АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-1788                                                           Головуючий Іінстанції - Авалян Н.М

Категорія 3                                                                     Доповідач - Темнікова В. І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2006 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого- Темнікової В. І.,

суддів - Мартинюка В. І., Пригорнєвої Л. І.,

при секретарі - Нагорному А.Є., розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.   Луганську  цивільну  справу  за апеляційною   скаргою   Луганського   ЗАТ   "Спорттовари"   на   рішення      Ленінського районного суду  м. Луганська від 14 лютого 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ЛЗАТ "Спорттовари"   про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

ВСТАНОВИЛА. Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 14 лютого 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково. Суд стягнув з ЛЗАТ "Спорттовари" на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період з 04.06.2005р. по 11.07.2005р. включно у розмірі 1190,50грн. та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 284,32 грн. У задоволенні інших вимог було відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати і постановити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому він в скарзі посилається на те, що суд не врахував того, що з позивачем була складена трудова угода строком на 2 місяці і що по закінченню строку трудової угоди, вона була розірвана. Тому заява про звільнення позивача не повинна братися до уваги. З дні відпрацьовані позивачем в червні по трудовій угоді були йому оплачені. Таким чином відповідач повністю розрахувався з позивачем.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу, дала пояснення, аналогічні відомостям, викладеним в скарзі.

Позивач у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, вважає рішення суду правильним.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності, Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені такі умови. Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності всі докази, надані сторонами, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України. Виходячи з наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивача.

Під час винесення рішення по справі суд виходив з того, що ним були встановлені факти про те, що між сторонами 04.04.2005р. була укладена трудова угода, відповідно до якої відповідач надав позивачеві роботу ІНФОРМАЦІЯ_1, а позивач зобов'язався виконувати оговорені угодою обов'язки. При цьому термін дії угоди був не визначений. Після укладення трудової угоди відомості про позивача були занесені до табелю обліку використання робочого часу, а бухгалтерією відповідача йому нараховувалася зарплата. Таким чином судом було встановлено факт існування між сторонами трудових правовідносин, тобто, що між сторонами був укладений безстроковий трудовий договір, а розпорядження керівника підприємства про укладення з позивачем договору підряду не було реалізовано підписанням відповідного договору. Також суд виходив з того, що позивач знаходився на роботі до 11.07.2005р. включно, після чого перестав виходити на роботу, а 14.07.2005р. передав заяву про звільнення з роботи. Ця заява була зареєстрована, але наказ про звільнення виданий не був. Позивачеві була виплачена заборгованість по зарплаті по 03.06.2005р. включно. За період з 04.06.2005р. по 11.07.2005р. зарплата позивачеві виплачена не була, а також не була сплачена компенсація за відпустку. Тому суд стягнув з ЛЗАТ "Спорттовари" на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період з 04.06.2005р. по 11.07.2005р. включно у розмірі 1190,50грн. та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 284,32 грн.

Вказані обставини та висновки суду 1 інстанції підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам закону, зазначеному в тексті оскаржуваного рішення.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, та не є підставою для скасування рішення суду.

Керуючись ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -УХВАЛИЛА.

Апеляційну скаргу Луганського ЗАТ "Спорттовари"- відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 14 лютого 2006 року -залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту її проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.