Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Вискребенцев Л.Б.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
22 жовтня 2009 року Справа № 2а-346/09/1201
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Василенко Л.А.,
суддів: Ханової Р.Ф., Старосуда М.І.,
при секретареві Дегтярьовій А.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Алчевську Луганської області на постанову Алчевського міського суду Луганської області від 12 травня 2009 р. у справі № 2а-346/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Алчевську Луганської області про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії, і
В С Т А Н О В И Л А :
18 березня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Алчевську Луганської області, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати за період з 01.01.2006 року до 28 лютого 2009 року підвищення до пенсії, як дитині війни, стягнути з відповідача на її користь недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу за вищевказаний період.
Постановою Алчевського міського суду Луганської області від 12 травня 2009 р. позов задоволений в повному обсязі: визнана протиправною відмові відповідача у нарахуванні за 2006-2007 роках та перерахунку за 2008-2009 роки підвищення до пенсії позивачеві; зобов’язано відповідача нарахувати позивачеві надбавку до пенсії за 2006-2007 роки, недоплачену надбавку до пенсії за 2008-2009 роки у відповідності до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Не погодившись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову суду скасувати та провадження у справі закрити.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду сповіщені належним чином. Відповідач надав суду заяву про розгляд справи за відсутністю його представника.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус «дитина війни», тому на неї поширюється дія норми ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову суду скасувати з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач відноситься до соціальної групи “Діти війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, наявність цього статусу підтверджено відбитком штампу відповідача у пенсійному посвідчені (а. с. 5) та відомостями про дату народження позивача у паспорті громадянина Українки (а. с. 6).
Колегія суддів частково приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушені норм процесуального права в частині не застосування до спірних правовідносин ч. 1 ст. 100 КАС України.
Відповідач у запереченнях на адміністративний просив відмовити у задоволенні позову у зв’язку з пропущення позивачем річного строку звернення до адміністративного суду (а.с. 12,13). Позивач в позовній заяві фактично просила визнати причину пропущення нею річного строку звернення до адміністративного суду поважною, оскільки просила поновити їй строк звернення до адміністративного суду.
Суд першої інстанції допустив процесуальне порушення, вирішивши, що позивач не пропустила річний строк звернення до суду, мотивуючи свій висновок тим, що підвищення до пенсії є складовою частиною пенсії, а згідно ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, який призначає та виплачує пенсію. виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Колегія суддів зазначає, що такий висновок суду першої інстанції помилковий, оскільки підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у заявлений позивачем період не нараховувалося. Разом з цим, колегія суддів на підставі причин пропуску строку, наведених позивачем в позові, вважає за можливе визнати поважною причину пропуску строку на звернення до адміністративного суду і вирішити справу за суттю.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково обґрунтував у своїй постанові вихід за межі позовних вимог в інтересах позивача за період січня-червня 2007р., оскільки позивач заявив позов з 01.01.2006р. до 28.02.2009р., тобто суд за межі заявленого позову не виходив.
Спірним у справі є право позивача на отримання підвищення до пенсії у відповідності до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006р. до 28.02.2009р.
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”від 20 грудня 2005 року № 3235-IV, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу 7 статті 5 та статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19 січня 2006 року N 3367-IV, який набрав чинності з 2 квітня 2006 року, пункт 17 статті 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”було виключено, статтю 110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”було викладено в наступній редакції: “Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету”. При цьому, Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.
З огляду на те, що положення статті 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" Конституційним Судом України до дійсного часу не визнані неконституційними, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду в частині задоволення позовних вимог за 2006 рік підлягає скасуванню та в задоволенні цих вимог треба відмовити, оскільки відповідач у період з 01.01.2006 р. до 31.12.2006р. не нараховуючи позивачеві підвищення до пенсії. Як дитині війни, діяв правомірно.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р., який набрав чинності з 1.01.2007 р., ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-IV) виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України (3551-XII) "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. положення ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнане неконституційним.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28 грудня 2007 року № 107-6, який набрав чинності з 1.01.2008 р., внесено зміни до Закону України «Про соціальний дітей інвалідів». Зокрема статтею 6 вказаного закону після внесення передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановлено для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове соціальне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.
Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28 грудня 2007 року № 107-6, що набрав чинності з 1 січня 2008 року („Урядовий кур'єр” від 31 грудня 2007 року № 247), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня 2008 року –470 гривень, з 1 квітня 2008 року – 481 грн., з 1 липня 2008 року – 482 грн., з 01 жовтня 2008 року – 498 грн.
Таким чином, колегія суддів, приходить до висновку, що позивач має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. до 31.12.2008р., а внаслідок протиправної бездіяльності відповідача у період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. позивач не отримала підвищення до пенсії, як дитина війни, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а за період з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. позивач, внаслідок протиправних дій відповідача отримала підвищення до пенсії, як дитина війни, в розмірі, меншому ніж встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
З огляду на аналіз приведених норм законів, в період з 01.01.2008р. до 22.05.2008р. відповідача діяв правомірно, тому позовні вимоги за цей період задоволенню не підлягають.
Статтею 71 Закону України від 26.12.2008, № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008, № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", до теперішнього часу не визнані не конституційними, тому виплати здійснені відповідачем у розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008, № 530 за період 01.01.2009р. до 28.02.2009р. є правомірними, тому в задоволенні позову за цей період необхідно відмовити.
Колегія суддів відповідно до приписів ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України з державного бюджету присуджує на користь позивача сплачений ним судовий збір в сумі 1,07 грн., оскільки позов задоволений частково.
Апеляційний перегляд здійснений в межах заявленої апеляційної скарги, позивачем судове рішення не оскаржене.
Таким чином, судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального права, які привели до частково неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової.
Керуючись ст. 195, ст. 196, п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202 ч. 1 п. 4, ст. 205 ч.2, ст. 207, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Алчевську Луганської області задовольнити частково.
Постанову Алчевського міського суду Луганської області від 12 травня 2009 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Алчевську Луганської області про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Алчевську Луганської області про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м.Алчевську Луганської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, у період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. до 31.12.2008р.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Алчевську Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2007р. до 31.12.2008р. з урахуванням фактично отриманих сум.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1,07 грн. (дві грн. 04 коп.).
Постанова суду апеляційної інстанції проголошена в повному обсязі в судовому засіданні 22 жовтня 2009 р. та набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Л.А. Василенко
Судді: Р.Ф. Ханова
М.І. Старосуд