Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Лаврушин О.М.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
Іменем України
22 жовтня 2009 року Справа № 2а-404/09/0514
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Василенко Л.А., суддів Ханової Р.Ф., Старосуда М.І., при секретареві Дегтярьовій А.М., розглянула апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Добропіллі Донецької області на постанову Добропільского міськрайонного суду Донецької області від 12 травня 2009 р. у справі № 2а-404/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Добропіллі Донецької області, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії, і
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Добропільского міськрайонного суду Донецької області від 12 травня 2009р. уточнений позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Добропіллі Донецької області, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії задоволений частково: зобов’язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у період з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. у сумі 715,23 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального права і просить постанову суду скасувати та в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду сповіщені належним чином. Від сторін надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, користується правами та пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Позивачеві з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. нараховане та виплачене підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі, меншому, ніж встановлено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач відноситься до соціальної групи “Діти війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджується відомостями про дату народження позивача у її паспорті (а.с.4), відбитком штампу відповідача у пенсійному посвідченні позивача (а.с.5).
Спірним у справі є право позивача на отримання підвищення до пенсії у відповідності до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 22.05.2008р. до 31.12.2008р.
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2007р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28 грудня 2007 року № 107-6, який набрав чинності з 1.01.2008 р., внесено зміни до Закону України «Про соціальний дітей інвалідів». Зокрема статтею 6 вказаного закону після внесення передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановлено для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове соціальне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28 грудня 2007 року № 107-6, що набрав чинності з 1 січня 2008 року („Урядовий кур'єр” від 31 грудня 2007 року № 247), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня 2008 року –470 гривень, з 1 квітня 2008 року – 481 грн., з 1 липня 2008 року – 482 грн., з 01 жовтня 2008 року – 498 грн.
З довідки відповідача (а.с.13) вбачається, що позивачеві у травні та червні 2008 році нараховане підвищення до пенсії, як дитині війни в розмірі 48,10 грн. щомісячно; у липні, серпні, вересні 2008 р. – 48,2 грн. щомісяця, у жовтні, листопаді, грудні 2008 року – 49,8 грн. щомісяця.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та зобов’язав відповідача здійснити нарахування та виплатити позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни у вищезазначений період в сумі 715,23 грн., оскільки внаслідок протиправних дій відповідача щодо нарахування позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, меншому ніж 30% мінімальної пенсії за віком (встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни») позивач не отримала підвищення до пенсії в належному розмірі.
Апеляційний перегляд здійснений в межах апеляційної скарги. Позивачем постанова суду не оскаржена.
Враховуючи положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни, керуючись таким принципом адміністративного судочинства як верховенство права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Добропіллі Донецької області залишити без задоволення.
Постанову Добропільского міськрайонного суду Донецької області від 12 травня 2009 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Добропіллі Донецької області, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції проголошена в повному обсязі в судовому засіданні 22 жовтня 2009р. та набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Л.А. Василенко
Судді: Р.Ф. Ханова
М.І. Старосуд