Справа № 2-2008-1/09  

УХВАЛА  

05 листопада 2009 року суддя Печерського районного суду м. Києва Вовк С.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:  

У листопаді 2009 року позивач звернувся до суду зі вказаним позовом до відповідачів, в якому просить визнати дії ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві неправомірними, стягнути з ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві заборгованість в сумі 40062,77 грн. – згідно виконавчого листа від 17.06.2003 року по справі №2-113/2003 за період з 14.05.2003 року по 31.09.2009 року, стягнути з ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві моральну шкоду у розмірі 70000 грн.

Із змісту позову вбачається, що вимоги про визнання дії ВДВС неправомірними та стягнення заборгованості в сумі 40062,77 грн., випливає із дій (бездіяльності) ВДВС пов'язаних із виконанням рішення Дніпровського районного суду м. Києва по справі №2-113/2003 від 13.05.2003 року.

Відповідно до ч.3 ст.383 ЦПК України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно із ч.1 ст.181 КАС України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, вимоги про вимоги про визнання дії ВДВС неправомірними, та стягнення із останнього заборгованості в сумі 40062,77 грн. повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства, з підстав походження цих вимог від дій пов’язаних із виконанням рішення ухваленого за правилами ЦПК України в редакції 1963 року.

Таку ж позицію має в собі відображення у п. 3 листа Вищого адміністративного суду України від 09.01.2008 року №7/9/1/13-08 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби», відповідно до якого справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, вчинених під час виконання рішень загальних судів, які ухвалені до 1 вересня 2005 року, розглядаються за правилами Кодексу адміністративного судочинства.

При цьому, що стосується вимоги позову про відшкодування моральної шкоди, поряд із тим, що була встановлена належність основних вимог розгляду за правилами адміністративного судочинства, то слід зазначити, що така вимога має право на своє існування та розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки порядок її пред’явлення та вибору правил судочинства є суто суб’єктивним правом в силу ч.2 ст. 21 КАС України.

Частиною 2 пунктом 1 ст. 122 ЦПК України, передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:  

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у цивільній справі за його позовом до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості та моральної шкоди, в частині вимог про визнання дій ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві неправомірними та стягнення з ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві заборгованості в сумі 40062,77 грн.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подачі в п’ятиденний строк  з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом десяти днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.  

Суддя: