АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/2234/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.

Провадження № 22-ц/789/994/17 Доповідач - Фащевська Н.Є.

Категорія - 37

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Фащевської Н.Є.

суддів - Щавурська Н. Б., Загорський О. О.,

з участю секретаря - Панькевич Т.І.

ОСОБА_1 та її представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради, за участю третіх осіб Першої Тернопільської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася в суд з апеляційною скаргою на вищезазначене рішення суду, яким позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру №31, що знаходиться у будинку №9 по вул. А. Чехова у м. Тернополі в порядку спадкування за заповітом, посвідченим державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 15.07.2004 року, за реєстром №3-2888, після ОСОБА_7, який помер 27 травня 2011 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що рішення суду є таким, що ухвалене за неповного з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Враховуючи наведене просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 червня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у позовних вимогах про визнання права власності на спадкове майно.

Заслухавши доповідь головуючого, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачка в установленому законом порядку набула право на спадкування за заповітом на квартиру за №31 по вул.А.Чехова,9 в м.Тернополі після смерті ОСОБА_7

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає вимогам закону та встановленим обставинам по справі.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_7 належала на праві власності квартира АДРЕСА_1 - 1/2 частина квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 07.09.1998 року згідно розпорядження органу приватизації №27566 27.08.1998 року та 1/2 частина на підставі свідоцтва про спадщину за законом посвідченого Першою Тернопільською держнотконторою 29.10.2002 року за реєстром N 4555.

Дана обставина стверджується копіями свідоцтва про право власності на житло, виданого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 07.09.1998 року, згідно розпорядження від 27.08.1998 року за реєстром № 27568 ОСОБА_7, свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.10.2002 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, за реєстром № 3-4555, повідомленням ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» №395/07-2 від 21.06.2016 року, а також визнається сторонами.

15.07.2004 року, ОСОБА_7 заповів належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 та заощадження, де б вони не знаходились ОСОБА_4, що стверджується заповітом, посвідченим державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 за реєстром №3-2888.

27.05.2011 року помер ОСОБА_7, що стверджується свідоцтвом про смерть серії І-ИД №122176, виданим 28.05.2011 року, виданим Відділом ДРАЦС Тернопільського міського управління юстиції.

У відповідності до ч.І ст.1217 спадкування здійснюється за заповітом або законом. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст.1233 ЦК України).

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин - ч.1 ст.1235 ЦК України.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини - ч.1,3 ст.1223 ЦК України.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.І ст.1220 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах-уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини -ч. 1 ст. 1269 ЦК України.

Судом встановлено, що 27.05.2011 року позивач ОСОБА_4 звернулась у Першу Тернопільську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 померлого 27.05.2011 року.

07.06.2011 року подала заяву про прийняття спадщини сестра померлого ОСОБА_1

Витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі №27150399 від 07.06.2011 року, підтверджується, що після смерті ОСОБА_7 Першою Тернопільською державною нотаріальною конторою зареєстровано спадкову справу №51253825.

Постановою державного нотаріуса Першої Тернопільської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 №3448/02-31 від 09.11.2012 року відмовлено позивачу ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7 у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, за законом та свідоцтва про право власності по даній спадковій справі не видавались.

Наведене підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру(заповіти/спадкові договори) №44650246 від 02.08.2016 року, відповідно до якої заповіт від імені ОСОБА_7, посвідчений 15.07.2004 року Першою Тернопільською держнотконторою, зареєстровано у Спадковому реєстрі 20.09.2004 року за №3-2888, бланк ВВК 187411, вказаний заповіт є чинним, та Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №44650255 від 02.08.2016 року, відповідно до якої після смерті ОСОБА_7 померлого 27.05.2011 року, Першою Тернопільською держнотконторою 07.06.2011 року зареєстровано спадкову справу №51253825, номер у нотаріуса 363/2011.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.12.2015 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 01.04.2016 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Першої Тернопільської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, визнання права на спадщину за законом відмовлено.

Вказаним рішенням суду встановлено відсутність підстав для визнання недійсним заповіту, посвідченого державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 15.07.2004 року від імені ОСОБА_7, за реєстром №3-2888, який вчинено особисто ОСОБА_7

Враховуючи встановлені обставини справи, вищезазначені вимоги закону, суд підставно прийшов до переконання, що позивачка набула права на спадкування належної ОСОБА_7 квартири за заповітом.

Колегія не приймає до уваги посилання третьої особи ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_7 заповів позивачці квартиру по вул.Чехова 9/31 в м.Тернополі, а суд визнав право власності за позивачкою в порядку спадкування на квартиру по вул.А.Чехова,9/31 в м. Тернополі, як таке, що спростовується матеріалами справи.

Так, суд першої інстанції належним чином перевірив ці доводи ОСОБА_1, дав їм належну оцінку. Зокрема судом встановлено, що в м.Тернополі є лише вулиця - “А.Чехова”, іншої вулиці — “Чехова” немає, померлому належала лише квартира по вул.А.Чехова,9/31, в якій він постійно проживав.

Будь-яких інших доказів, які б спростовували висновки суду, третьою особою не надано.

Колегія також не приймає до уваги і доводи третьої особи ОСОБА_1 відносно прізвища позивачки, яка вважає, що заповіт зроблено на ім'я “К О К О Ш К О”, а прізвище позивачки “К О К О Ш К О”, як такі що є надуманими. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції належним чином перевірив ці доводи третьої особи і підставно не прийняв їх до уваги.

Колегія також не приймає до уваги доводи третьої особи ОСОБА_1 щодо передчасності позову, оскільки, на її думку, позивач не втратила право на звернення за оформленням своїх спадкових прав до нотаріальної контори, як такі, що спростовуються матеріалами справи. Так, судом встановлено, що постановою державного нотаріуса від 09.11.2012 року позивачці ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів. З матеріалів справи, з пояснень представника позивачки вбачається, що у неї немає оригіналів правовстановлючих документів, а тому нотаріальна контора відмовила у видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування. Факт зазначення правовстановлюючих документів на ім'я померлого у довідці ТзОВ “ Міське бюро технічної інвентаризації” само по собі, при відсутності їх оригіналів, не може бути підставою для оформлення спадкових прав у нотаріальній конторі.

Відповідно до ч. 1 ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів 

Згідно ч. З ст. 10, ч. 1 ст. 11,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляції, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 червня 2017 року

залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Н.Є. Фащевська

Судді: О.О. Загорський

ОСОБА_9