Справа № 189/1525/16-ц

2/189/146/17

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.08.2017 рокусмт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чорної О.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Мотовілова М.О., Котляревської А.М., Комеристої І.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

представника третьої особи Колодій Р.О.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_9, треті особи: відділ Держгеокадастру у Покровському районі Дніпропетровської області, Маломихайлівська сільська рада Покровського району Дніпропетровської області про визнання незаконним розпорядження, про визнання недійсним державного акту,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до суду із позовом до Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_9, треті особи: Відділ Держгеокадастру у Покровському районі Дніпропетровської області, Маломихайлівська сільська рада Покровського району Дніпропетровської області про визнання незаконним розпорядження, про визнання недійсним державного акту, а саме: просили визнати незаконним розпорядження голови Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 23 вересня 2002 року № 223-р в частині передачі у власність земельної ділянки відповідачу ОСОБА_9; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 02 січня 2003 року на ім'я ОСОБА_9, виданого на підставі розпорядження голови Покровської райдержадміністрації Дніпропетровської області від 23 вересня 2002 року №223-р.

В обґрунтування свої позовних вимог позивачі у своєму позові зазначали наступне.

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27 жовтня 2000 року Покровською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області, належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСП «Україна» розміром 5,29 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належить померломуІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 на підставі сертифіката серії НОМЕР_2, виданого 09.06.1997 року згідно рішення № 187 від 27.05.1997 року Покровською районною державною адміністрацією (а. с. 4).

24 вересня 2001 року на ім'я позивачів на підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину за законом Покровською районною державною адміністрацією було видано сертифікати на право на земельну частку (пай), серія НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_7, серія НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_8 (а.с.5-6).

Розпорядженням Покровської РДА від 17.10.2003р. № 345-р «Про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) та видачу державних актів на право власності на земельну ділянку громадянам Маломихайлівської сільської ради» було вирішено відвести членам громади Маломихайлівської сільської ради земельні ділянки в натурі в розмірі земельної частки (паю) та видати державні акти на право власності на земельні ділянки. В додатку до вказаного розпорядження голови РДА прізвища позивачів було зазначено за номерами 69 та 70, а виділена їм земельна ділянка зазначалася за номером НОМЕР_5 (копія розпорядження, а с. 7-9).

Надалі, за ствердженнями позивачів, до 2009 року вони отримували орендну плату за земельну частку (пай), яка перебувала в оренді. У 2009 році орендар запропонував позивачам не отримувати плату за користування паєм щорічно, а накопичувати її. У 2013 році представнику позивачів стало відомо, що орендна плата з 2009 року їм не нараховувалася і взагалі вони не мають земельних ділянок.

У 2014 році позивачі звернулися до ТОВ «Будпроект-2» для виготовлення технічної документації, однак документація ними так і не була виготовлена.

У серпні 2015 року позивачами було подано заяви на ім'я голови Покровської РДА ОСОБА_13 про відведення в натурі земельної ділянки та отримання кадастрового номеру, однак відповіді не отримали.

Позивачам стало відомо, що земельна ділянка НОМЕР_5 була надана у власність громадянину ОСОБА_9 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 02 січня 2003 року, виданого на підставі розпорядження голови Покровської РДА №223-р від 23.09.2002р.

Позивачі вважають, що дане розпорядження (№223-р від 23.09.2002р.) є незаконним, оскільки саме ним, позивачам, було видано сертифікати на земельну частку (пай) під номером НОМЕР_5 і повинно бути визнано незаконним, а державний акт на право приватної власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_9 - недійсним.

Представник відповідача ОСОБА_9, який діє на підставі довіреності ОСОБА_3 позовні вимоги заперечував у повному обсязі, вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно письмового заперечення представника відповідача ОСОБА_3, стаття 140 Земельного кодексу України в редакції 2001 року встановлює вичерпний перелік підстав припинення права власності за земельну ділянку. Зокрема, таким підставами є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; r) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

На думку представника відповідача, особливість набуття права на земельну ділянку полягає в наявності чітко визначеної законодавством процедурі щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою.

На підставі розпорядження голови Покровської РДА №223-р від 23.09.2002р. ОСОБА_9 дійсно було надано у власність земельну ділянку згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 02 січня 2003 року.

Щодо розпорядження Покровської РДА від 17.10.2003р. № 345-р «Про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) та видачу державних актів на право власності на земельну ділянку громадянам Маломихайлівської сільської ради», яким позивачам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було відведено земельні ділянки в натурі (на місцевості) в розмірі земельної частки (паю) - то воно було видане 17.10.2003р., тобто вже після того, як ОСОБА_9 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку.

Оспорюване розпорядження голови Покровської РДА №223-р від 23.09.2002р., на думку представника відповідача, було видане законно, інтересів позивачів не порушує, оскільки було видано набагато раніше того розпорядження, яким було виділено земельні ділянки позивачам.

Представник відповідача також зазначає, що 14 років дане розпорядження жодним чином позивачів не обходило.

Представник відповідача також просив застосувати строки позовної давності до позову, оскільки, на його думку, строк позовної давності був пропущений позивачами. Станом на 2000-2003 роки був чинний Цивільний кодекс Україні в редакції 1963 року, яким передбачався строк позовної давності три роки та обов'язок суду застосовувати строки позовної давності, перебіг якого починався з дня виникнення права на позов.

Стаття 76 ЦК України (ред. 1963 року) та стаття 261 ЦК України (ред. 2003 року) визначають, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалася або повинна (могла) довідатися про порушення свого права.

Представник ОСОБА_14 посилається на постанову ВСУ від 16.11.2016 року у якій було досліджено практику Європейського суду з прав людини з питань застосування позовної давності, зокрема, наголошується, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися у разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20.09.2011 року у справі «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Також відповідач наголошує на тому, що особа повинна знати про стан своїх майнових справ і повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права і повинен довести ті обставини, на які він посилається.

В судове засідання з'явилися представник позивача ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2, представник відповідача ОСОБА_9 - ОСОБА_3, представники відповідача - Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_4, ОСОБА_5

Третя особа - відділ Держгеокадастру у Покровському районі Дніпропетровської області надала письмове клопотання розглядати справу без їх участі та винести рішення на розсуд суду; представник третьої особи Колодій Р.О. брала участь в судовому засіданні та надала суду для огляду оригінали витребуваних документів.

Третя особа - Маломихайлівська сільська рада Покровського району Дніпропетровської області також надала клопотання про розгляд справи без її участі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили задовольнити позов, в судовому засіданні додатково пояснили, що розпорядження голови Покровської РДА від 23.09.2002р. № 223-р. «Про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) та видачу державних актів на право власності на земельну ділянку громадянам Маломихайлівської сільської ради» в частині виділення земельного паю ОСОБА_15 вважають сфальшованим.

В якості доказів своєї позиції надали суду: копію сертифікату на право на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_7, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, розмір 2,645 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі від 24.09.2001р.; копію сертифікату на право на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_8, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, розмір 2,645 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі від 24.09.2001р. (а.с. 120, 121); викопіювання із чергового кадастрового плану Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області з нанесенням місця розташування земельного паю НОМЕР_5, яка погоджується для відведення у власність ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 122-125); копії клопотань про звернення до в.о. Голови Покровської РДА Пузача Д.О, 06.10.2014р. про виділення земельної ділянки в натурі, заяв до голови Покровської РДА ОСОБА_13 про відведення в натурі земельної ділянки від 13.08.2015 р. (а.с. 126-129), копію розпорядження від 17.10.2003р. № 345-р «Про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) та видачу державних актів на право власності на земельну ділянку громадянам Маломихайлівської сільської ради».

Представники позивачів надали суду також копію державного акту серія НОМЕР_6 на право власності на земельну ділянку громадянина ОСОБА_9 площею 5,1800 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маломихайлівської с/р Покровського району Дніпропетровської області з кадастровим номером ділянки НОМЕР_7 (а.с. 146).

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_9 - ОСОБА_3 позов заперечив у повному обсязі, просив суд відмовити у його задоволенні, в обґрунтування своє позиції вказав, що ОСОБА_9 є добросовісним набувачем земельної ділянки, яку отримав в порядку, передбаченому законом і має всі правовстановлюючі документи на цю земельну ділянку.

В якості доказів представник відповідача надав суду для огляду оригінал державного акту на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_9 (пай НОМЕР_5) на підставі розпорядження голови Покровської районної державної адміністрації № 223-р від 23.09.2002р., згідно якого йому передано у приватну власність земельну ділянку площею 5,180 га, розташованої на території Маломихайлівської сільської ради (копія акту знаходиться в матеріалах справи, а. с. 172). Даний акт було складено у двох примірниках, з яких перший було видано громадянину ОСОБА_9, другий - зберігається в райдержадмінстрації Ради народних депутатів; акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 194. Згідно печатки Покровського районного відділу земельних ресурсів даній земельній ділянці 09.04.2006 року присвоєно кадастровий номер НОМЕР_8 (відбиток печатки з такими даним знаходиться в державному акті, а .с. 172).

Представник відповідача надав суду для огляду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформований 12.04.2017 року, згідно якого земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_9, площа 5,18 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована - Дніпропетровська область, Покровський район, с. Маломихайлівка, належить на праві приватної власності ОСОБА_9, підстава виникнення права власності - державний акт на право приватної власності на землю, серія та номер: НОМЕР_10, виданий 02.01.2003р., видавник: Покровська районна державна адміністрація Покровського району Дніпропетровської області (копія витягу, а. с. 173).

Також представник відповідача в судовому засіданні надав для огляду суду витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.04.2017р., згідно якого громадянин ОСОБА_9 здійснив державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_9, площа 5,18 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована - Дніпропетровська область, Покровський район, Маломихайлівська сільська рада, яка належить йому на праві приватної власності, підстава для виникнення права - рішення органу виконавчої влади від 23.09.2002 року № 223-р, документ, що посвідчує право - державний акт від 02.01.2003р. № НОМЕР_1, дата державної реєстрації земельної ділянки - 04.03.2016 року (копія витягу, а. с. 174-176).

Також представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що земельна ділянка, право власності на яку зареєстровано за громадянином ОСОБА_9, згідно копії державного акту серія НОМЕР_6 площею 5,1800 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маломихайлівської с/р Покровського району Дніпропетровської області з кадастровим номером ділянки НОМЕР_7, яку надали представники позивачів, не має жодного стосунку до предмету спору, що це інша земельна ділянка, з іншим кадастровим номером, яка також належить ОСОБА_9 (копія державного акту, а. с. 146).

В судовому засіданні представник відповідача - Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_4 позов заперечив у повному обсязі, просив суд відмовити у його задоволенні. Пояснив, що при виданні цих двох розпоряджень Покровської РДА відбулася технічна помилка і в наступному за часом, тобто прийнятому пізніше, розпорядженні голови РДА щодо виділення земельного паю громадянам ОСОБА_7 та ОСОБА_8, їх земельний пай було помилково було зазначено за НОМЕР_5. Оскільки до 2014 року позивачі нікуди не зверталися для того, щоб виділити свій пай в натурі, ця помилка залишалася ніким непоміченою. ОСОБА_4 також пояснив, що позивачам неодноразово надавалася пропозиція щодо виділення їм земельної ділянки в натурі в іншому місці, в межах земель Маломихайлівської територіальної громади, однак ті кожного разу відмовлялися.

Представник відповідача - Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_5 також заперечувала позовні вимоги у повному обсязі і звертала увагу суду на те, що позивачі не надали жодних підтверджень того, що розпорядження Покровської РДА № 223-р від 23.09.2002р. є сфальшованим або незаконним, відсутні будь-які звернення в правоохоронні органи з цього приводу, відсутні будь-які рішення судів, які б встановили такі факти.

Представник третьої особи, відділу Держгеокадастру у Покровському районі Дніпропетровської області Колодій Р.О., згідно задоволеного судом клопотання про витребування документів надала на огляд суду оригінали наступних документів: державного акту на право приватної власності на землю № НОМЕР_1, виданого громадянину ОСОБА_9, Книгу записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю Маломихайлівської сільської ради за період 16.07.2002р. - 02.02.2003р.

Копія екземпляру державного акту на право приватної власності на землю № НОМЕР_1 від третьої особи знаходиться в матеріалах справи, а. с. 202, копія екземпляру державного акту на право приватної власності на землю № НОМЕР_1 від відповідача ОСОБА_9 знаходиться в матеріалах справи, а. с. 203. Копії сторінок Книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю Маломихайлівської сільської ради за період 16.07.2002р. - 02.02.2003р. знаходяться в матеріалах справи, а с. 204-210, відповідно до записів Книги, за № 194 від 02.01.2003р. зареєстровано державний акт на землю № НОМЕР_1, власник - ОСОБА_9, пай НОМЕР_5 (а.с. 206).

Суд, заслухавши в судовому засіданні представників позивачів, відповідачів, третьої особи, оглянувши надані письмові докази, проаналізувавши матеріали цивільної справи в їх сукупності, прийшов до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог позивачів у суду відсутні з наступних підстав.

Суд встановив, що 23.09.2002 року головою Покровської РДА було видане розпорядження від 23.09.2002р. № 223-р. «Про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) та видачу державних актів на право власності на земельну ділянку громадянам Маломихайлівської сільської ради».

В матеріалах справи знаходиться копія цього розпорядження голови Покровської РДА від 23.09.2002р. № 223-р. «Про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) та видачу державних актів на право власності на земельну ділянку громадянам Маломихайлівської сільської ради» і копія додатку до даного розпорядження (список громадян, яким відводяться в натурі земельні ділянки частки (паї) та видаються державні акти на право власності на земельні ділянки, в якому за НОМЕР_5 зазначається громадянин ОСОБА_9, с. Маломихайлівка, номер сертифікату НОМЕР_11, номер земельної ділянки (паю) НОМЕР_5, розмір земельної частки в умовних кадастрових одиницях - 5,29 (а. с. 133-135).

Згідно додатку до даного розпорядження (список громадян, яким відводяться в натурі земельні ділянки частки (паї) та видаються державні акти на право власності на земельні ділянки, за НОМЕР_5 там зазначений громадянин ОСОБА_9, с. Маломихайлівка, номер сертифікату НОМЕР_11, номер земельної ділянки (паю) НОМЕР_5, розмір земельної частки в умовних кадастрових одиницях - 5,29 (а.с. 133-135).

17.10.2003 року головою Покровської РДА було видано розпорядження від № 345-р «Про відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) та видачу державних актів на право власності на земельну ділянку громадянам Маломихайлівської сільської ради», згідно додатку до якого за № 69 зазначено ОСОБА_8, № сертифікату НОМЕР_12, № земельної ділянки НОМЕР_5, розмір земельної частки в умовних кадастрових одиницях 2,645; за № 70 зазначено ОСОБА_7, № сертифікату НОМЕР_12, № земельної ділянки НОМЕР_5, розмір земельної частки в умовних кадастрових одиницях 2,645 (копія розпорядження з додатком знаходиться в матеріалах справи, а. с. 7-9).

Шляхом порівняння двох розпоряджень вбачається, що в додатках до цих двох різних розпоряджень дві різні земельні ділянки, одна з яких належить ОСОБА_9, а друга - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 зазначаються за одним номером НОМЕР_5.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_9 отримав у власність земельну ділянку згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 02 січня 2003 року.

Оригінал даного акту був витребуваний у відповідача ОСОБА_9 та третьої особи - відділу Держгеокадастру у Покровському районі Дніпропетровської області, і відповідач, і третя особа надали для огляду оригінали акту, які були оглянуті судом, сторонами, зроблено їх копії та долучено до справи та встановлено їх повну автентичність (а. с. 202 -203).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.04.2017р., дана земельна ділянка зареєстрована 04.03.2016 року в порядку, передбаченому законом, громадянин ОСОБА_9 є власником земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_9, площа 5,18 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована - Дніпропетровська область, Покровський район, Маломихайлівська сільська рада, яка належить йому на праві приватної власності, підстава для виникнення права - рішення органу виконавчої влади від 23.09.2002 року № 223-р, документ, що посвідчує право - державний акт від 02.01.2003р. № НОМЕР_1 (а. с. 174-176, 202, 203).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 12.04.2017 року, земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_9, площа 5,18 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована - Дніпропетровська область, Покровський район, с. Маломихайлівка, належить на праві приватної власності ОСОБА_9, підстава виникнення права власності - державний акт на право приватної власності на землю, серія та номер: НОМЕР_10, виданий 02.01.2003р., видавник: Покровська районна державна адміністрація Покровського району Дніпропетровської області (копія витягу, а. с. 173).

Таким чином, суд дійшов висновку, що громадянин ОСОБА_9 є добросовісним власником зазначеної земельної ділянки, яку він набув у власність на підставах та у порядку, передбаченому законом, має на цю ділянку всі правовстановлюючі документи, земельна ділянка зареєстрована у порядку, визначеному законом, жодних порушень при надбанні земельної ділянки у власність з боку ОСОБА_9 суд не виявив.

Також суд не виявив жодних ознак фальшування державного акту на землю, виданого на імя ОСОБА_9, Книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю Маломихайлівської сільської ради за період 16.07.2002р. - 02.02.2003р. та інших документів.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Згідно до статті 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 373 ЦК право власності на землю гарантується Конституцією України.

Відповідно до статті 81 Земельного Кодексу громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до статті 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України (стаття 153 ЗК України).

Суд не виявив жодних підстав для скасування чи визнання незаконним розпорядження голови Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 23 вересня 2002 року № 223-р в частині передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_9. Позивачі та їх представники не надали жодних доказів фальсифікації, порушення порядку прийняття або порушення цим розпорядженням прав позивачів, тим більше, що дане розпорядження було прийняте на один рік раніше, ніж розпорядження № 345-р від 17.10.2003 р., відповідно до якого була відведена земельна ділянка позивачам і жодним чином не могло порушувати прав позивачів на майбутнє.

Судом також встановлено, що позивачі, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, в період з 17.10.2003 року до 2014 рік не займалися питаннями виділення земельної ділянки в натурі, оскільки їх звернення до органів влади щодо відведення їм земельної ділянки в натурі, копії яких знаходяться в матеріалах справи, датуються не раніше 2014 року.

Суд не може приймати до уваги твердження позивачів пр те, що вони до 2009 року отримували орендну плату, а в період з 2009 по 2013 їм було запропоновано накопичувати орендну плату, і що тільки у 2013 році вони узнали, що не мають фактично землі, не знаходить підтверджень у справі з наступних причин.

В судовому засіданні представники позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 не надали суду жодних доказів про укладення позивачами договору оренди спірної земельної ділянки з будь-якою фізичною або юридичною особою, отримання орендної плати, не змогли назвати ім'я (назву), місцезнаходження орендаря, суму, розмір, періодичність виплати орендної плати тощо. Також представники позивачів не змогли пояснити суду, як позивачі взагалі могли укласти будь-який договір оренди земельної ділянки без виділення її в натурі, визначення її меж та отримання правовстановлюючого документу.

Виходячи з цього, суд вважає, що позивачі не довели той факт, що про порушення їх прав позивачам стало відомо лише у 2013 році, як вони зазначили у позові; в таких діях позивачів та їх представників суд вбачає намагання сторони уникнути визнання судом факту пропуску позивачами строків позовної давності без поважних причин.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Відповідно до статті 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до статті 267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачами пропущений строк позовної давності, позивачі не заявили клопотання про поновлення строку позовної давності, не вказали жодних поважних причин для його поновлення.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В порушення зазначених вимог ЦПК, позивачі не довели обставин, на які посилаються у позові; не надали належних і припустимих доказів на обґрунтування своєї позиції.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог позивачів ОСОБА_18, ОСОБА_19 до ОСОБА_9 та Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.

Керуючись статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 256, 261, 321, 328, 373 Цивільного кодексу України, ст. ст. 81, 140 Земельного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212 -215, 218, 224 -233 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_9, треті особи: відділ Держгеокадастру у Покровському районі Дніпропетровської області, Маломихайлівська сільська рада Покровського району Дніпропетровської області про визнання незаконним розпорядження голови Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 23 вересня 2002 року № 223-р в частині передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_9, про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_13 від 02 січня 2003 року на ім'я ОСОБА_9, виданого на підставі розпорядження голови Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 23 вересня 2002 року № 223-р - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Покровський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О.В. Чорна