КОПІЯ< Текст > Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
15.02.2010 р. № 2а-44659/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючий суддя: П'янова Я.В.
При секретарі: Нікітіної О.В.
За участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2
третьої особи: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Заріус-2007" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство дослідницьке господарство "Пархомівське" інституту картоплярства ОСОБА_3 аграрних наук про скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Заріус-2007", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова від 17.07.2009 р. № 0001492302/0 та від 26.08.2009 р. № 0001492302/1, що були прийняті на підставі акту перевірки № 4578/23-212/35248186 від 11.06.2009 р., а також податкове повідомлення-рішення від 19.11.2009 р. № 0001492302/2, що було прийняте на підставі рішення Державної податкової адміністрації в Харківській області від 03.11.2009 р. № 4528/10/25-103. Скасувати в повному обсязі рішення Державної податкової адміністрації в Харківської області від 03.11.2009 р. № 4528/10/25-103.
В процесі судового розгляду справи представник позивача надав уточнення позовних вимог, згідно з якими просив суд скасувати в повному обсязі податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 22 липня 2009 р. № 000149302/0 та від 26 серпня 2009 р. № 0001492302/1, що були прийняті на підставі акту перевірки № 4578/23-212/35248186 від 11.06.2009 р., а також податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2009 р. № 0001492302/2, що було прийняте на підставі рішення Державної податкової адміністрації в Харківській області від 03.11.2009 р. № 4528/10/25-103.
В обґрунтування позову зазначено, що Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі міста Харкова, припустила істотних помилок в застосуванні податкового законодавства, а саме ст. 19 Конституції України, ст. ст. 203, 204, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст. 3, ст. 42 Господарського кодексу України, а також ст.ст. 1, 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок помилкового висновку відповідача відносно нікчемності правочину, вчиненого позивачем та 3-ю особою, а саме договору від 01.09.2007р. за № 01/09-2007. Висновок Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про нікчемність договору від 01.09.2007р. за № 01/09-2007 є незаконним та необґрунтованим внаслідок того, що в акті перевірки відсутнє документальне та правове обґрунтування цього висновку. Як вбачається зі ст. ст. 626, 629, 655, 656, 658, 662, 664 Цивільного кодексу України договір від 01.09.2007р. за № 01/09-2007 був укладений позивачем та Державним підприємством дослідницького господарства "Пархомівське" інституту картоплярства ОСОБА_3 аграрних наук саме з метою спричинення реальних правових наслідків, оскільки реальними правовими наслідками договору поставки були: отримання товару у власність позивача, як покупця, сплата ним грошових коштів на користь Державного підприємства дослідницького господарства "Пархомівське" інституту картоплярства ОСОБА_3 аграрних наук особи, як продавця. Також позивач вважає, що Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі міста Харкова порушила Закон України „Про насіння та садивний матеріал”, ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу” та ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
В судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Відповідач, Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі міста Харкова, надав заперечення на позов, де вказує на те, що відповідно до п. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), визнання недійсним такого правочину судом не вимагається, в частині 1 ст. 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його незаконністю, згідно з п. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент укладення правочину стороною (сторонами) вимог які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, згідно з ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити вищезазначеному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.
На підставі вищезазначеного відповідач вважає, що договір поставки насіння є нікчемний, а позивачем незаконно віднесено до податкового кредиту ПДВ по зазначеному правочину, а тому податкові повідомлення-рішення є винесеними на підставі діючого законодавства, а тому скасуванню не підлягають.
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Державне підприємство дослідницьке господарство "Пархомівське" інституту картоплярства ОСОБА_3 аграрних наук, підтримує позовні вимоги позивача, обґрунтовуючи свою позицію тим, що вона є виробником насіння та садивного матеріалу, про що свідчать паспорти надані нею в судовому засіданні, такий вид діяльності ліцензування не потребує. Згідно з ст. 14 Закону України „Про насіння і садивний матеріал” в редакції 2005 року, який діяв на день укладання договору постачання № 01/09-2007 від 01.09.2007 року, 3-тя особа, як суб'єкт насінництва та розсадництва має право розмножувати, заготовляти, реалізовувати та використовувати насіння і садивний матеріал сортів рослин (клонів, ліній, гібридів), якщо їх виробничі умови відповідають атестаційним вимогам, що встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики України (для лісового насіння - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства України, для квітково-декоративного насіння - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства України) відповідно до його компетенції, право на виробництво та реалізацію оригінального та елітного насіння надається суб'єктам насінництва та розсадництва за наслідками атестації, проведеної спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства України за участю ОСОБА_3 академії аграрних наук, суб'єктів насінництва та розсадництва. В ст. 15 Закону України „Про насіння і садивний матеріал” в редакції 2005 року, яка діяла на день укладання договору постачання № 01/09-2007 від 01.09.2007 року, встановлені зобов'язання виробника, які 3-тя особа виконала в повному обсязі. Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі міста Харкова під час перевірки додержання податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Заріус-2007" фактично взяла на себе повноваження державних органів в насінництві та розсадництві, оскільки до переліку державних органів в насінництві та розсадництві, встановлений в ст. 30 Закону України „Про насіння і садивний матеріал” державна податкова служба не входить.
Державне підприємство дослідницьке господарство "Пархомівське" інституту картоплярства ОСОБА_3 аграрних наук є підприємством, яке спеціалізується саме на вирощуванні насіння і садивного матеріалу, має необхідні землі, основні засоби та працівників, а насіння, яке було продане позивачу згідно з договором постачання № 01/09-2007 від 01.09.2007 року, було вироблено 3-ю особою.
Вислухавши пояснення учасників адміністративного процесу та дослідивши матеріали справи судом встановлене таке.
Працівниками Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова з 25.05.2009 р. по 05.06.2009 р. та з 09.06.2009 р. по 15.06.2009 р. була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Заріус-2007" (код за ЄДРПОУ 35248186) з питань дотримання вимог податкового, валютного ті іншого законодавства за період з 30.07.2007 р. по 31.12.2008 р. За результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки відповідачем 18.06.2009 р. було складено Акт перевірки за № 4578/23-212/35248186.
На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення за № 0001492302/0 від 17.07.2009 р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 49770,00 грн., з них за основним платежем 14291,00 грн., за штрафними санкціями 35479,00 грн., у зв’язку із порушенням п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Позивачем було оскаржено податкове повідомлення - рішення за № 0001492302/0 від 17.07.2009 р. до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова, якою скаргу позивача було залишено без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001492302/1 від 26.08.2009 р. у розмірі 49770,00 грн., з них за основним платежем 14291,00 грн., за штрафними санкціями 35479,00 грн.
Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення № 0001492302/1 від 26.08.2009 р. до Державної податкової адміністрації в Харківській області, якою скаргу позивача було залишено без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001492302/2 від 26.08.2009 р. у розмірі 49770,00 грн., з них за основним платежем 14291,00 грн., за штрафними санкціями 35479,00 грн.
Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Державним підприємством дослідницького господарства "Пархомівське" інституту картоплярства ОСОБА_3 аграрних наук був укладений договір від 01.09.2007р. за № 01/09-2007 на придбання сільськогосподарської продукції з метою отримання насіння цукрового буряку - репродукція еліти у власність позивача, як покупця, та сплата ним грошових коштів на користь 3-ї особи, як продавця. Сума договору складає суму 11 220 000 гривень, розрахунок був передбачений у безготівковій формі. Позивач здійснив часткову попередню оплату та перерахував третій особі 30.10.2007 року платіжним дорученням №27 грошові кошти в сумі 8 939 242,30 гривень. По факту отримання попередньої оплати третя особа видала позивачу податкові накладні від 30.10.2007 року: № 489 на суму 700000,00 грн., №490 на суму 754189,57 грн., №491 на суму 684250,00 грн., №492 на суму 674705,90 грн., №493 на суму 631267,05 грн., №494 на суму 562624,99 грн., №495 на суму 626500,00 грн., №496 на суму 632500,00 грн., №497 на суму 598069,57 грн., №498 на суму 782297,78 грн., №499 на суму 764279,14 грн., №500 на суму 764279,14 грн., №501 на суму 764279,14 грн.
Позивач 04.12.2007 року отримав від третьої особи насіння цукрового буряку - репродукція еліти в загальній кількості 26600,485 кг на суму 10 772 122,29 гривень по накладним: № РН-0000963 на суму 69999,99 гривень, № РН-0000964 на суму 754189,57 гривень, № РН-0000965 на суму 684250,00 гривень, № РН-0000966 на суму 674705,90 гривень, № РН-0000967 на суму 631267,04 гривень, № РН-0000968 на суму 562624,99 гривень, № РН-0000969 на суму 626500,00 гривень, № РН-0000970 на суму 632500,00 гривень, № РН-0000971 на суму 598069,57 гривень, № РН-0000972 на суму 782297,78 гривень, № РН-0000973 на суму 764279,14 гривень, № РН-0000974 на суму 764279,14 гривень, № РН-0000975 на суму 764279,14 гривень, № РН-0000977 на суму 1832880,00 гривень.
На насіння передане по видатковій накладній № РН-0000977 третя особа надала позивачу податкову накладну від 04.12.2007р. №502 на суму 1832880,00 гривень. Остаточна оплата в сумі 1832880,00 гривень була здійснена шляхом припинення зустрічних однорідних зобов’язань, а саме: зобов’язання позивача по оплаті грошових коштів третій особі за насіння буряку та зобов’язання по оплаті векселів за договором купівлі-продажу № 07/Б-725/1 від 26 грудня 2007 року. Насіння зберігається у третьої особи по договору зберігання б/н від 27.12.2007 року.
Насіння, що було передане позивачу за договором постачання № 01/09-2007 від 01.09.2007 року було вироблено Державним підприємством дослідницького господарства "Пархомівське" інституту картоплярства ОСОБА_3 аграрних наук.
Відповідач також підтверджує укладення даного договору, однак прийняв рішення про визнання його нікчемним (недійсним) на підставі ст. 228, ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто як такі, що порушують публічний порядок та які укладені із порушенням вимог щодо змісту правочину та не спрямовані на реальне настання правових наслідків.
На підтвердження своїх доводів, відповідач посилається на те, що у період перевірки не надано сертифікат, що засвідчує сортові та посівні якості насіння, експертний висновок якості насіння, документів, підтверджуючих обробку насіння на сертифікованих насіннєвих підприємствах, дозволу (ліцензії) на оптову торгівлю насінням. Товариство з обмеженою відповідальністю "Заріус-2007" у перевіряємому періоді власних або орендованих земельних ділянок не мало, основні засоби на підприємстві відсутні, відповідно табелю використання робочого часу на підприємстві рахується 1 працівник - директор, затрати на придбання насіння значно перевищують орієнтовану продажну вартість.
Крім того, не встановлено можливість використання насіння придбаного у Державного підприємства дослідницького господарства "Пархомівське" інституту картоплярства ОСОБА_3 аграрних наук для посівних цілей, а також для подальшої реалізації.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ст. 215 ч. 1 ЦК України визначає, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст. 203 ЦК України є лише підставою для визнання правочинів недійсними. При чому, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, правочин дійсність якого заперечується, або стороною, або іншою заінтересованою особою може бути визнаний недійсним тільки судом.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За своєю правовою суттю договір № 01/09-2007 від 01.09.2007 р. є договором поставки, можливість укладення якого передбачено главою 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується їх вимоги чи заперечення, крім випадків, передбачених ст. 72 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач же не назвав конкретну норму закону України, яку порушено позивачем та Державним підприємством дослідницького господарства "Пархомівське" інституту картоплярства ОСОБА_3 аграрних наук при укладанні та виконанні вищезазначеного договору
Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідач, всупереч вимогам ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, не надав суду доказів того, що договір № 01/09-2007 від 01.09.2007, укладений між позивачем та Державним підприємством дослідницького господарства "Пархомівське" інституту картоплярства ОСОБА_3 аграрних наук, був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Разом з тим, відповідач, визнаючи існування таких договірних відносин, вважає, що укладені договори порушують публічний порядок і на цій підставі, керуючись ст. 228 ЦК України, визнав їх недійсними (нікчемними).
Суд зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів, також вказаних доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем. Доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та Державним підприємством дослідницького господарства "Пархомівське" інституту картоплярства ОСОБА_3 аграрних наук на укладання такого договору в момент його укладання суду відповідачем не надано.
Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно з ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
На час укладення угоди між позивачем та Державним підприємством дослідницького господарства "Пархомівське" інституту картоплярства ОСОБА_3 аграрних наук вказане підприємство знаходилось в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також є платником податку на додану вартість.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон пов’язує настання наслідків нікчемності угоди, передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд не може погодиться з висновком відповідача, що правочин, укладений між позивачем та Державним підприємством дослідницького господарства "Пархомівське" інституту картоплярства ОСОБА_3 аграрних наук, є нікчемними та суперечить інтересам держави та суспільства.
Суд зазначає, що факт товарності угоди, її реальне виконання та фактичний розрахунок за неї підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Суд не приймає до уваги доводи податкового органу про те, що затрати на придбання насіння значно перевищують орієнтовану продажну вартість та не встановлено можливість використання насіння придбаного у Державного підприємства дослідницького господарства "Пархомівське" інституту картоплярства ОСОБА_3 аграрних наук для посівних цілей, а також для подальшої реалізації, оскільки, по-перше, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість"). По-друге, чинним законодавством України не надано права органу державної податкової служби втручатися в господарську діяльність підприємств, визначати доцільність чи недоцільність угод, що укладаються між господарюючими суб'єктами, робити аналіз очікуваного прибутку підприємства при подальшої реалізації придбаної продукції.
Щодо посилання відповідача на те, що в період перевірки не надано сертифікат, що засвідчує сортові та посівні якості насіння, експертний висновок якості насіння, документів, підтверджуючих обробку насіння на сертифікованих насіннєвих підприємствах, дозволу (ліцензії) на оптову торгівлю насінням суд зазначає на таке.
Державне підприємство дослідницьке господарство "Пархомівське" інституту картоплярства ОСОБА_3 аграрних наук є виробником насіння та садивного матеріалу, про що свідчать паспорти надані нею в судовому засіданні, такий вид діяльності ліцензування не потребує. Згідно з ст. 14 Закону України „Про насіння і садивний матеріал” в редакції 2005 року, який діяв на день укладання договору постачання № 01/09-2007 від 01.09.2007 року, 3-тя особа, як суб'єкт насінництва та розсадництва має право розмножувати, заготовляти, реалізовувати та використовувати насіння і садивний матеріал сортів рослин (клонів, ліній, гібридів), якщо їх виробничі умови відповідають атестаційним вимогам, що встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики України (для лісового насіння - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства України, для квітково-декоративного насіння - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства України) відповідно до його компетенції, право на виробництво та реалізацію оригінального та елітного насіння надається суб'єктам насінництва та розсадництва за наслідками атестації, проведеної спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства України за участю ОСОБА_3 академії аграрних наук, суб'єктів насінництва та розсадництва. В ст. 15 Закону України „Про насіння і садивний матеріал” в редакції 2005 року, яка діяла на день укладання договору постачання № 01/09-2007 від 01.09.2007 року, встановлені зобов'язання виробника, які 3-тя особа виконала в повному обсязі. Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі міста Харкова під час перевірки додержання податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Заріус-2007" фактично взяла на себе повноваження державних органів в насінництві та розсадництві, оскільки до переліку державних органів в насінництві та розсадництві, встановлений в ст. 30 Закону України „Про насіння і садивний матеріал” державна податкова служба не входить.
Державне підприємство дослідницьке господарство "Пархомівське" інституту картоплярства ОСОБА_3 аграрних наук є підприємством, яке спеціалізується саме на вирощуванні насіння і садивного матеріалу, має необхідні землі, основні засоби та працівників, а насіння, яке було продане позивачу згідно з договором постачання № 01/09-2007 від 01.09.2007 року, було вироблено 3-ю особою.
Крім того, до матеріалів справи були надані сертифікати на насіння цукрових буряків та пояснення щодо обробки насіння. Так, згідно з встановленою технологією обробка насіння на сертифікованих насіннєвих підприємствах здійснюється безпосередньо перед його посадкою, тому на момент продажу цього насіння по договору постачання воно не повинно бути оброблене, внаслідок чого документації про обробку цього насіння також не повинно бути.
Судом встановлено, що жодних претензій та зауважень контрагентів один до іншого по зазначеній вище угоді відсутні, ними не подавалися позовні заяви про визнання цієї угоди недійсною.
Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.
Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ.
Отже, виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що податкові накладні, які виписані Державним підприємством дослідницького господарства "Пархомівське" інституту картоплярства ОСОБА_3 аграрних наук на виконання договору є чинними, оскільки Державне підприємство дослідницького господарства "Пархомівське" інституту картоплярства ОСОБА_3 аграрних наук є платником ПДВ, а отже має права видавати вище зазначені податкові накладні.
Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. А в абзаці 2 цього ж підпункту зазначається, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Позивач під час судового засідання надав всі необхідні документи.
Суд зазначає, що будь-які докази того, що позивач та Державне підприємство дослідницького господарства "Пархомівське" інституту картоплярства ОСОБА_3 аграрних наук, не здійснювало господарські операції відповідачем у відповідності до ст. 71 КАС України суду надано не було.
Відповідно до п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", штрафні санкції накладаються на платників податків, у зв’язку із порушенням податкового законодавства.
У зв’язку з тим, що судом встановлено відсутність зі сторони позивача порушення податкового законодавства, відповідачем неправомірно нараховані штрафні санкції з податку на додану вартість у розмірі 35479,00 грн.
Виходячи з наведеного, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Заріус-2007" обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Заріус-2007" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство дослідницьке господарство "Пархомівське" інституту картоплярства ОСОБА_3 аграрних наук про скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити в повному обсязі.
Скасувати в повному обсязі податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 22 липня 2009 р. № 000149302/0 та від 26 серпня 2009 р. № 0001492302/1, що були прийняті на підставі акту перевірки № 4578/23-212/35248186 від 11.06.2009 р. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2009 р. № 0001492302/2, що було прийняте на підставі рішення Державної податкової адміністрації в Харківській області від 03.11.2009 р. № 4528/10/25-103.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 22.02.2010 р.
Суддя підпис< Текст > ОСОБА_4
Постанова не набрала чинності. Оригінал знаходиться в матеріалах справи.< Текст >
З оригіналом згідно< Текст >
Суддя Я.В. П*янова< Текст >
ОСОБА_5 Нікітіна< Текст >