Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Чиркін С.М.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
27 жовтня 2009 року Справа № 2а-3914/09/1270
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Василенко Л.А.,
суддів: Ханової Р.Ф., Старосуда М.І.,
при секретареві Дегтярьовій А.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі приміщення суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2009 р. у справі № 2а-3914/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про зобов’язання виплатити підвищення до пенсії,
В С Т А Н О В И Л А :
12 листопада 2008 року ОСОБА_1. звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області, в якому просила відновити пропущений строк звернення до адміністративного суду, зобов’язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну соціальну допомогу за 2006-2008 роки з врахуванням виплаченої йому за цей період надбавки.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2009 р. позов задоволений частково: визнана неправомірною бездіяльність відповідача щодо виплати позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни, з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р. та з 22.05.2008р.; зобов’язано відповідача здійснити виплату позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008 р. з урахуванням здійснених виплат; стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України сплачений ним при подачі позову судовий збір в сумі 1,7 грн. В задоволені інших вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням судом в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду сповіщені належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої змінити з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач відноситься до соціальної групи “Діти війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджується копією паспорта (а. с. 5), копією пенсійного посвідчення (а.с.8). Листом відповідача № 10819/02-17 від 03.11.2008р. позивачеві відмовлено у виплаті підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком (а.с.6,7).
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про необхідність відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем річного строку звернення до адміністративного суду, оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення № 3524430 (а.с.14) в судове засідання не прибув, заперечень на адміністративний позов до суду своєчасно не надав (заперечення на адміністративний позов, в яких відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення позивачем річного строку звернення до адміністративного суду надійшли до суду поштою 18.02.2009р.(а.с.19), відправлені на адресу суду 16.02.2009р., про що свідчить відбиток поштового штемпелю на конверті (а.с.24). Отже суд першої інстанції розглянув справу за суттю заявлених вимог.
Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанції не є спірними. Спірним у даній справі є питання щодо виплати та розмірів виплати позивачеві підвищення пенсії, як дитині війни, у період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р..
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р., який набрав чинності з 1.01.2007 р., ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (№2195-IV) виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України ( 3551-XII) "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону України від 15 березня 2007 року N 749-V, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня 2007 року – 380 грн., з 1 квітня 2007 року - 410 грн. 06 коп., з 1 жовтня 2007 року - 415 грн. 11 коп. Виходячи з цього, підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" складає: з 9 липня 2007 року – 123 грн. 02 коп., з 1 жовтня 2007 року – 124 грн. 53 коп.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Суд першої інстанції правильно визначив, виходячи з рішення Конституційного суду N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року.
За приписами статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць: з 1 квітня 2008 року по 30 червня 2008 року в розмірі 481 грн., з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року в розмірі 482 грн., з 1 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 498 грн.
Суд першої інстанції, виходячи з того, що нарахування пенсії не було здійснене відповідачем, а за законом тільки органи пенсійного фонду здійснюють нарахування, перерахунки пенсій та враховуючи положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни», обґрунтовано вийшов за межі заявленого позову з урахуванням другого речення ч. 2 ст. 11 КАС України і прийшов до вірного висновку про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо виплати позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, зобов’язавши відповідача здійснити таку виплату, але допустив процесуальне порушення, не зазначивши межі задоволених позовних вимог. Суд задовольнив позов частково, виходячи з заявлених позовних вимог за 2006-2008 роки, визначив при цьому про задоволення позовних вимог з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 року без визначення кінцевої дати задоволених вимог за 2008 рік - 31.12.2008 року, тому резолютивна частина постанови підлягає доповненню з зазначенням кінцевої дати щодо визнання неправомірними дій відповідача та конкретного періоду за 2008 р., за який відповідача зобов’язано здійснити виплату підвищення до пенсії.
Враховуючи, що позивач отримувала підвищення до пенсії, як дитина війни, у 2008 році, але в розмірі, меншому, ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», колегія суддів вважає необхідним доповнити резолютивну частину постанови посиланням на те, що перерахунок та виплату підвищення до пенсії відповідач повинний зробити позивачеві з врахуванням фактично отриманих сум.
Оскільки перерахунок відповідач повинний зробити самостійно, в межах своїх повноважень, колегія суддів приходить до висновку про виключення з мотивувальної частини постанови 17 абзацу, в якому наведений розрахунок невиплаченого позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни, за 2007 р.
Апеляційний перегляд здійснений в межах заявленої апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону до спірних правовідносин і дійшов до правильних висновків про необхідність виплати суми заборгованості по зазначених виплатах, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, але постанова суду підлягає зміні у зв’язку з наведеними вище порушеннями норм процесуального права.
Керуючись ст.195, ст.196, п.2 ч.1 ст.198, п.1, ч.1 ст.201, ч.2 ст. 205, ст. 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області задовольнити частково.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2009 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про зобов’язання виплатити підвищення до пенсії змінити.
Доповнити другий абзац резолютивної частини постанови після словосполучення «з 22 травня 2008 року» словосполученням «до 31 грудня 2008 року».
Доповнити другий абзац резолютивної частини постанови після словосполучення «з 22 травня 2008 року» словосполученням «до 31 грудня 2008 року з урахуванням фактично здійснених виплат».
В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду проголошена в повному обсязі 27 жовтня 2009 року та набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Л.А. Василенко
Судді: Р.Ф. Ханова
М.І. Старосуд