Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Ференчук О.В.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
5 листопада 2009 року Справа № 2а-1041/09/0517
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого – судді Василенко Л.А., суддів Ханової Р.Ф., Старосуда М.І., при секретареві Чуріковій Я.О., розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Єнакієве Донецької області на постанову Єнакіївського міського суду Донецької області від 20 травня 2009 року у справі № 2а-1041/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Єнакієве Донецької області про визнання дій протиправними, стягнення суми, і
В С Т А Н О В И Л А :
8 квітня 2009 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Єнакієве Донецької області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо виплати йому підвищення до пенсії, як дитині війни та стягнення з відповідача на його користь недоплаченого йому підвищення до пенсії за 2006-2008 роки в сумі 3892,5 грн.
Постановою Єнакіївського міського суду Донецької області від 20 травня 2009 року позов задоволений частково: визнана протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. та зобов’язано відповідача здійснити позивачеві нарахування та виплатити за рахунок коштів Державного бюджету України підвищення до пенсії за вищезазначені періоди в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р.
Не погодившись з судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Сторони в судове засідання не прибули – про час, дату та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджено пенсійним посвідченням, знаходиться на обліку у відповідача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої змінити з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач віднесений до соціальної групи “Дитина війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с.5), копією тимчасового посвідчення (а.с.6).
Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про відмову у задоволенні позов у зв’язку з пропущення позивачем річного строку звернення до адміністративного суду, з наступних підстав.
Відповідач у запереченнях на адміністративний просив відмовити у задоволенні позову у зв’язку з пропущення позивачем річного строку звернення до адміністративного суду. Позивач у позові ставив перед судом питання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, яке мотивував тим, що річний строк звернення до суду ним пропущений з поважних причин. Колегія суддів вважає, що позивач навів суду обставини, на підставі яких суд визнав поважною причину пропуску позивачем річного строку до адміністративного суду та розглянув справу по суті заявлених вимог в повному обсязі, але в мотивувальній частині постанови не зазначив про цей факт і тому, колегія суддів визнає поважною причину пропуску позивачем річного строку звернення до суду з огляду на доведеність існування у позивача суб’єктивного права та факт його порушення, враховуючи, що до теперішнього часу держава не виконала гарантованих законом та нормами Конституції України соціальних зобов’язань перед позивачем відносно здійснення підвищення до пенсії, як дитині війни, за відповідні періоди 2007 та 2008 років.
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р., який набрав чинності з 1.01.2007 р., ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-IV) виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України (3551-ХІІ) "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. положення ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнане неконституційним.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28 грудня 2007 року № 107-6, який набрав чинності з 1.01.2008 р., внесено зміни до Закону України «Про соціальний дітей інвалідів». Зокрема статтею 6 вказаного закону після внесення передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановлено для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове соціальне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.
Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28 грудня 2007 року № 107-6, що набрав чинності з 1 січня 2008 року („Урядовий кур'єр” від 31 грудня 2007 року № 247), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня 2008 року –470 гривень, з 1 квітня 2008 року – 481 грн., з 1 липня 2008 року – 482 грн., з 01 жовтня 2008 року – 498 грн.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи прийшов до обґрунтованого висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. та зобов’язав відповідача провести позивачеві нарахування підвищення до пенсії за вищезазначені періоди в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Але суд першої інстанції не визначив період задоволених вимог за 2008 рік кінцевою датою, тому постанова суду в частині вирішення вимог за 2008 рік підлягає зміні з зазначенням кінцевої дати задоволених вимог – 31.12.2008р. окрім того, суд першої інстанції помилково зазначив, що відповідач повинний зробити виплати вказаних сум за рахунок коштів Державного бюджету, оскільки зазначені виплати здійснюються з коштів Пенсійного Фонду України.
Судом першої інстанції не враховано, що позивач отримував у 2008 році підвищення до пенсії. як дитина війни, в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а. с. 13), а тому перерахунок та виплату підвищення треба здійснити, враховуючи здійснені виплати.
Апеляційний перегляд здійснений в межах апеляційної скарги. Позивачем постанова суду не оскаржена.
Позовні вимоги задоволені частково, то відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог та, оскільки відповідач є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує судові витрати з Державного бюджету у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України в сумі 1,15 грн.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що спірні правовідносини за суттю вирішені правильно і доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, але внаслідок порушення норм процесуального права постанова підлягає зміні.
Керуючись ст.195, ст.196, п.2 ч.1 ст.198, п.1, п.1 ч.1 ст.201, ч.2 ст.205, ст.207, ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Єнакієве Донецької області задовольнити частково.
Постанову Єнакіївського міського суду Донецької області від 20 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Єнакієве Донецької області про визнання дій протиправними, стягнення суми змінити.
Доповнити другий абзац резолютивної частини постанови після дати «22.05.2008 року» фразою «до 31.12.2008 року».
Виключити з третього абзацу резолютивної частини постанови фразу «за рахунок Державного бюджету України».
Доповнити третій абзац резолютивної частини постанови після дати «22.05.2008 року» фразою «до 31.12.2008 року з урахуванням здійснених виплат».
В четвертому абзаці резолютивної частини постанови суму судового збору, який підлягає стягненню на користь позивача з «3 грн. 40 коп.» змінити на «1,17 грн. (одна грн. 17 коп.)».
В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції проголошена в повному обсязі в судовому засіданні 5 листопада 2009 року і набуває законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Л.А. Василенко
Судді: Р.Ф.Ханова
М.І.Старосуд