Справа № 2-1635, 2009р.  

РІШЕННЯ  

И М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 листопада 2009р.                                 м. Саки

Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:                                  О.В. Копичинського

При секретарі:                                      Є.Ф. Кузьменко  

З участю адвоката:                                  ОСОБА_1  

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою  ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання права на житло,

встановив:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 і  ОСОБА_4 про визнання права на проживання в кв.35 будинку №15/12/19 по вул. Радянській м. Саки АРК.

Позов мотивований тим, що 08.02.92р. вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 і з того часу проживала з ним в зазначеній квартирі, яка належала йому на праві власності. В 2005р. чоловік подарив цю квартиру своїй дочці ОСОБА_5 Після смерті чоловіка, який помер 19.07.09р., і до теперішнього часу вона проживає в цій квартирі і тому має право проживання і надалі як колишній член сім’ї власника квартири. Але відповідачка, яка була дочкою ОСОБА_3 чинить їй в цьому перешкоди.  

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, які просила задовольнити.

Відповідачка проти позову заперечувала з тих підстав, що іще в 1992р. її батько ОСОБА_3 заповідав їй свою АДРЕСА_1, а 29.03.05р. нотаріально оформив договір дарування цієї квартири з тою ціллю, щоб ця квартира не дісталася позивачці у разі його смерті.

У зв’язку з тим, що вони з позивачкою є сторонніми особами і позивачка зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1, яку раніше подарувала своїй дочці, вона заперечує проти визнання за позивачкою права на проживання в її квартирі.

Заслухавши пояснення сторін, представника відповідачки, думку адвоката, допитавши свідків, вивчивши і дослідивши матеріали справи і надані документи, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволені позову з наступних підстав.

З пояснень сторін і матеріалів справи судом встановлено, що кв.35 будинку №15/12/19 по вул. Радянській м. Саки АРК. належала на праві власності ОСОБА_3, в якій він проживав один з реєстрацією, а.с.5,6,31,32,33.

18.02.1992р. ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 (позивачкою у справі), яка поселилася в зазначену квартиру, в якій проживає до теперішнього часу без реєстрації тому, що зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1, яку раніше подарувала своїй дочці, а.с.3,7,45.

На підставі зазначеного суд визнає, що позивачка проживала в спірній квартирі як член сім’ї її власника ОСОБА_3

Але 19.07.09р. ОСОБА_3 помер, а.с.10.

Відповідно до вимог ст.ст.379,382 ЦК України - об’єктом власності особи може бути, зокрема, житло – житловий будинок, квартира.

Права власника житлового будинку (квартири) визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають, що  громадяни, які мають в приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей, інших осіб, і розпоряджаються своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власності можливо лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.156 ЖК України з урахуванням положень ч.1 ст.405 ЦК України – члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Аналіз змісту зазначених правових норм свідчить про те, що право члена сім’ї власника будинку користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.

Із зазначеного слід дійти висновку, що виникнення права членів сім’ї власника будинку (квартири) на користування цим будинком (квартирою) та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а відтак – припинення права власності особи на будинок припиняє право власності членів її сім’ї на користування цим будинком. Тобто права членів сім’ї власника будинку на об’єкт власності є похідним від права самого власника.  

Також, передбачаючи право власника житлового будинку на відчуження цих об’єктів, закон не передбачив при цьому перехід прав і обов’язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сім’ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку (на відміну від договору найму (оренди) житла – ст.ст.810,814 ЦК України).

Частина ж 4 ст.156 ЖК України передбачає збереження такого права користування житлом лише для членів сім’ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, при умові збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто при незмінності власника майна.  

Так з пояснень сторін і матеріалів справи судом встановлено, що іще 06.05.1992р. ОСОБА_3 нотаріально заповідав свою кв.35 будинку №15/12/19 по вул. Радянській м. Саки своїй дочці ОСОБА_4 (відповідачці у справі), а 29.03.05р. нотаріально оформив договір дарування цієї квартири на її ім’я з відома і згоди на те позивачки, а.с.26,27.

У зв’язку з цим відповідачка 04.07.05р. зареєструвала своє право власності на цю квартиру в БТІ, а.с.30.  

З зазначеного виходить, з 04.07.2005р. ОСОБА_3 зі своєю дружиною ОСОБА_2 проживали в квартирі, власником якої вже була інша особа, а саме ОСОБА_4

Також з пояснень сторін і матеріалів справи судом встановлено, після того, як ОСОБА_2 вступила у шлюб з ОСОБА_3, його дочка ОСОБА_4 не підтримувала з ними сімейних стосунків і проживала зі своєю сім’єю за іншою адресою, а.с.34.

Під час хвороби ОСОБА_3 та після його смерті відношення між сторонами ще більше погіршилися.

Зазначені обставини підтвердив і свідок ОСОБА_6, який є чоловіком відповідачки.

Враховуючи зазначене, суд визнає, що сторони не були членами сім’ї.  

На підставі зазначеного вище суд дійшов висновку, що вимоги ч.1 ст.405 ЦК України, на яку посилається позивачка в обґрунтування своїх позовних вимог, на неї не розповсюджуються тому, що ця правова норма передбачає право на користування житлом лише членів сім’ї власника житла, які проживають разом з ним. Але позивача не є членом сім’ї відповідачки.  

У зв’язку з цим позивачка не має права на проживання в спірній квартирі і тому її позов не підлягає задоволенню.

*

Враховуючи зазначене, факт встановлення позивачці 2 групи інвалідності та вимоги ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне віднести на рахунок Держави судові витрати у справі.

*

Відповідно до ч.3 і 6 ст.154 ЦПК України – заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

Суд може одночасно з ухваленням судового рішення постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Згідно п.8 ст.214 цього Кодексу – під час ухвалення рішення суд вирішує, чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що ухвалою Сакського міськрайсуду АРК. від 28.07.09р. було заборонено відповідачці  ОСОБА_4 здійснювати дії щодо виселення позивачки ОСОБА_2 з  кв.35 будинку №15/12/19 по вул. Радянській м. Саки АРК., з метою забезпечення позову  ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права на житло,  а.с.12.

Приймаючи до уваги зазначене, а також факт вирішення судом спору по суті у теперішній цивільній справі, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову.

*

На підставі ст.ст. 150,155,156 ЖК України, ст.ст. 379,382,383,405,810,814 ЦК України, і керуючись ст.ст. 10,11,60,209,154,212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права на житло – залишити без задоволення.

*

Судові витрати у справі віднести на рахунок Держави.

*

У хвалу Сакського міськрайонного суду АР Крим від 28 липня 2009р. про забезпечення позову  ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права на житло  – скасувати.

*

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим шляхом подачі до Сакського міськрайсуду АР Крим заяви про апеляційне оскарження у 10-денний строк з дня проголошення рішення і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: