Справа № 22ц-2916/2006               Головуючий у 1 інстанції Мацедонська В.Е.

                                                                     Доповідач у 2 інстанції Даценко Л.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11 листопада 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Приходька К.П.

суддів Даценко Л.М., Оношко Г.М.

при секретарі Зінченко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за  заявою ОСОБА_1 про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 02 жовтня 2006 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним та визнання права власності на Ѕ частину будинку, -

встановила:

У квітні 2006 року ОСОБА_1. звернулася до суду із зазначеною позовною заявою, в якій просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 06 червня 1992 року Києво-Святошинською державною нотаріальною конторою на ім”я ОСОБА_2. на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 яке складається з житлового будинку АДРЕСА_1

    Також просила визнати за нею право власності на Ѕ частину зазначеного будинку з підстав, передбачених ст.ст. 61, 70 Сімейного Кодексу України, оскільки зазначений будинок був побудований сторонами в період шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя.

        Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 липня 2006 р. позов задоволено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 2 жовтня 2006 року в позові відмовлено.

У червні 2009 року ОСОБА_1. подала в суд заяву про перегляд у зв”язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Київської області від 2 жовтня 2006 року, в якій посилається на те, що суду не було відомо про те, що ОСОБА_2. успадкував після смерті ОСОБА_4 будинок АДРЕСА_1 який сторони побудували під час шлюбу, а не той будинок, який належав спадкодавцю і який був знесений у 1990 році. Тобто, суду не було відомо, що за зазначеною адресою було два будинки.

Про вищезазначені обставини їй стало відомо у квітні 2009 року.  

 Вважає, що зазначені обставини є підставами для перегляду рішення суду у зв’язку з нововиявленими обставинами, оскільки вони є істотними для справи обставинами, які існували на час ухвалення рішення,  але про них не знав і не міг знати суд.

Заслухавши сторони, їх представників, дослідивши матеріали справи та заяву про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами, колегія суддів вважає, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв”язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно роз"яснень п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.1981 року з наступними змінами та доповненнями "Про практику перегляду судами у зв’язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення, ухвали, постанови, але про них не знали і не могли знати заявник і суд.

Встановлено, що обставини, на які посилається заявниця у своїй заяві, як на нововиявлені, не є істотними  для справи обставинами, що не були і не могли бути їй відомі на час розгляду справи.

Крім того, усі обставини, викладені у заяві про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами, та докази, які залучені до заяви і наявні у справі, суд всебічно, повно, об"єктивно і безпосередньо дослідив у судовому засіданні, оцінив належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, а результати оцінки доказів відобразив у рішенні, в якому навів мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України.

 Тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Апеляційного суду Київської області від 02.10.2006 року у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Керуючись ст. ст. 361-366 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

         У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 02 жовтня 2006 року відмовити.

        Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

 Головуючий

 Судді