Справа № 2-431-1/09                                                                            

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

                                                                       (заочне)  

19 серпня 2009 року                                  Печерський районний суд міста Києва  

в складі головуючого-судді                     Мельник А. В.

при секретарі                                               Пятовій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом    ОСОБА_1  до Відкритого акціонерного товариства  комерційний банк «Надра»  про    стягнення грошового вкладу, процентів, пені,  відшкодування моральної шкоди  

ВСТАНОВИВ:  

ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до ВАТ КБ «Надра» в якому просить стягнути з відповідача на свою користь суму депозитного вкладу в розмірі 10 000 євро, проценти за вкладом в розмірі 927 євро 45 євроцентів, пеню в розмірі 2 291 євро 10 євроцентів та моральну шкоду в розмірі 25 000 гривень.

В обґрунтування вимог своєї заяви ОСОБА_1 зазначила, що 15 січня 2008 року вона уклала із ВАТ КБ «Надра» договір строкового банківського вкладу (депозиту) № 809093 «Класичний без обмеження», згідно якого ВАТ КБ «Надра» прийняло від неї готівкою грошові кошти в сумі 10 000 євро строком на 12 місяців до 15 січня 2009 року з процентною ставкою по вкладу 9.1 % річних.

В січні 2009 року зверталась до начальника відділення № 67 ВАТ КБ «Надра» та директора Київського філіалу ВАТ КБ «Надра» із заявами, в яких просила видати їй грошові кошти за вказаним депозитним договором з нарахованими відсотками.

15 січня 2009 року у відділені № 67 філії ВАТ КБ «Надра» (Київське РУ) їй в усній формі відмовили у видачі вкладу.

Письмової відповіді на свої заяви ОСОБА_1 не отримала.

Станом на час винесення судом рішення грошові кошти за депозитним вкладом позивачу не повернуті.

Також, посилаючись на ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів», позивачка вважає, що ВАТ КБ «Надра» зобов’язане сплатити їй пеню за час затримки з 15.01.2009 року по 21.02.2009 року в розмірі 2 291 євро 10 євроцентів.

Крім того, оскільки вкладені по депозитному договору кошти необхідні були позивачці для оплати запланованого відпочинку її сім’ї, а, у зв’язку з винними діями відповідача, вона зазнала душевних страждань та хвилювань і на підставі Цивільного кодексу України, позивачка просить відшкодувати завдану їй моральну шкоду, яку вона оцінила в сумі 25 000 гривень.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов з викладених у ньому підстав та просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, в письмових поясненнях на позов заперечив проти задоволення позову в обґрунтування чого зазначив наступне.

10 лютого 2009 року набула чинності Постанова Правління Національного баку України № 59 від 10.02.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ КБ «Надра» строком на один рік з 10.02.2009 року по 10.02.2010 року.

Одночасно, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану ВАТ КБ «Надра», цією Постановою призначено тимчасового адміністратора та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 10.02.2009 року по 10.08.2009 року.

Представник відповідача вважає введення мораторію на задоволення вимог кредиторів форс-мажорною обставиною, яка згідно пункту 5.2. Договору усуває підстави для задоволення вимог позивача.

Щодо вимог позивача про стягнення пені зазначив, що відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

Також, представник відповідача вказав на те, що позивачка не надала жодних доказів на підтвердження факту завдання їй відповідачем моральної шкоди та наявності причинного зв’язку між діями банку та завданою шкодою.

Оскільки відповідач був повідомлений про місце, день та час судового засідання належним чином в порядку статей 74, 76 ЦПК України, представник відповідача в судове засідання не з’явився та від відповідача не надійшло повідомлення про причини неявки свого представника, а представник позивача не заперечував проти розгляду справи у відсутності представника відповідача в заочному порядку, суд, керуючись ч. 4 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, розглянув справу заочно на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 січня 2008 року між сторонами було укладено договір № 808093 строкового банківського вкладу (депозиту) «Класичний без поповнення», згідно якого ВАТ КБ «Надра» прийняло від ОСОБА_1 готівкою грошові кошти в сумі 10 000 євро строком на 12 місяців з датою повернення вкладу 15 січня 2009 року (а. с. 6 - 7).

Факт внесення позивачем зазначених коштів підтверджується копією Квитанції № 635 від 15 січня 2009 року (а. с. 8).

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що процентна ставка по Вкладу встановлюється в розмірі 9.1 % річних.

Згідно пункту 4.4. Договору, сплата нарахованих процентів за користування вкладом здійснюється в кінці строку Договору шляхом зарахування на рахунок.

Сума процентів, нарахованих за вкладом в період з 15.01.2008 року по 21.01.2009 року становить 927 євро 45 євроцентів.

15 січня 2009 року позивачка звернулась до директора Київського філіалу ВАТ КБ «Надра» із заявою, в якій просила повернути її вклад за вказаним депозитним договором з нарахованими відсотками (а. с. 11).

В усній формі позивачці відмовили у видачі її вкладу (а. с. 12).

Письмової відповіді на свої заяви ОСОБА_1 не отримала.

Станом на час винесення судом рішення грошові кошти за депозитним вкладом позивачу не повернуті.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, згідно ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на замовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до норм ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу; у разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти (стаття 1061 ЦК України).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Та обставина, що було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ КБ «Надра» строком на шість місяців з 10.02.2009 року, не може бути взята судом до уваги, оскільки спростовуються положеннями Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Зокрема, статтею 56 Закону України «Про Національний банк України», передбачено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом’якшують або скасовують відповідальність.

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» мораторій – це зупинення виконання банком майнових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податки і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до положень ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Протягом дії мораторію:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, суть і правову природу правовідносин, які виникли між сторонами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення суми вкладу та нарахованих за ним відсотків не є стягненням чи іншою дією по відношенню до банку, яку заборонено вчиняти згідно ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» протягом дії мораторію.

Цивільний кодекс України не припускає жодних випадків щодо позбавлення банку обов’язку видати суму банківського вкладу на першу ж дострокову вимогу особи-вкладника.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач, не повернувши позивачу його вклад, не виконав свої зобов’язання за договором банківського вкладу, чим порушив права та охоронювані законом інтереси останнього, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення суми вкладу та нарахованих за ним відсотків по Договору № 808093 строкового банківського вкладу (депозиту) «Класичний без поповнення» від 15 січня 2008 року, що був укладений між ними є такими, що ґрунтуються на законі, а тому позов у цій частині слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Під час розгляду справи суд не встановив підстав для задоволення вимог позивача про стягнення пені в розмірі 2 291 євро 10 євроцентів, оскільки згідно ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів», на який посилається позивачка, йдеться про виконання робіт і надання послуг, а предметом укладеного між сторонами договору була передача Вкладником та отримання Банком грошової суми Вкладу з подальшою його виплатою (п. 1.1. Договору).

За таких обставин, з’ясувавши суть і правову природу правовідносин, які виникли між сторонами, суд приходить до висновку, що зобов’язання відповідача виплатити позивачу суму Вкладу з нарахованими відсотками, не є виконанням робіт або наданням послуг в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

До того ж, згідно ст. 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність», протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань. Крім того, укладеним між сторонами Договором банківського вкладу, нарахування та сплата пені, як вид забезпечення виконання зобов’язання стороною, не передбачається.

Нормою ч. 1 ст. 23 ЦК України, встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні, судом встановлено, що внаслідок неповернення відповідачем вкладу, позивачка зазнала душевних переживань з приводу неможливості користування своїми коштами для оплати запланованого відпочинку її сім’ї.

 В матеріалах справи, на аркушах 15 – 18, 19, 20, 21 містяться копії Договору доручення про організацію туристичної поїздки від 03 вересня 2008 року, заявки, ваучеру та електронного квитку, з яких вбачається, що позивачка мала намір здійснити із ОСОБА_3 туристичну подорож до Шрі-Ланки + Мальдівські острови.

Враховуючи характер і тривалість страждань позивачки, які вона зазнала у зв’язку з діями відповідача, суд приходить до висновку про те, що позивачці було завдано моральну шкоду та відшкодовує з відповідача на користь позивача завдану останній моральну шкоду в розмірі 2 000 гривень.

Згідно статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 10 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», споживачі звільняються від сплати мита за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи положення цієї норми, а також офіційний курс гривні до грошової одиниці ЄВРО, встановлений Національним банком України, станом на 21.01.2009 року, тобто на день звернення позивача до суду за захистом своїх прав, позивач мав би сплатити державне мито в сумі 10 927,45 євро х 9,9561 гривень / 100 = 1 087,94 гривень.

Таким чином, з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір за вимогами майнового характеру в розмірі 1 087 гривень 94 копійки.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, оскільки суд частково задовольняє позов з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 1, 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 88, 169 ч. 4, 209, 212-215, 224 ч. 1, 226 ЦПК України, ст. ст. 526, 1058, 1060, 1061 Цивільного кодексу України, ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про банки і банківську діяльність» суд,

                                                                ВИРІШИВ :  

Позов ОСОБА_1  до Відкритого акціонерного товариства  комерційний банк «Надра»  про    стягнення грошового вкладу, процентів, пені,  відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»  на користь  ОСОБА_1  10927 євро 45 євроцентів, 2 000 гривень у відшкодування моральної шкоди та  30 гривень у відшкодування судових витрат.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства  комерційний банк «Надра»  на користь держави 1087  гривень  94 копійки у відшкодування судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана через Печерський районний суд міста Києва до Апеляційного суду міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Печерський районний суд міста Києва до Апеляційного суду міста Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий