і споруд, на виконання яких отримав грошові кошти в сумі 1 150 586,14 гривень, порушивши встановлені законом обмеження щодо зайняття підприємницькою діяльністю.

На зазначену постанову ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вказує, що судове рішення є незаконним та необгрунтованим, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, суддя надав невірної правової оцінки його діям, через що прийшов до хибного висновку про вчинення ним адміністративного правопорушення. Зазначає, що судом було порушено вимоги ч.4 ст.277 КУпАП та безпідставно зупинено строк розгляду справи, так як він жодного разу не був повідомлений про дату та час розгляду справи, тому строк накладення адміністративного стягнення відповідно до ст.38 КУпАП сплив. Вважає, що згідно ст.119 КЗпП України він мав право отримувати дохід під час мобілізації у особливий період, крім того, на виконання вимог п.25 п.10 розділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України, на час несення ним військової служби підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_2, згідно нотаріальної довіреності, здійснювалась його дружиною ОСОБА_3, та заробітну плату він не отримував.

Заслухавши правопорушника на підтримання вимог апеляційної скарги, думку прокурора про необґрунтованість апеляційної скарги та законність судового рішення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю що вона не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що суддя місцевого суду прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-4 КУпАП, а саме, те, що будучи військовою посадовою особою Збройних Сил України, з 16 червня 2016 року займався підприємницькою діяльністю, в тому числі, з надання послуг з технічного нагляду за будівництвом будівель і споруд, на виконання яких отримав грошові кошти, тобто мав дохід.

Цей висновок, зокрема, підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, №106 від 21 березня 2017 року, копіями наказу військового комісара Донецького обласного військового комісаріату від 16 червня 2015 року № 106 про призив ОСОБА_2 за мобілізацією, призначення його на посаду офіцера відділу обліково¬-мобілізаційної роботи Донецького обласного військового комісаріату, ознайомлення із його функціональними обов'язками; копією контракту від 8 лютого 2016 року, який укладено з ОСОБА_2 до закінчення особливого періоду про проходження громадянами України військової служби у Збройних сил України на посадах офіцерського складу, який набув чинності 06 квітня 2016 року, а тому судом правильно визначено, що згідно пп. «г» п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про запобігання корупції", ОСОБА_2 є суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону,та відповідно до ст.20-1, 44, 45 Закону України «Про військовий обов'язок військову службу» з часу зарахування до служби в Збройних силах України на ОСОБА_2 поширюються вимоги про обмеження, пов'язані з прийняттям на службу та проходження служби, зобов'язання дотримуватися правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, обмежень щодо сумісництва, в тому числі, встановленими Законом України «Про запобігання корупції», що фактично останнім не заперечується та не оскаржується.

Також судом правильно, відповідно до матеріалів справи, встановлено, що з травня 2012 року ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем і платником єдиного податку з наступними видами діяльності: у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування у цих сферах, на що має відповідний кваліфікаційний сертифікат, що також не оскаржувалося апелянтом.

У 2016 році ОСОБА_2 займався підприємницькою діяльністю в тому числі з надання послуг з технічного нагляду за будівництвом будівель і споруд, на виконання яких отримав грошові кошти в сумі 1 150 586,14 грн., що підтверджено відповідними довідками та деклараціями, наданими податковим органом фіскальної служби.

За таких обставин, слід визнати, що суддя місцевого суду прийшов до обґрунтованого висновку про порушення з боку ОСОБА_2 приписів ст.25 Закону України «Про запобігання корупції», згідно яких особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України, що відповідно до ч.1 ст.65 Закону України «Про запобігання корупції» є правовою підставою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-4 КУпАП, оскільки фактично заробітну плату чи будь-які інші доходи за займання підприємницькою діяльністю він особисто не отримував, а саму підприємницьку діяльність здійснювала його дружина, є необґрунтованими, такими, що спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи, яким судом надано належної оцінки, передання управління підприємницькою діяльністю дружині чи іншим особам за довіреністю згідно чинного законодавства не містить виключень з правил щодо обмеження сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, так як дохід фактично отримував сам ОСОБА_2, тобто опосередковано займався підприємницькою діяльністю, тим більш, з огляду на наявність кваліфікаційного сертифікату щодо здійснення певного виду діяльності виключно останнім.

Також не знайшли свого підтвердження доводи апелянта про закінчення на момент розгляду справи в суді першої інстанції строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП, оскільки матеріали справи містять відомості про отримання ОСОБА_2 судової повістки та подальше знаходження його на лікуванні за межами міста, а тому суд мав усі правові підстави для застосування вимог ч.4 ст.277 КУпАП та зупинення строку розгляду справи.

Накладаючи на ОСОБА_2 додаткове стягнення у виді конфіскації отриманого доходу від підприємницької діяльності, суд взяв його розмір, отриманий останнім за увесь 2016 рік.

Разом з тим, як вбачається протоколу про адміністративне правопорушення та постанови суду, ОСОБА_2 визнано винуватим за порушення обмежень та зайняття підприємницькою діяльність з 16 червня 2016 року, а тому саме з зазначеної дати повинен братися дохід, який підлягає конфіскації.

З наданих прокурором відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб дохід, отриманий ОСОБА_2 за своєю підприємницькою діяльністю, в період з 16 червня 2016 року по 31 грудня 2016 року на підставі наданої звітності складає 1 121 756 грн. 14 коп., а не 1 150 586 грн. 14 коп., як це зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді. Таким чином, виключенню з загального доходу підлягають доходи, отримані ОСОБА_2 за перше півріччя 2016 року.

А тому, відповідно до вимог ст.33 КУпАП, конфіскації підлягає отриманий ОСОБА_2 дохід саме в розмірі 1 121 756 грн. 14 коп., а постанова судді в цій частині, відповідно, зміні.

Враховуючи викладене та керуючись ст.294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову судді Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 06 липня 2017 року у справі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч.1 ст.172-4 КУпАП, щодо ОСОБА_2 змінити в частині накладеного стягнення.

Вважати ОСОБА_2, таким, на якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 5 100,00 (п'ять тисяч сто) гривень з конфіскацією отриманого доходу від підприємницької діяльності в розмірі 1 121 756 (один мільйон сто двадцять одна тисяча сімсот п'ятдесят шість) гривень 14 ( чотирнадцять) копійок.

У решті зазначену постанову залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя судової палати у кримінальних справах та

справах про адміністративні правопорушення

Апеляційного суду Донецької області Р.В.Гєрцик