Справа № 2-1435, 2009р.  

РІШЕННЯ  

И М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     5 листопада 2009р.                                 м. Саки

     Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

     Головуючого судді:                                 О.В. Копичинського

     При секретарі:                                     Є.Ф. Кузьменко

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна з участю приватного нотаріуса Сакського районного нотаріального округу АР Крим Міністерства юстиції України ОСОБА_4,

встановив:

     ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання недійсним договір купівлі-продажу незакінченого будівництвом жилого будинку №1а по вул. Морській у с. Вітіно Сакського р-ну АРК., посвідченого нотаріусом 12.11.02р.

     Позов мотивований тим, що з ОСОБА_3 вони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 20.12.86р., від якого мають неповнолітню дочку ОСОБА_5, народження 1987р. В період шлюбу було побудовано цей жилий будинок. Але її чоловік ОСОБА_3 продав будинок без її на то відома.

     Позивачка в судове засідання не з’явилася.

     У судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги, які просив задовольнити.

     Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнав в повному обсязі.

     Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився з поважних причин.

     Представник відповідача проти позову заперечував з підстав пропуску строку позовної давності, а також з тих підстав, що жилий будинок №1а по вул. Морській у с. Вітіно Сакського р-ну АРК. був побудований ОСОБА_3 на грошові кошти ОСОБА_2, але оформлений у власність на ім’я ОСОБА_3 злочинним шляхом, у зв’язку з чим, не є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3.

     Третя особа проти позову заперечувала з тих підстав, що 12.11.02р. нею був посвідчений договір купівлі-продажу незакінченого будівництвом жилого будинку №1а по вул. Морській у с. Вітіно Сакського р-ну АРК., укладеного між його власником ОСОБА_3 і ОСОБА_2, на підставі наданих правовстановлюючих документів, а також особистої заяви ОСОБА_3 і даних його паспорта про відсутність у нього дружини і неповнолітніх дітей.

     Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_3, представників сторін, третю особу, вивчивши і дослідивши матеріали справи і надані документи, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволені позову з наступних підстав.

     Згідно ч.1 ст.22 КпШС УРСР (який був чинним на період укладення спірної угоди) - майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

     Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.9 постанови від 12.06.98р. №16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України» (який був чинним на період укладення спірної угоди) – вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, з’ясувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу нерухоме майно, яке може бути об’єктом права приватної власності.

     Так згідно ст.12 Закону України «Про власність» від 07.02.91р. (який був чинним на період укладення спірної угоди) - праця громадян є основою створення і примноження їх власності.  

     Громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок укладення угод, не заборонених законом.  

     З зазначеного виходить, що спільним сумісним майном подружжя є лише те майно, яке було нажите подружжям в результаті спільної праці чи укладення угод на законних підставах, а не те, яке було зареєстровано на праві власності на одного з них.

     З пояснень сторін і матеріалів справи судом встановлено, що на підставі рішення 9 сесії 22 скликання Молочненської сільради АРК. від 09.06.97р. за ОСОБА_3 було визнано власність на незакінчений будівництвом жилий будинок №1а по вул. Морській у с. Вітіно Сакського р-ну АРК., а.с.71.

     Так в ході досудового і судового слідства по кримінальній справі №1-44/2006р. за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні злочину проти майна ОСОБА_2, передбаченого ч.4 ст.190 КК України (заволодіння майном громадянина шляхом шахрайства в особливо крупних розмірах 190.800 доларів США), яка оглядалася у судовому засіданні, підсудний ОСОБА_3 пояснював, що жилий будинок   №1а   по вул. Морській у с. Вітіно Сакського р-ну АРК. він почав будувати з 01.12.01р. на власні кошти із вживаних будівельних матеріалів. Цей будинок він будував для своїх родичів тому, що в 1997р. він закінчив будувати для своєї сім’ї трьохповерховий жилий будинок   №1   по вул. Морській у с. Вітіно Сакського р-ну АРК.

     Вироком Сакського міськрайсуду АРК. від 18.01.06р. по цій кримінальній справі, який набрав законної сили, суд безспірно встановив, що жилий будинок №1а по вул. Морській у с. Вітіно Сакського р-ну АРК. ОСОБА_3 будував на підставі договору підряду, укладеного 17.08.98р. між ним і ОСОБА_2, за умовами якого, фізична особа ОСОБА_3, як поручитель, був зобов’язаний побудувати за особисті кошти підрядчика ОСОБА_2 жилий будинок і оформити на ім’я ОСОБА_2 право власності на цей будинок по закінченню будівництва. Але у порушення цього зобов’язання ОСОБА_3 оформив право власності на незакінчений будівництвом жилий будинок №1а по вул. Морській у с. Вітіно Сакського р-ну АРК. на своє ім’я і відмовився виконувати зобов’язання щодо оформлення право власності на цей об’єкт нерухомості на ім’я ОСОБА_2  

     У зв’язку з цим суд визнав ОСОБА_3 винним у скоєнні злочину, передбаченому ч.4 ст.190 КК України - заволодіння майном громадянина шляхом шахрайства в особливо крупних розмірах 190.800 доларів США.

     Також зазначеним вироком суду встановлено, що саме у виконання умов зазначеного договору підряду від 17.08.98р. ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу незакінченого будівництвом жилого будинку №1а по вул. Морській у с. Вітіно Сакського р-ну АРК., який був посвідчений приватним нотаріусом 12.11.02р.

     Як в ході досудового, так і в ході судового слідства ОСОБА_3 пояснював, що не продав, а саме переоформив право власності на цей будинок на ім’я ОСОБА_2 у виконання свого зобов’язання за договором.  

     Під час розгляду теперішньої цивільної справи, а ні позивачка, а ні відповідач ОСОБА_3 не надали суду належних доказів на підтвердження наявності у них доходів, достатніх для будівництва спірного трьохповерхового жилого будинку №1а по вул. Морській у с. Вітіно Сакського р-ну АРК., а.с.72, чим не виконали вимоги ст.10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Судом таких доказів не встановлено при розгляді справи.

     Також, в своїй позовній заяві позивачка зазначила лише те, що в період шлюбу з ОСОБА_3 на земельній ділянці №1а по вул. Морській у с. Вітіно Сакського р-ну АРК. був побудований будинок з процентом готовності 37% і не вказувала про своє відношення до його будівництва.

     Крім того, матеріалами зазначеної кримінальної справи, а.с.115 том 3, підтверджено, що з 01.08.1991р. по 16.03.1995р. ОСОБА_3 працював помічником Чорноморського транспортного прокурора, а 20.11.00р. зареєструвався приватним підприємцем. Його дружина ОСОБА_1 в той період не займалася приватним бізнесом і не мала доходу, достатнього для будівництва жилих будинків.

     На підставі зазначеного вище суд дійшов висновку, що незакінчений будівництвом жилий будинок №1а по вул. Морській у с. Вітіно Сакського р-ну АРК. був оформлений у власність на ім’я ОСОБА_3 злочинним шляхом, а позивачка не має жодного відношення до будівництва цього будинку.

     Це є доказом того, що цей будинок не є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3.

     У зв’язку з цим суд визнає безпідставним посилання позивачки у позові на ст.23 КпШС УРСР, яка передбачає право подружжя розпоряджатися за спільною згодою лише тим майном, яке нажито за час шлюбу.

*

     З пояснень сторін, 3-ї особи і матеріалів справи судом встановлено, що 12.11.02р. ОСОБА_3 переоформив на ім’я ОСОБА_2 право власності на незакінчений будівництвом жилий будинок №1а по вул. Морській у с. Вітіно Сакського р-ну АРК. шляхом укладення договору купівлі-продажу, який було посвідчено приватним нотаріусом, а.с.71.

     Під час укладення цієї угоди ОСОБА_3 подав нотаріусу особисту заяву, в якій зазначив, що ні з ким у шлюбі не перебуває, а незакінчений будівництвом жилий будинок №1а по вул. Морській у с. Вітіно Сакського р-ну АРК. є його особистою власністю, що також підтверджувалося даними його паспорту, в якому не було відміток про реєстрацію шлюбу та наявність неповнолітніх дітей, а.с.71  на звороті.

     Також у судовому засіданні оглядався оригінал паспорта відповідача ОСОБА_3, в якому не має реєстраційних штампів органу РАЦС про шлюб і наявність неповнолітніх дітей, а ці відомості зроблені рукописним текстом сторонньою особою.

     На підставі зазначеного вище суд дійшов висновку про відсутність порушень з боку приватного нотаріуса вимог Закону України «Про нотаріат» від 02.09.93р. і Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 14.06.94р. №18/5, під час посвідчення договору купівлі-продажу незакінченого будівництвом жилого будинку №1а по вул. Морській у с. Вітіно Сакського р-ну АРК.

*

     Приймаючи до уваги зазначене вище, суд визнає позовні вимоги такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України і є безпідставними, у зв’язку з чим, не підлягають задоволенню.

*

     Крім того, з пояснень представників сторін і тексту позовної заяви судом встановлено, що 31.10.05р. ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом про оскарження договору купівлі-продажу незакінченого будівництвом жилого будинку №1а по вул. Морській у с. Вітіно Сакського р-ну АРК., посвідченого нотаріусом 12.11.02р., тобто після спливу строку позовної давності, передбаченого ст.29 КпШС і ст.71 ЦК УРСР.

*

     На підставі ст.22 КпШС УРСР, ст. 12 Закону України «Про власність» від 07.02.91р., п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.98р. №16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України», Закону України «Про нотаріат» від 02.09.93р., Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 14.06.94р. №18/5, і керуючись ст.ст. 10,11,60,209,212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

     Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна – залишити без задоволення.

*

     Кримінальну справу №1-44/2006р. повернути до архіву Сакського міськрайсуду АРК. після набрання законної сили судовим рішенням у теперішній справі.

*

     Копію судового рішення направити 3-й особі.

     Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим шляхом подачі до Сакського міськрайсуду АР Крим заяви про апеляційне оскарження у 10-денний строк з дня проголошення рішення і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

     Суддя: