ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2017 року Справа № 920/628/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),

суддівКоробенка Г.П.,

Рогач Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду

від28.02.2017

у справі№920/628/16

Господарського судуСумської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Тепловодпостач"

простягнення суми

за участю

- позивача:Старчик А.А. (довіреність від 14.04.2017)

- відповідача:Кучмій Н.Б. (довіреність від 01.08.2017),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд за даним позовом Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач), просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепловодпостач" (далі-відповідач) 1 036 854,18 грн., з яких: пеня - 287590,56 грн., 3% річних - 55425,78 грн., інфляційні нарахування - 693837,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати за отриманий за умовами договору купівлі-продажу природний газу, у зв'язку з чим на розмір несвоєчасно оплаченої заборгованості були нараховані інфляційні втрати, три відсотки річних та пеня.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 07.12.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Джепа Ю.А., судді: Костенко Л.А., Резніченко О.Ю.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 (колегія суддів у складі згідно резолютивної частини постанови: головуючий суддя Слободін М.М., судді Сіверін В.І., Тихий П.В.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням доповнення, зазначає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, тому підстави для задоволення скарги відсутні.

Постанову прийнято 16.08.2017 у зв'язку з оголошеною у судовому засіданні 09.08.2017, відповідно до приписів статей 77, 1115 Господарського процесуального кодексу України, перервою.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної норм матеріального і процесуального права, а згідно статті 11111 ч.2 п.4 цього кодексу у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову своє рішення мотивував тим, що позивачем не подано доказів, які б підтверджували повернення відповідачу актів приймання-передачі природного газу за договором, відтак позивач відмовився прийняти належне виконання.

Апеляційний суд залишаючи без змін вказане рішення суду з інших підстав, виходив з того, що низкою укладених між сторонами спільних протокольних рішень про організацією взаєморозрахунків за природний газ сторони змінили порядок та строки проведення розрахунків за природний газ, а також те, що відповідач здійснив оплату заборгованості у строки передбачені цими рішеннями, тому відсутні правові підстави для стягнення нарахованих позивачем пені, інфляційних та річних відсотків, які є предметом позову. При цьому апеляційний суд зазначив, що для наслідків порушення грошового зобов'язання необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку та строків, встановлених спільними протокольними рішеннями сторін, однак таких обставин не встановлено.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, уклавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2125 від 13.11.2014; № 2126 від 13.11.2014; № 2306 від 10.12.2014; № 2307 від 10.12.2014; № 183 від 22.01.2015; № 184 від 22.01.2015; № 222 від 05.02.2015; № 223 від 05.02.2015; № 470 від 04.03.2015; № 471 від 04.03.2015, а також Договори про організацію взаєморозрахунків сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору № 1644/14-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу від 21.11.2013 року, а тому для наслідків за порушення грошового зобов'язання необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених вказаним спільними протокольними рішеннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України, та статтею 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 09.09.2014 зі справи №3-102гс14 (у господарських судах справа № 5011-35/1272-2012-42/527-2012), найвищий судовий орган вказав про відсутність підстав для стягнення пені, передбаченої умовами договору поставки природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу.

Отже, як вбачається із зазначених правових висновків Верховного Суду України, для застосування санкцій, передбачених умовами договору поставки природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених у протокольних рішеннях про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, які діяли на момент розгляду справи.

З викладеного вбачається, що як у справі, яка переглядається у касаційному порядку, так і у справі, переглянутій Верховним Судом України, правовідносини є подібними та із однаковим нормативно-правовим регулюванням.

Відповідно до приписів статті 11128 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній на момент прийняття рішення місцевим господарським судом, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та всіх судів України, а суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

За вказаних обставин оскільки прийнята у справі постанова суду апеляційної інстанції обґрунтовано мотивована вказаною нормою права, а відповідно наведеними правовими висновками Верховного Суду України, правові висновки суду апеляційної інстанції у цій частині є правильними.

Разом із тим, судами встановлено, що позивач свої вимоги, які викладені у позовній заяві, обґрунтовував положеннями договору від 21.11.2013 № 1644/14-ТЕ-29 згідно з умовами п.1.1 якого позивач передав у власність відповідача у 2014 році природний газ на загальну суму 3 219 942,06 грн.

При цьому позивач у касаційній скарзі посилається на те, що означена сума була оплачена відповідачем наступним чином: 1 934 044,00 грн. згідно протокольних рішень (т.1, а.с. 51-91), а 1 285 898,06 грн. за рахунок власних коштів, які не були врегульовані договорами про організацію взаєморозрахунків.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач заперечуючи проти позовних вимог у письмових поясненнях (т.1, а.с. 180-183) посилався на те, що він згідно спільних протокольних рішень оплатив 1 569 707,00 грн., а 364337,77 грн. за договорами про організацію взаєморозрахунків, що разом складає 1934044,77 грн. Природного газу йому було поставлено на загальну суму 3219942,06 грн. Також відповідач зазначав, що погашення заборгованості відбувалося у порядку та строки, які визначені у договорах про організацією взаєморозрахунків та у спільних протокольних рішеннях.

Проте суди наведеним доводам сторін належної правової оцінки не надали, відповідні договори про організацією взаєморозрахунків (т.1, а.с.132-133, 137-139) взагалі не дослідили, не перевірили чи виконав відповідач умови договору щодо своєчасної оплати коштів, сплачених ним, як вбачається із встановлених судами обставин справи, на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 21.11.2013, та поза договорами про організацією взаєморозрахунків і спільних протокольних рішень.

Отже судами не досліджено належним чином правові підстави та періоди здійснених позивачем нарахувань пені, річних та інфляційних.

Із обставин даної справи вбачається, що оспорені у касаційній скарзі нарахування нерозривно пов'язані із строком та порядком проведення розрахунків, та залежать від встановлення цих обставин справи, отже суд касаційної інстанції не може залишити поза увагою правильність встановлення вказаних обставин справи для правильного вирішення спору у даній справі.

За загальними вимогами норм процесуального права, передбаченими статтями 32- 34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Таким чином при вирішенні даного спору належало встановити також загальний розмір коштів, сплачених відповідачем за зобов'язанням на підставі спільних протокольних рішень та договорів про організацією взаєморозрахунків, і вирішуючи питання про стягнення спірних сум виходити із загальної суми вартості поставлено природного газу та строків проведених розрахунків відносно умов договору купівлі-продажу природного газу.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2017 колегію суддів Харківського апеляційного господарського суду для розгляду даної справи визначено у наступному складі Слободін М.М. головуючий суддя, Тихий П.В., Терещенко О.І. (т.2 а.с.37).

07.02.2017 колегія суддів у зазначеному складі проводила судове засідання та відклала розгляд справи на 28.02.2017 (т.2 а.с.44-45).

28.02.2017 колегія суддів у вказаному складі розглянула справу із оголошенням вступної та резолютивної частини постанови суду (т.2 а.с.49-51), та підписала вступну та резолютивну частину постанови суду.

Однак у повному тексті постанови цього суду склад колегії суддів вказано: головуючий суддя Слободін М.М., судді Сіверін В.І., Тихий П.В.) і цими ж суддями було підписано повний текст постанови суду (т.2 а.с.52-58).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 виправлено вказану постанову суду, ухвалено "1. Виправити описку в постанові Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 р. по справі №920/628/16, а саме: замість "Колегія суддів у складі головуючий суддя Слободін М.М., суддя Сіверін В.І., суддя Тихий П.В.." вважати вірним: "Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Тихий П.В., суддя Терещенко О.І.".

Разом з тим, описку в постанові суду виправлено лише стосовно складу суддів, а в частині підпису суддів у повному тексті постанови суду описку не усунуто, як і не вирішено питання щодо правомірності підпису постанови суду суддею Сіверін В.І., який не входив до складу колегії суддів, визначеного для розгляду даної справи.

Відповідно до положень статті 99 розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі (ч.1). Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ч.2).

Згідно статті 85 цього кодексу прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи (ч.1). У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення господарський суд повідомляє, коли буде складено повне рішення (ч.2). Рішення суду, яке містить вступну та резолютивну частини, підписується всім складом господарського суду і додається до справи (ч.3). Повне рішення повинно бути складено у строк не більше п'яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення (ч.4).

За вказаних обставин вбачається, що постанова суду апеляційної інстанції підписана не тими суддями, що визначені для розгляду справи.

Приписами 11110 частини 2-ї пункту 4-го Господарського процесуального кодексу України визначено, що порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо рішення або постанова не підписані будь-ким із суддів або підписані не тими суддями, що зазначені в рішенні або постанові.

Враховуючи викладене постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до цього суду на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно усунути вказані недоліки, всебічно та повно з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п. 3, 11110 ч.ч.1, 2, 11111 11112, Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 у справі Господарського суду Сумської області №920/628/16, скасувати, справу передати на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.П. Коробенко

Л.І. Рогач