Справа № 161/10105/13-к Провадження №10/773/52/13 Головуючий у 1 інстанції:Ющук О.С.

Категорія:скарга на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи Доповідач: Силка Г. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2013 року місто ОСОБА_1

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого – судді Силки Г.І.,

суддів – Хомицького А.М., Польового М.І.,

з участю прокурора – Жиліча С.М.,

скаржника – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку апеляцією прокурора прокуратури м. Луцька ОСОБА_3 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 серпня 2013 року, якою задовольнено скаргу ОСОБА_2 і скасовано постанову слідчого прокуратури м. Луцька від 14.12.2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо менеджера кредитної спілки «Кредит –Плюс» ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ст.191 КК України.

                                        В С Т А Н О В И Л А :

12 червня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області зі скаргою на постанову старшого слідчого прокуратури м. Луцька ОСОБА_5 від 14.12.2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно менеджера КС « Кредит- Плюс» ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 КК України. У скарзі зазначав, що постанова є незаконною оскільки його доводи про вчинення ОСОБА_4 злочину слідчим взагалі не перевірялись, а показання свідка контролера – ревізора Лончук до уваги не взято. Просив скасувати цю постанову, а матеріали повернути для додаткової перевірки.

Постановою Луцького міськрайонного суду від 14.08.2013 року скаргу ОСОБА_2 задовольнено, скасовано постанову старшого слідчого прокуратури м. Луцька ОСОБА_5 від 14.12.2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4, а матеріали повернуто прокурору м. Луцька для проведення додаткової перевірки.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою суду, прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, просить постанову скасувати, а матеріали за скаргою ОСОБА_2 направити на новий судовий розгляд. Зазначає, що суд, розглядаючи скаргу не звернув уваги на пропущення скаржником строку для її оскарження.

В запереченні ОСОБА_2 вказує на безпідставність апеляції прокурора, зазначає, що постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_4 отримав 10.06.2013 року, а до цього часу про існування цієї постанови йому відомо не було. Просить постанову суду залишити в силі.

Заслухавши доповідача, який виклав суть справи, доводи апеляції, та заперечення на неї скаржника, міркування прокурора, який підтримав апеляцію, просив її задовольнити, ОСОБА_2 про залишення постанови суду без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 236? КПК України( в редакції 1960 року), розглядаючи скаргу на постанову про відмову в порушенні справи суд перевіряє, чи були при відмові у порушенні справи виконані вимоги статті 99 КПК України ( в редакції 1960 року).

Як видно з постанови від 14.08.2013 року та матеріалів справи, суд прийшов до обґрунтованого висновку про передчасність прийняття слідчим прокуратури м. Луцька процесуального рішення про відмову в порушенні кримінальної справи у зв’язку з відсутністю складу злочину, передбаченого ст.191 КК України у діях ОСОБА_4, оскільки слідчим не були виконані вимоги ст. ст.22, 99 КПК України( в редакції 1960 року). Так слідчим в повному обсязі не з’ясовано наявність чи відсутність підстав для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_4, не перевірено і не дано юридичної оцінки доводам ОСОБА_2 про привласнення ОСОБА_4 кредитних коштів членів спілки у сумі 131000 гривень та показанням контролера – ревізора Лончук, яка проводила перевірку і складала акт.

Вірно суд зазначив у рішенні і те, що постанова слідчого від 14.12.2011 року не відповідає вимогам ст.130 КПК України ( в редакції 1960 року), оскільки в ній відсутні мотиви прийнятого рішення відносно ОСОБА_4.

Тому постанова суду, у відповідності з вимогами ст. ст.99, 236-2 КПК України( в редакції 1960 року), є законною і обґрунтованою.

Посилання прокурора в апеляції на те, що скаржником пропущені строки на оскарження постанови слідчого, оскільки він знайомився з матеріалами кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_1 і ОСОБА_6, де і знаходилась оскаржувана постанова, є безпідставними. Як видно з повідомлення слідчого управління, ОСОБА_2 копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_4 від 14.12.2011 року отримав 10 червня 2013 року( а.с. 3), а подав скаргу до суду 12 червня 2013 року, в строки передбачені ст.236-1 КПК України ( в редакції 1960 року).

Будь – яких інших доказів про отримання ОСОБА_2 постанови про відмову у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_4 апелянтом не надано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України( в редакції 1960 року), п.15 розділу Х1 «Перехідних положень» до КПК України від 13.04.2012 року, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури м. Луцька ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.08.2013 року, якою скасовано постанову старшого слідчого прокуратури м.Луцька ОСОБА_5Ю від 14.12.2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо менеджера кредитної спілки «Кредит-Плюс» ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ст.191 КК України і матеріали направлено прокурору м.Луцька для прийняття відповідного рішення, залишити без зміни.

Головуючий:                    

Судді: