ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2009 року № 22а-9676/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Пліша М.А. та Стародуба О.П.,
при секретарі судового засідання – Романишин О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Полонської районної державної адміністрації Хмельницької обл. та Державного казначейства України на постанову Полонського районного суду Хмельницької обл. від 14.03.2008р. у адміністративній справі за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161, ОСОБА_162, ОСОБА_163, ОСОБА_164, ОСОБА_165, ОСОБА_166, ОСОБА_167, ОСОБА_168, ОСОБА_169, ОСОБА_170, ОСОБА_171, ОСОБА_172, ОСОБА_173, ОСОБА_174, ОСОБА_175, ОСОБА_176, ОСОБА_177, ОСОБА_178, ОСОБА_179, ОСОБА_180, ОСОБА_181, ОСОБА_182, ОСОБА_183, ОСОБА_184, ОСОБА_185, ОСОБА_186, ОСОБА_187, ОСОБА_188, ОСОБА_189, ОСОБА_190, ОСОБА_191, ОСОБА_192, ОСОБА_193 до Управління праці та соціального захисту населення Полонської районної державної адміністрації Хмельницької обл., Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці і соціальної політики України про стягнення недоплаченої разової щорічної допомоги ветеранам війни, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивачі звернулася до суду із адміністративними позовами, у яких просили стягнути з відповідачів на їхню користь недоплачену частину одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня як учасникам війни, учасникам бойових дій, інвалідам війни, дружинам померлих інвалідів війни та учасників війни за 2004-2007 роки.
Згідно ухвали суду від 29.01.2008р. вищевказані позови об’єднані в одне провадження для спільного розгляду і вирішення (Т.1, а.с.1-2).
Постановою Полонського районного суду Хмельницької обл. від 14.03.2008р. заявлені позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Державного бюджету України в особі Державного казначейства України недоплачену щорічну допомогу до 5 травня за 2007 рік на користь ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_111., ОСОБА_117., ОСОБА_166., ОСОБА_123. по 1900 грн. 30 коп. кожному; на користь ОСОБА_12., ОСОБА_20., ОСОБА_22., ОСОБА_28., ОСОБА_87., ОСОБА_88., ОСОБА_95., ОСОБА_84., ОСОБА_85., ОСОБА_131., ОСОБА_125. - по 3650 грн. 60 коп. кожному; на користь ОСОБА_116., ОСОБА_127., ОСОБА_158., ОСОБА_167 - по 2920 грн. 48 коп. кожному; на користь ОСОБА_83., ОСОБА_14., ОСОБА_103., ОСОБА_37., ОСОБА_44., ОСОБА_169. - по 1770 грн. 30 коп. кожному; на користь ОСОБА_126., ОСОБА_182. - по 1080 грн. 18 коп. кожному; на користь інших позивачів - по 1175 грн. 18 коп.; в решті позовних вимог відмовлено (Т.7, а.с.76-78).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржили відповідачі Управління праці та соціального захисту населення Полонської районної державної адміністрації Хмельницької обл. та Державне казначейство України.
В поданій апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Полонської районної державної адміністрації Хмельницької обл. просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявлених позовів відмовити, покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи (Т.7, а.с.107-116).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що розміри щорічної допомоги ветеранам війни визначені Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи із обсягів видатків, виділених на цю мету при формуванні показників бюджету на відповідні роки.
За таких обставин відповідач керувався виключно вимогами чинного законодавства та вищенаведеними Законами, відповідно до яких надходили кошти до органу праці та соціального захисту населення.
Державне казначейство України у поданій апеляційній скарзі просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявлених позовів відмовити, покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи (Т.7, а.с.101-102).
Зазначає, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки держави на загальносуспільні потреби і цільове спрямування цих видатків, судом не з’ясована участь апелянта в процесі виплати спірної допомоги; чинним законодавством не врегульоване питання щодо визначення мінімальної пенсії за віком для призначення допомоги ветеранам війни.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Як слідує з матеріалів справи, позивачі є учасниками війни, учасниками бойових дій, інвалідами війни, дружинами померлих інвалідів війни та учасників війни.
З урахуванням наведеного, позивачам на підставі законів України про Державний бюджет на відповідний рік органом праці та соціального захисту населення виплачена щорічна разова грошова допомога до 5 травня за 2004-2007рр. у розмірах, які визначалися Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. визнані неконституційними положення ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлювався розмір щорічної разової допомоги на 2007 рік у розмірі інвалідам I групи у розмірі 450 гривень, інвалідам II групи - 360 гривень, учасникам бойових дій - 280 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, - 150 гривень; учасникам війни - 55 гривень , через що позивачі мають право на отримання допомоги у розмірі, який визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», без обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відмовляючи у задоволенні позову у частині вимог про стягнення допомоги за 2004-2006 роки, суд керувався тим, що позивачами пропущений без поважних причин річний строк звернення до суду із адміністративним позовом.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст.12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, учасникам бойових дій – п’яти мінімальних пенсій за віком, інвалідам війни ІІ групи – восьми мінімальних пенсій за віком, інвалідам війни І групи – десяти мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законами України про Державний бюджет України на 2004-2007 роки наведеним категоріям ветеранів війни передбачалися виплати разова грошова допомога у розмірах, значно менших від тих, які передбачені ст.ст.12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору у цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам війни.
Отже, для вирішення спору суду слід було визначитися, який із цих законів є пріоритетним та підлягав застосовуванню у виниклих правовідносинах.
Згідно ст.75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який б регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення № 4-зп від 03.10.1997р. у справі набуття чинності Конституцією України зазначив про те, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
За змістом ч.3 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на всій території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
01.12.2004р. Конституційним Судом України прийнято рішення за № 20-рп, яким визнавалися неконституційними положення ст.44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», якою встановлювалося, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни 1 групи - 195 гривень, інвалідам війни 2 групи - 160 гривень, інвалідам війни 3 групи - 130 гривень, учасникам бойових дій - 120 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 195 гривень, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами, - 65 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.13 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено на 2007 рік дію частини п’ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Водночас, згідно ст.147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
При цьому відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тобто, рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.
На момент виникнення спірних правовідносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачам органом праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» були діючими, а відповідно до ст.9 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Таким чином, підстав для визнання дій відповідачів неправомірними щодо виплати щорічної одноразової допомоги до 5 травня в 2004, 2007 роках немає, оскільки такі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Положення ст.34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», якою передбачалося у 2005 році виплати щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни I групи - 400 гривень, інвалідам війни II групи - 330 гривень, інвалідам війни III групи - 270 гривень, учасникам бойових дій - 250 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 400 гривень, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами, - 130 гривень, учасникам війни - 50 гривень, а також ст.30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», якою встановлювалися у 2006 році виплати щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у таких розмірах: інвалідам війни I групи - 400 гривень, інвалідам війни II групи - 330 гривень, інвалідам війни III групи - 270 гривень, учасникам бойових дій - 250 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 400 гривень, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами, - 130 гривень, учасникам війни - 50 гривень, н а предмет конституційності не розглядалися, у встановленому порядку неконституційними визнані не були та своєї чинності не втратили.
Оскільки відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості із одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2005-2006 спірні роки, немає.
З урахуванням наведеного, підстав для задоволення заявлених позовів колегія суддів не вбачає.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційних скарг є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Полонської районної державної адміністрації Хмельницької обл. та Державного казначейства України задоволити.
Постанову Полонського районного суду Хмельницької обл. від 14.03.2008р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161, ОСОБА_162, ОСОБА_163, ОСОБА_164, ОСОБА_165, ОСОБА_166, ОСОБА_167, ОСОБА_168, ОСОБА_169, ОСОБА_170, ОСОБА_171, ОСОБА_172, ОСОБА_173, ОСОБА_174, ОСОБА_175, ОСОБА_176, ОСОБА_177, ОСОБА_178, ОСОБА_179, ОСОБА_180, ОСОБА_181, ОСОБА_182, ОСОБА_183, ОСОБА_184, ОСОБА_185, ОСОБА_186, ОСОБА_187, ОСОБА_188, ОСОБА_189, ОСОБА_190, ОСОБА_191, ОСОБА_192, ОСОБА_193 до Управління праці та соціального захисту населення Полонської районної державної адміністрації Хмельницької обл., Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці і соціальної політики України про стягнення недоплаченої разової щорічної допомоги ветеранам війни, - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: М.А.Пліш
О.П.Стародуб