Справа № 372/2960/16-ц Головуючий у І інстанції Зінченко О.М.

Провадження № 22-ц/780/3059/17 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М.

Категорія 19 17.08.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

17 серпня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Яворського М.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря - Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівнина рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни, товариства з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги», ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Гамаль Ірина Миколаївна, про визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 09 грудня 2016 року, просила визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30846699 від 09 серпня 2016 року.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначила, що 11 грудня 2013 року між нею та товариством з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги» (далі - ТОВ «Каса народної допомоги») було укладено кредитний договір №1112001/000-КФІ/13, за умовами якого ТОВ «Каса народної допомоги» надало їй кредит у сумі 175 000 грн. на строк до 11 грудня 2014 року. На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 11 грудня 2013 року між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, за умовами якого позивач передала товариству в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 03 березня 2012 року. Зазначала, що 11 грудня 2013 року між нею та ОСОБА_6 було укладено договір доручення, відповідно до умов якого ОСОБА_6 зобов'язався вчинити від імені ОСОБА_3 продаж квартири АДРЕСА_1, у разі несплати, несвоєчасної сплати або сплати не в повному обсязі кредитних коштів, та за умови письмового повідомлення про невиконання умов кредитного договору.

Вказувала, що 25 березня 2015 року між нею та ТОВ «Каса народної допомоги» було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №1112001/000-КФІ/13 від 11 грудня 2013 року, за умовами якої було збільшено суму кредиту на 625 000 грн. та продовжено строк дії кредитного договору до 11 грудня 2015 року. Того ж дня між нею та ТОВ «Каса народної допомоги» було укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до договору іпотеки, за умовами якого в рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №1112001/000-КФІ/13 від 11 грудня 2013 року ОСОБА_3 внесла на рахунок ТОВ «Каса народної допомоги» 23 березня 2015 року грошові кошти у розмірі 4 900 грн., 25 березня 2015 року 20 000 грн., 26 березня 2015 року - 610 000 грн., 19 листопада 2015 року - 22 320 грн.

Позивач зазначала, що у листопада 2015 року їй стало відомо, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно НОМЕР_1 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О.В. 03 серпня 2016 року прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Каса народної допомоги». Підставою виникнення права власності зазначено договір іпотеки від 11 грудня 2013 року. Вважає рішення приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Верповської О.В. незаконним, оскільки позивач не отримувала вимогу про усунення порушення від ТОВ «Каса народної допомоги» та останнім не підтверджено факт невиконання або неналежного виконання позивачем основного зобов'язання, а також порушення умов договору іпотеки. З урахуванням наведеного, позивач просила її позов задовольнити.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 квітня 2017 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 19 квітня 2017 року, позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30846699 від 09 серпня 2016 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Також судом скасовано заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, вжиті ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 07 листопада 2016 року, з моменту набрання чинності цим рішенням.

В апеляційній скарзі приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О.В. просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що при прийняті оспорюваного рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ «Каса народної допомоги» на квартиру приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О.В.у порушення вимог ст.35 Закону України «Про іпотеку» не переконалась про отримання позивачем у встановленому законом порядку повідомлення іпотекодержателя про намір звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, суд зазначив, що державна реєстрація речових прав на об'єкт була здійснена приватним нотаріусом всупереч вимог ч.5 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пунктів 1, 2 додатку до наказу Міністерства юстиції України від 02 квітня 2013 року №607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб», яким передбачалось, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно на підставі договорів іпотеки, що містили застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, проводилась державними реєстраторами прав на нерухоме майно Міністерства юстиції. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводилась нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 11 грудня 2013 року між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №1112001/000-КФІ/13, за умовами якого позичальник отримала кредит у сумі 175 000 грн., зі сплатою 36 % річних, на строк до 11 грудня 2014 року (а.с. 5-7, т.1).

11 грудня 2013 року на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, за умовами якого товариству передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі -продажу квартири від 03 березня 2012 року (а.с.8-11, т.1). Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований в реєстрі за №10177.

Також 11 грудня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було укладено договір доручення, згідно умов якого ОСОБА_6 зобов'язався вчинити від її імені ОСОБА_3 продаж квартири АДРЕСА_1 у разі несплати, несвоєчасної сплати або сплати не в повному обсязі кредитних коштів, та за умови письмового повідомлення про невиконання умов кредитного договору (а.с.15-16).

По справі встановлено, що 25 березня 2015 року між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №1112001/000-КФІ/13 від 11 грудня 2013 року, за умовами якої збільшено суму кредиту на 625 000 грн. та продовжено строк дії кредитного договору до 11 грудня 2015 року (а.с. 12-13, т.2).

25 березня 2015 року між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_3 було укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до договору іпотеки, за умовами якого забезпечується виконання зобов'язань за кредитним договором від 11 грудня 2013 року, укладеного між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_3 на суму 800 000 грн. зі сплатою 36№ річних , з терміном повернення кредиту до 11 грудня 2015 року (а.с.14, т.1)

Відповідно до вказаних змін в договорі іпотеки було видано заставну серії АА №000386 від 25 березня 2015 року (а.с.105, т.1), яка відповідно до ч.1 ст. 575 ЦК України залишається у володінні ТОВ «Каса народної допомоги».

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору, станом на 23 вересня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 213 277 грн. 57 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 189 916 грн. 20 коп., заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 23 361 грн. 37 коп. (а.с.121, т.1).

Відповідно до ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Аналогічне положення закріплене в пункті 5.4 договору іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 вересня 2015 року, у зв'язку з порушенням позичальником ОСОБА_3 умов кредитного договору від 11 грудня 2013 року, ТОВ «Каса народної допомоги» звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О.В. із заявою про направлення ОСОБА_3 письмової вимоги про усунення порушень основного зобов`язання та попередження її про те, що у разі невиконання цієї вимоги товариство буде змушене розпочати процедуру примусового стягнення заборгованості шляхом прийняття у свою власність предмета іпотеки або його продажу від свого імені будь-якій особі - покупцеві на власний розсуд (а.с.106, 121, т.1).

09 жовтня 2015 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О.В. направила вказану письмову вимогу рекомендованим листом на адресу ОСОБА_3, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень від 09 жовтня 2015 року та фіскальним чеком про оплату послуг поштового зв'язку від 09 жовтня 2015 року (а.с.108-109, т.1; а.с.63, т.2).

15 жовтня 2015 року ОСОБА_3 отримала вказану письмову вимогу, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.107, 122, т.1; а.с.62, т.2). Проте дана вимога позивачем не виконана.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушення вимог ст.212 ЦПК України наведеним доказам оцінки не дав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на те, що при прийняті оспорюваного рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ «Каса народної допомоги» на квартиру приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О.В.у порушення вимог ст.35 Закону України «Про іпотеку» не переконалась про отримання позивачем у встановленому законом порядку повідомлення про намір звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проте, колегія суддів оцінює критично наявну в матеріалах справи ксерокопію довідки від 22 лютого 2017 року (а.с.148, т.1) про те, що рекомендований лист з штрихкодовим ідентифікатором №0110305533599 на ім'я ОСОБА_3 у жовтні, листопаді, грудні 2015 року та в січні 2016 року не надходив до ВЗ у м.Українка, виходячи з такого.

Згідно з ч.1 ст.58 належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що вказана вище довідка від 22 лютого 2017 року, не є належним доказом на підтвердження того, що позивач не отримувала письмову вимогу від 29 вересня 2015 року, оскільки вона не відповідає вимогам законодавства та вимогам ГОСТ 6.39-90 (Уніфіковані системи документації, системи організаційно-розпорядчої документації, вимоги по оформленню документів), якими встановлено реквізити документів, а саме, державний герб, емблема організації, код організації, код документа, назва міністерства чи відомства, назва підприємства (установи чи організації), назва структурного підрозділу, індекс підприємства зв'язку, поштова та телеграфна адреса, вихідний номер документа, посилання на індекс та дату вхідного документа, адресат, прізвище виконавця та номер його телефону.

Як вбачається з довідки від 22 лютого 2017 року, вона не містить вказаних реквізитів, складена на не офіційному бланку публічного акціонерного товариства «Укрпошта», не містить найменування посади та повного імені особи що її підписала, не містить номенклатурного та реєстраційного вихідного номеру.

Згідно із ч.1 ст.36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1219цс16 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1243цс16, положень ст.ст. 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 328, 335, 376, 392 ЦК України, законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1685цс16.

У пункті 6.1 договору іпотеки міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, у якому сторони визначили спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку» та за своїми правовими наслідками дане застереження прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з пунктом 6.3 договору іпотеки, у разі порушення боржником зобов'язань за основним договором іпотекодержатель задовольняє забезпечену іпотекою вимогу на свій розсуд або шляхом набуття права власності на предмет іпотеки або шляхом набуття права продажу від свого імені предмету іпотеки будя-якій особі - покупцеві. Правовою підставою для реалізації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є дане застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя за своїми правовим наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань за основним договором.

У відповідності до п.п.1 п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з дня набрання чинності цим Законом нотаріуси наділяються повноваженнями державних реєстраторів прав на нерухоме майно та можуть здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна.

Зазначений закон набрав чинності 13 грудня 2015 року.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Так, згідно з підпунктами 1-3 пункту 57 постанови Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1127 від 25 грудня 2015 року (в редакції на час прийняття нотаріусом оскаржуваного рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подається: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

15 листопада 2015 року сплив тридцятиденний строк з моменту отримання іпотекодавцем вимог ТОВ «Каса народної допомоги» про виконання основного зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що отримавши письмову вимогу ТОВ «Каса народної допомоги», не виконавши її та не заперечивши в тридцятиденний строк, ОСОБА_3 фактично погодилася з нею.

Як вбачається з матеріалів справи, для здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки ТОВ «Каса народної допомоги» надало нотаріусу наступні документи: договір іпотеки від 11 грудня 2013 року, кредитний договір від 11 грудня 2013 року, додаткову угоду №1 до кредитного договору від 25 березня 2015 року, договір про внесення змін та доповнень №1 до договору іпотеки від 25 березня 2015 року, заставну серії АА №000386 від 25 березня 2015 року, письмову вимогу від 28 вересня 2015 року про усунення порушень основного зобов`язання, рекомендоване поштове повідомлення про вручення письмової вимоги позивачу 15 жовтня 2015 року, список згрупованих поштових відправлень від 09 жовтня 2015 року (а.с.95-109, т.1).

09 серпня 2016 року рішенням державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О.В. №30846699 було задоволено заявуТОВ «Каса народної допомоги» та зареєстровано за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.123)

Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О.В. при прийнятті оспорюваного рішення про державну реєстрацію права власності діяла у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», постанови Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Будь-яких передбачених чинним законодавством підстав для відмови в державній реєстрації прав при прийнятті оспорюваного рішення приватним нотаріусом, чи порушень процедури розгляду зави про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, судом не встановлено.

За таких обставини, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, є безпідставними та необґрунтованими.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.212-214 ЦПК України наведеного не врахував, належної оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи не дав, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в позові ОСОБА_3 з наведених вище підстав.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи ОСОБА_3 про те, що вона 19 листопада 2015 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором сплатила ТОВ «Каса народної допомоги» грошові кошти у розмірі 22 320 грн., оскільки вказані обставини щодо часткової сплати заборгованості за кредитним договором відповідно до умов чинного законодавства та договору іпотеки не мають правового значення для вирішення питання щодо законності дій нотаріуса при здійсненні державної реєстрації права власності на предмет іпотеки.

Доводи апеляційної скарги приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О.В. про те, що вказана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, є необґрунтованими з таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини другої цієї ж статті у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені ст. 15 ЦПК України: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

При цьому згідно зі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства визначає захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (далі - суб'єкт владних повноважень), шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Стаття 3 КАС України в п.1 дає визначення терміну «справа адміністративної юрисдикції», якою визнається публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за ознаками, наведеними в ч. 1 ст. 17 КАС України, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України (п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України).

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.

З огляду на це, неправильним є формальне застосування п.5 ч.2 ст.17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що до суду звертається суб'єкт владних повноважень як позивач.

Таким чином, аналіз ст.15 ЦПК України та ст.17 КАС України дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин, із яких виник спір.

Установлено, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Отже, спір виник із цивільних правовідносин і справа за правилами ст. 15 ЦПК України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

До того ж враховуючи те, що у даній справі, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, то даний спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 14 червня 2016 року (справа № 826/4858/15), яка відповідно до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч.1 і ч.5 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі апеляційної скарги приватний нотаріус Київського міського нотаріального округуВерповська О.В. сплатила судовий збір у розмірі 1 012 грн. Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і в позові ОСОБА_3 відмовляє, тому з позивача на користьприватного нотаріуса підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1 012 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівнизадовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 квітня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни, товариства з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги», ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Гамаль Ірина Миколаївна, про визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни судовий збір у розмірі 1 012 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді