Справа № 2-3693/09      

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

29 жовтня  2009 року                                                                    м. Чернігів  

Деснянський  районний суд м. Чернігова у складі:  

головуючого- судді Рахманкулової І.П.,  

при секретарі  Верещагіній А.О.,  

за участю представника позивача – відповідача  

ОСОБА_1, представників відповідача - позивача  

ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4,  

представників відповідачів ОСОБА_5,  

ОСОБА_6,   представника третьої особи    

ОСОБА_7,  

розглянувши у  відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_8, Чернігівської міської ради, Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність ОСОБА_8 земельної ділянки та Державного акту на право власності на земельну ділянку,  

треті особи –Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради,  Приватне підприємство «Десна – Експерт – М»,-  

встановив:  

15.04.2009 року ОСОБА_8 звернулася  до суду з позовом до ОСОБА_9, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.  У попередньому судовому засіданні ОСОБА_9 пред"явила зустрічний позов до ОСОБА_8, Чернігівської міської ради, Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність ОСОБА_8 земельної ділянки та Державного акту на право власності на земельну ділянку. ОСОБА_8 обгрунтувала свої позовні вимоги тим, що відповідач ОСОБА_9 та інші суміжні землекористувачі з порушенням меж встановили огорожу та збудували капітальні споруди, у зв"язку з чим порушено її право власності на землю.  ОСОБА_9, пред"являючи зустрічний позов до ОСОБА_8, Чернігівської міської ради, Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради, обгрунтувала свої вимоги тим, що відповідачами, без погодження з нею, як із суміжним землекористувачем меж земельної ділянки, порушено її право землекористування, оскільки ОСОБА_8 отримала земельну ділянку по самій вулиці Інженерній, таким чином перекривши їй можливість виходу чи виїзду на вулицю взагалі.  

  Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову просив відмовити з мотивів безпідставності позовних вимог.  

  Представники відповідача у судовому засіданні  проти задоволення первісного позову заперечували та просили задовольнити зустрічний позов.  

  Представник Чернігівської міської ради та відділу земельних ресурсів Чернігівської міської ради проти задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення 24 сесії 5 скликання Чернігівської міської ради про передачу у власність ОСОБА_8 земельної ділянки та Державного акту на право власності на земельну ділянку від 04.07.2008 заперечували, посилаючись на відсутність правових підстав для задоволення цих позовних вимог.  

  Заслухавши пояснення представників сторін, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд знаходить підстави для часткового задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову, виходячи з наступного.  

  В судовому засіданні встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 04.07.2008 року ОСОБА_8 належить земельна ділянка площею 0,0850 га. по вул. Інженерній, Олександрівка, м. Чернігова. (а.с.5)  

  Відповідач ОСОБА_9 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 31.01.2005 року є власником  земельної ділянки площею 0,08 га. по вул. Інженерній, 23, Олександрівка,  м. Чернігів. (а.с.33).  

  Співвідповідач ОСОБА_4 являється власником земельної ділянки площею 0,0400 га. по вул. Інженерній, 23-а, Олександрівка, м. Чернігів, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 21.05.2008 року. (а.с.142).  

  Позивач ОСОБА_8 у позові зазначила, що відповідачі в порушення вимог ст.ст. 78, 91 ЗК України перешкоджають у здійсненні нею прав власника земельної ділянки, оскільки вона не має можливості володіти та користуватися належною їй земельною ділянкою, так як відповідачі встановили паркани на її земельній ділянці, збільшивши таким чином за рахунок її землі свої ділянки.  

  Відповідач ОСОБА_9  у своєму зустрічному позові, посилаючись на ст. 152 ЗК України зазначає, що виділенням ОСОБА_8 земельної ділянки порушуються її права, як власника земельної ділянки, оскільки в даному випадку не дотримано санітарних, будівельних, протипожежних норм, а також не враховані її приватні інтереси, оскільки унеможливлено вихід та виїзд по території вул. Інженерній.  

  Пункт 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року  №7 № «Про практику застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ» передбачає, що виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 Земельного кодексу України, ст.24 ЦПК України, ст.12 ГПК України судам підвідомчі справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, визнання недійсними державних актів про право власності на землю тощо.  

  Відповідно до ст.78 ЗК України та ст.373 ЦК України, право власності на землю включає в себе право володіти, користуватися і розпоряджатися  земельною ділянкою. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.  

  Серед переліку прав власника земельної ділянки, зазначених в ст. 90 ЗК України є, зокрема, право самостійно господарювати на землі, споруджувати житлові будинки, інші споруди тощо. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.  

  Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.  

  Негаторний позов – це позадоговірна вимога власника, що володіє річчю, до третьої особи про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування і розпорядження майном. Перешкодою у здійсненні правомочностей власника є неправомірні дії порушника цих прав.  

  Згідно ст.  181 ЦК України до речей (нерухомого майна) належать, зокрема, земельні ділянки.  

  Відповідно до висновку судової будівельно – технічної експертизи (а.с.197- 210) встановлено, що фактичне місце розташування межових знаків між земельними ділянками по вул. Інженерній, Олександрівка в м. Чернігові, що належать ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 не відповідають технічній документації, що виготовлена для приватизації вказаних земельних ділянок (додаток №3 до висновку). Земельна ділянка, що виділена ОСОБА_8 зменшена на 178,7  кв.м. за рахунок ділянки ОСОБА_4, а також зменшена на 152,2 кв.м. за рахунок ділянки ОСОБА_9  Житловий будинок ОСОБА_9 побудований з відхиленням від плану забудови земельної ділянки з невитриманою відстанню від червоної лінії (а.с.172) і фактично частково розташований на території земельної ділянки ОСОБА_8 (порушений п.3.18 ДБН 360-92). Крім того, огорожа земельної ділянки №23 (ОСОБА_9В.) вздовж вул. Інженерної зміщена у бік земельної ділянки ОСОБА_8 та сусідньої земельної ділянки, що знаходиться праворуч від земельної ділянки ОСОБА_8  

  З висновку судової експертизи також слідує, що  при виділенні земельної ділянки ОСОБА_8 площею 0, 085 га, розташованої по вул. Інженерній, Олександрівка, м. Чернігів, при умові обов»язкового дотримання вимог розробленого проекту землеустрою, приведення меж земельних ділянок №23 А (ОСОБА_4П.), №23 (ОСОБА_9В.), ОСОБА_8 у відповідність технічній документації для приватизації та виконання вимог технічних умов  ВАТ «Чернігівгаз» №234 від 26.07.2007 року, будівельні, протипожежні, санітарні норми та приватні інтереси власників суміжних земельних ділянок (ОСОБА_4 та ОСОБА_9В.) будуть дотримані.  

  При виділенні земельної ділянки площею 0,085 га. ОСОБА_8, згідно державного акту серія ЯЕ № 803622 від 04 липня 2008 року, право землекористування ОСОБА_9 по відношенню до розмірів земельної ділянки площею 0,080 га. згідно державного акту серія ЧН №041569 від 31 січня 2005 року не порушено. (а.с.201).  

  Враховуючи висновки судової експертизи, суд приходить до висновку, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_9 неправомірно, без передбачених законом підстав, збільшили свої земельні ділянки, в тому числі і за рахунок земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_8 Встановлено, що за рахунок земельної ділянки ОСОБА_8 земельна ділянка  ОСОБА_4 збільшена на 178,8 кв.м., а ділянка ОСОБА_9 збільшена за рахунок земельної ділянки ОСОБА_8 на 152, 2 кв.м.  

  Доводи ОСОБА_9 про виділення ОСОБА_8 земельної ділянки з порушенням державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, що впливає на її права та інтереси, не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.  

    Відповідно до ст.10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.  

  Відповідач ОСОБА_9 не надала суду будь-яких доказів щодо існування порушень її прав на належну їй земельну ділянку у зв»язку з виділенням ОСОБА_8 сусідньої земельної ділянки.  

  Відповідно до Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №677 від 26 травня 2004 року, передбачено, що проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.  

  Таким чином, непогодження із сусіднім землекористувачем ОСОБА_9 меж земельної ділянки, що виділялася ОСОБА_8, при умові дотримання ОСОБА_9 проекту землевідведення, її приватні інтереси не порушуються, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог за зустрічним позовом.  

  Оскільки право землекористування ОСОБА_8 порушено з боку відповідачів ОСОБА_9 та ОСОБА_4, які встановили на належній їй земельній ділянці паркан, а тому позовні вимоги ОСОБА_8 щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою підлягають задоволенню.  

  На користь позивача підлягають стягненню судові витрати: сплачене державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом, витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи.  

  Також підлягають частковому задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу в сумі 1500 грн.  

  Позивачем надано квитанцію про оплату відповідно до договору про надання адвокатських послуг від 08.04.2009 року та калькуляції вартості правової допомоги а.с.7,9 трьох тисяч гривень.  

  Враховуючи категорію складності справ, суд вважає за можливе стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на правову допомогу, надану адвокатом при підготовці позовної заяви та участі у судових засіданнях (5 годин) у розмірі 1500 грн., в розрахунку 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України №590 від 27 квітня 2006 року "Про граничні розміри компенсації витрат, пов"язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави".  

  Керуючись ст. ст. 10, 60, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України,  суд,-  

вирішив:  

  позовні вимоги ОСОБА_8 задовольнити частково.  

  У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_9 відмовити.  

  Зобов»язати ОСОБА_9, ОСОБА_4 усунути перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_8 щодо земельної ділянки площею 0,085 га. по вул. Інженерній в м. Чернігові, яка належить їй згідно Державного акту  на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №803622 від 04.07.2008 року шляхом демонтажу парканів та встановлення межових знаків відповідно до технічної документації на належні їм на праві власності земельні ділянки.  

  Стягнути із  ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування судових витрат: 8 грн. на відшкодування оплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом, 1470 грн. 72 коп. на відшкодування оплати за проведення судової будівельно-технічної експертизи, 750 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу адвоката, а всього 2228 грн. 72 коп.  

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування судових витрат: 8 грн. на відшкодування оплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом, 1470 грн. 72 коп. на відшкодування оплати за проведення судової будівельно-технічної експертизи,  750 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу адвоката, а всього 2228 грн. 72 коп.  

В іншій частині позовних вимог відмовити.  

    Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.  

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

    Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

  Суддя: