ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2009 року № 22а-9165/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Пліша М.А. та Стародуба О.П.,
при секретарі судового засідання – Романишин О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Ефорт 24» Закритого акціонерного товариства «Агентство економічної безпеки «Ефорт» на постанову господарського суду Львівської обл. від 15.04.2008р. у адміністративній справі за позовом Дочірнього підприємства «Ефорт 24» Закритого акціонерного товариства «Агентство економічної безпеки «Ефорт» до Управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова про визнання протиправним і скасування рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків,-
В С Т А Н О В И Л А:
02.08.2006р. позивач Дочірнє підприємство /ДП/ «Ефорт 24» Закритого акціонерного товариства /ЗАТ/ «Агентство економічної безпеки «Ефорт» звернувся до господарського суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати недійсним рішення Управління Пенсійного фонду /ПФ/ України у Франківському районі м.Львова № 215 від 03.07.2006р. про сплату донарахованих внесків та фінансових санкцій; судові витрати по справі покласти на відповідача (а.с.4-6).
Постановою господарського суду Львівської обл. від 15.04.2008р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.98-101).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ДП «Ефорт 24» ЗАТ «Агентство економічної безпеки «Ефорт», який покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову господарського суду скасувати та прийняти нове рішення по справі (а.с.106-109).
В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що позивач є платником єдиного податку, тобто суб’єктом малого підприємництва, який перебуває на спрощеній системі оподаткування. Згідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» платники єдиного податку сплачують збір на обов’язкове державне пенсійне страхування у складі єдиного податку. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» був прийнятий під час дії вищевказаного Указу і не може змінювати його положень, які поширюються не лише на податкові відносини. Вказані положення також відповідають вимогам ст.11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва».
Також судом порушено принцип оцінювання доказів, останнім не взято до уваги долучені копії свідоцтв позивача про сплату єдиного податку суб’єктом малого підприємництва-юридичною особою, які підтверджують перебування підприємства на спрощеній системі оподаткування за ставкою 10 відсотків, а також докази сплати єдиного податку в установленому порядку.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, позивач зареєстрований у ПФ України за № 10.02-11564, являється платником єдиного податку (а.с.7).
Відповідно до Акта № 144 від 31.05.2006р. перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов’язань зі збору та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ДП «Ефорт 24» ЗАТ «Агентство економічної безпеки «Ефорт» виявлено заниження страхувальником загальної суми виплат, на які нараховуються страхові внески за ставкою 31,8 відсотка (до 01.01.2006 року – 32,3 відсотка) на суму 301646 грн. 25 коп. за період з 31.03.2005р. по 31.05.2006р., що призвело до заниження страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 97238 грн., чим не дотримані вимоги п.1 ст.14, п.1 ст.15, пп.6 п.2 ст.17, п.1 ст.19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (а.с.7-8).
Згідно рішення Управління ПФ України у Франківському районі м.Львова № 215 від 03.07.2006р. застосовані до позивача на підставі п.4 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за донарахування органом Пенсійного фонду сум своєчасно не обчислених і не сплачених страхових внесків фінансові санкції в розмірі 29284 грн. 97 коп. (а.с.9).
Згадане рішення територіального органу ПФ України оскаржувалося в порядку, передбаченому Порядком розгляду органами ПФ України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затв. постановою правління ПФ України № 21-2 від 19.12.2003р., по результатам чого відповідачем було прийнято рішення № 9707/09-10 від 14.06.2007р., яке теж оспорюється в судовому порядку (а.с.10-11).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності, тому посилання відповідача на те, що він є платником єдиного податку, як на підставу неправомірності прийняття актів суб’єктом владних повноважень, не можуть бути прийняті до уваги.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» регулюються відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов’язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.
Пунктом 1 ст.11 вказаного Закону встановлено, що загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об’єднаннях громадян, у фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно з п.1 ст.14 цього Закону страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до ч.1 ст.15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов’язані на підставі п.6 ч.2 ст.17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
У статті 18 зазначеного Закону зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», яким разом із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування для суб’єктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування.
Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Отже, обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності.
Указ Президента України № 727/98 від 03.07.1998р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» регулює питання оподаткування суб’єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами ст.15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення ст.6 зазначеного Указу про звільнення суб’єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягають.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що посилання позивача на те, що він є платником єдиного податку, як на підставу неправомірності прийняття актів суб’єктів владних повноважень, є безпідставними і не можуть бути прийняті до уваги.
Проведеною пенсійним органом перевіркою виявлено заниження страхувальником ДП «Ефорт 24» ЗАТ «Агентство економічної безпеки «Ефорт» за період з 31.03.2005р. по 31.05.2006р. загальної суми виплат, на які нараховуються страхові внески за ставкою 31,8 відсотка (до 01.01.2006р. – 32,3 відсотка) на суму 301646 грн. 25 коп., в результаті чого здійснено донарахування своєчасно не обчислених страхових внесків на суму 97238 грн.
За змістом Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків, які своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст.20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до п.4 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ви конавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції, зокрема, за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.
Для розрахунку зазначеного штрафу кількість місяців розраховується, починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми внесків, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким страхувальником акта перевірки від органу Пенсійного фонду або в якому він подав звітність, де зазначено такі донараховані суми (пп.9.3.4 п.9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затв. постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1).
Згідно наведених норм відповідачем застосовані згідно рішення № 215 від 03.07.2006р. фінансові санкції в розмірі 29284 грн. 97 коп.
Звідси, д онарахування страхових внесків за результатами перевірки відбулося правомірно, порушення відповідачем порядку нарахування суми штрафу колегією суддів не встановлено, відтак вимоги щодо скасування рішення № 215 від 03.07.2006р. про застосування фінансових санкцій задоволенню не підлягають.
Таким чином, оцінюючи в сукупності обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є необгрунтованим і безпідставним, а тому задоволенню не підлягає з вищевикладених мотивів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Ефорт 24» Закритого акціонерного товариства «Агентство економічної безпеки «Ефорт» на постанову господарського суду Львівської обл. від 15.04.2008р. у адміністративній справі № 2/1138-22/300А/5015 залишити без задоволення, а згадану постанову господарського суду – без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: М.А.Пліш
О.П.Стародуб