КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-31496/08
№ 2-а-6569/08 Головуючий у 1 інстанції Загороднюк А.Г.
Суддя-доповідач Федорова Г.Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддів
при секретарі
за участю: Федорової Г.Г.,
Глущенко Я.Б., Мельничука В.П.
Демченко Т.І.
Представника позивача – Черевка С.А.,
Представника відповідача – Загороднього Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Споживчого товариства «Час» на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2008 року по справі за адміністративним позовом Споживчого товариства «Час» до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000082301/0/943 від 31.03.2008 р., -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2008 року Споживче товариство «Час» (далі – позивач, СТ «Час») звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (далі – відповідач, Гайсинська МДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 0000082301/0/943 від 31.03.2008 року про застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, яке було прийняте на підставі акту виїзної планової перевірки позивача № 141/2301/31857842 від 29.01.2008 року, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по 01.10.2007 рік.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що норми Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» регулюють порядок продажу товарів (надання послуг) та не поширюються на орендні правовідносини, оскільки договори про надання послуг та найму мають різну правову природу, тобто є різними об’єктами цивільних прав.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2008 року в задоволенні позову СТ «Час» відмовлено.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2008 року та постановити нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції – скасувати , виходячи з наступного.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 28.12.2007 року по 24.01.2008 рік посадовими особами Гайсинської МДПІ було проведено виїзну планову перевірку позивача, з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по 01.10.2007 рік.
В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем:
- п.4.1 ст. 4, п.5.9 ст. 5, п.п.11.2.1 п.11.2, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток в сумі 1 071,00 грн.;
- п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість в сумі 5 331,00 грн.;
- п.п.6.3.1 п.6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого позивачем було донараховано основний платіж податку з доходів фізичних осіб в сумі – 36,42 грн.;
- п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в результаті чого позивачем не було проведено розрахункові операції на суму - 169 755,80 грн.;
- п.п.2.11 п.2, п.п.7.49 п.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 та зареєстрованого в Мін’юсті України 13.01.2005 року за № 40/10320.
За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт № 141/2301/31857842 від 29.01.2008, на підставі якого було прийнято рішення № 0000082301/0/943 від 31.03.2008 року про застосування до СТ «Час» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 218 270,00 грн.
Позивач не погоджується із спірним рішенням відповідача, вказуючи на його протиправність в частині застосування до нього фінансових санкцій.
Відповідач посилається на правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій та пояснює це тим, що відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг, затвердженого наказом Держстандарту України №822 від 30.12.1997 року, здавання приміщень під найм (в оредну) відноситься до сфери послуг, а тому підприємство торгівлі при наданні послуг (у тому числі й при здачі в оренду приміщень), повинно проводити розрахункові операції із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або у безготівковій формі через установи банків. Тому, недотримання позивачем зазначених вимог Закону, стало підставою для застосування щодо нього фінансових санкцій, передбачених п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів вважає зазначити наступне.
Статтею 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР (зі змінами та доповненнями, далі – Закон № 265/95-ВР) визначено коло суб'єктів господарювання, які повинні застосовувати РРО при здійсненні розрахункових операцій у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Водночас ст. 9 Закону №265/95-ВР передбачено випадки, коли РРО та розрахункові книжки не застосовуються, зокрема, при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва і наданні послуг підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою в установленому порядку.
Згідно ч. 1 ст. 15 Закону №265/95-ВР, контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону (ч.1 ст. 16 Закону №265/95-ВР).
Разом з тим, право органів державної податкової служби проводити перевірки з питань щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності та застосування штрафних санкцій за виявлені під час перевірок порушення, передбачено ст. ст. 10 - 112 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. № 509-XII.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем при здійсненні господарської діяльності фактично надавалися послуги для отримання можливості щодо облаштування та подальшого використання торгового місця, яке розміщувалося на території торгового закладу. На думку суду право легітимної можливості щодо користування нежитловим приміщенням виникає лише за умови надання відповідних послуг, що в свою чергу кореспондується з положенням ч.1 ст. 902 Цивільного кодексу України.
Приймаючи до уваги викладену судом позицію, доцільним було б зробити висновок про те, що прийняте відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є правомірним, оскільки відповідач за таких обставин, мав би проводити розрахункові операції по наданню послуг зі здачі в оренду приміщень через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.
Однак при розгляді вказаної справи судом не було враховано положення ст. 250 Господарського кодексу України, у відповідності з яким мають бути врегульовані спірні правовідносини, зокрема в частині, що стосується строку застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Так, відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
При цьому, штрафні (фінансові) санкції, застосування яких передбачено п.1 ст. 17 Закону №265/95-ВР, підпадають під законодавче визначення адміністративно-господарських санкцій, оскільки є такими за своєю юридичною сутністю.
Згідно ст. 250 Господарського кодексу України адміністративного-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Оскільки спірне рішення відповідачем було прийнято 29.01.2008 року, а наявність вчинених позивачем порушень були виявлені у період з липня 2005 року по вересень 2007 року, колегія суддів приходить до висновку, що Гайсинська МДПІ не мала права застосовувати штрафні (фінансові) санкції до товариства за здійснення ним господарської діяльності у період з липня 2005 року по грудень 2006 року.
Таким чином, рішення відповідача № 141/2301/31857842 від 29.01.2008 року про застосування до СТ «Час» штрафних (фінансових) санкцій за здійснення останнім господарської діяльності у період з липня 2005 року по грудень 2006 року, було прийняте з порушенням вимог діючого законодавства, а тому в цій частині підлягає скасуванню, з підстав пропуску Гайсинської МДПІ визначеного законом строку для застосування фінансових санкцій. В іншій частині спірне рішення відповідача слід визнати правомірним.
Згідно ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим вбачається підстави для скасування її в частині та ухвалення нової постанови.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Споживчого товариства «Час» на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2008 року – задовольнити частково.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2008 року – скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Споживчого товариства «Час» до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000082301/0/943 від 31.03.2008 року – задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000082301/0/943 від 31.03.2008 року в частині застосування до Споживчого товариства «Час» штрафних (фінансових) санкцій за порушення ним вимог п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» при здійсненні господарської діяльності у період з липня 2005 року по грудень 2006 року.
В решті позовних вимог – відмовити.
Матеріали справи повернути до Вінницького окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя
Г.Г. Федорова
Я.Б. Глущенко
В.П. Мельничук
Повний текст постанови складено та підписано - 26.10.09.