Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

УХВАЛА

Іменем України

№1-235/11

05 лютого 2012 року апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Михайловського В.І.,

суддів Фоміна Ю.В., Широкопояса Ю.В.,

з участю: прокурора Селюченко І.І.,

засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

та в їх інтересах захисника ОСОБА_3,

адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника потерпілого ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира кримінальну справу за апеляціями представника потерпілого, засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, захисника засуджених ОСОБА_3 на вирок Ружинського районного суду Житомирської області від 12 листопада 2012 року,

встановив:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженець Томської області Шегарського району с. Нова Успенка Росія, мешканець с. Шпичинці, вул. Зарічна Ружинського району,

Житомирської області, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одружений, пенсіонер, невійськовозобов'язаний, не судимого,

засуджений за ст. 121 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 ч. 1 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка та мешканка с. Шпичинці вул. Зарічна

Ружинського району Житомирської області, освіта середня-спеціальна. одружена, пенсіонерка, не судима,

засуджена за ст. 121 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 ч. 1 КК України на З (три) роки позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди на користь ОСОБА_6 9382,39 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди на користь ОСОБА_6 40000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Долю речових доказів вирішено згідно ст. 81 КПК України.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити попередню - підписку про невиїзд.

Згідно змісту вироку суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 20.06.2011

року близько 19 год. 00 хв., перебуваючи на подвір'ї будинку № 41 по вул. Зарічній в с. Шпичинці Ружинського району Житомирської області, який належить ОСОБА_6, на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин нанесли останньому тяжкі тілесні ушкодження, при наступних обставинах, так ОСОБА_1, дерев'яною палицею, яку завчасно взяв з собою, умисно наніс останньому один удар в ділянку голови, від якого ОСОБА_6 втратив свідомість. Коли потерпілий прийшов до тями та вийшов зі свого домоволодіння, тобто на дорогу, то там між ним та ОСОБА_1 виникла бійка, в ході якої останній схватив потерпілого за ногу і вони впали. В цей час в дані події втрутилася дружина ОСОБА_1 — ОСОБА_2, яка знаходилась там, та була свідком вказаних подій. Підтримуючи свого чоловіка ОСОБА_1 взяла сапу, яка була у неї з собою, умисно нанесла ОСОБА_6 декілька ударів в область голови, а ОСОБА_1, піднявшись і схопивши вищевказану дерев'яну палицю також умисно наніс ОСОБА_6 декілька ударів в область голови. В результаті злочинних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1, потерпілому ОСОБА_6 були заподіяні тяжкі тілесні як за ознакою стійкої втрати працездатності більше як на 1/3, так і за ознакою небезпеки для життя.

В апеляції представник потерпілого ОСОБА_7 просить вирок суду у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого

злочину та особі засуджених, а також в частині вирішення цивільного позову скасувати, постановити новий вирок, визнавши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України призначити за цією статтею по 8 (вісім) років позбавлення волі кожному, стягнути на користь потерпілого ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди по 75 000 грн. з кожного. Посилається на те, що пом'якшуючі покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обставини, вказані у вироку, істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також суд незаконно зазначив про те, що ОСОБА_1 намагався добровільно відшкодувати завданий збиток.

Тому суд, на думку апелянта, безпідставно застосував ст. 69 ч. 1 КК України та не врахував думку потерпілої сторони щодо призначення більш суворої міри покарання.

Представник потерпілих вважає, що суд неправильно визначив розмір моральної шкоди, адже потерпілий втратив зір на праве око та практично залишився інвалідом, а отже характер та обсяг душевних страждань потерпілого, стан його здоров'я, тяжкість вимушених змін в його житті та те приниження яке він переніс в результаті нанесення підсудними тілесних ушкоджень, яких відповідно до висновку експерта № 768 (а.с. 62) було не менше 12, ніяким чином не може рівнятися 40 тис. грн.

В апеляції захисник ОСОБА_3 просить вирок Ружинського районного суду від 12.11.2012 року скасувати, посилаючись на те, що текст вироку не відповідає фактичним матеріалам справи, вирок є надто суворим, поверхневим і винесеним без урахування обставин справи. Вона посилається на те. що адвокатом ОСОБА_8 буде надано повний текст апеляції.

В апеляції засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати вирок Ружинського районного суду від 12.11.2012 року у зв'язку з однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а також істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, закрити справу за відсутністю в діях засуджених складу злочину, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України. Посилаються на те, що постанова про притягнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в якості обвинувачених від 23.11.2011 року та обвинувальний висновок не відповідають вимогам ст. ст. 131, 132, 223 КПК України.

На думку засуджених, належним чином не з'ясовані обставини, які мають істотне значення для вирішення справи, а саме те, що потерпілий ОСОБА_6 неодноразово змінював свої показання щодо обставин вчинення злочину - ролі кожного із засуджених у нанесенні йому ударів. Не можуть бути доказами вини ОСОБА_2 показання свідків, яким про обставини справи розповів сам

потерпілий, та які є його знайомими та друзями: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6 JI.A., ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ставлять під сумнів висновок судово-медичної експертизи № 768 від 14.08.2011 року, який зроблений за суперечливими та недостовірними, на їх думку, вихідними даними. Суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотань ОСОБА_2 про проведення повторної судово-медичної експертизи.

ОСОБА_1 не визнає цивільний позов, але, нанісши ОСОБА_6 тілесні ушкодження, він повинен був відшкодувати потерпілому витрати на лікування.

У доповненнях до апеляції засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_4, який вступив до справи в апеляційній інстанції, просить вирок суду першої інстанції скасувати, а кримінальну справу повернути на додаткове розслідування, мотивуючи тим, що вирок Ружинського районного суду Житомирської області від 12.11.2012. р. є незаконним і необгрунтованим в зв’язку з однобічністю та неповнотою досудового слідства, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а також неправильним застосуванням кримінального закону.

Заслухавши доповідача по справі, прокурора, який заперечував проти поданих апеляцій, думку засуджених та в їх інтересах адвоката ОСОБА_4 про скасування вироку з поверненням справи на додаткове розслідування, представника потерпілого захисника ОСОБА_7, який підтримав свою апеляцію та заперечував проти апеляцій засуджених ОСОБА_2 та їх захисника ОСОБА_4, обговоривши доводи апеляції та вивчивши справу, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

29 грудня 2012 року до апеляційного суду Житомирської області адвокатом ОСОБА_4 були подані доповнення до апеляції засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Ружинського районного суду Житомирської області від 12.11.2012 року.

Статтею 355 КПК України передбачено: коли захисник, який вступив до справи в апеляційному провадженні, може змінити чи доповнити апеляцію захисника, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, лише за згодою засудженого чи виправданого та їх законних представників. Тому, захисник ОСОБА_4 не вправі подавати зазначені доповнення до апеляції засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, навіть при умові, що вони на це дали згоду. А тому, з урахуванням наведеного, апеляційний суд їх до уваги не приймає, вважаючи їх такими, що не підлягають розгляду.

Висновок суду про доведеність вини засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину за обставин, зазначених у вироку, не зважаючи на невизнання засудженими вини, ґрунтується на сукупності достовірних і узгоджених між собою доказів, а саме: показаннями потерпілого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_18, ОСОБА_19, протоколом усної заяви ОСОБА_6 від 21.06.2011року, протоколами огляду місця події від 20.06.2011 року, висновком судово-медичної експертизи № 768 від 14.08.2011 року, який в судовому засіданні повністю підтвердив експерт ОСОБА_20, висновками судово-психіатричних експертиз № № 442 від 13.09.2011 року, 497 від 11.1.2011року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, висновком судово-психолого-психіатричної експертизи № 498 від 26.09.2011 року щодо ОСОБА_6, протоколом огляду речових доказів від 16.08.2011 року та іншими матеріалами кримінальної справи.

Суд першої інстанції у вироку надав оцінку не тільки показанням свідків - знайомих потерпілого ОСОБА_6, але й інших свідків по справі, потерпілого ОСОБА_6, які є послідовними та такими, що узгоджуються між собою та іншими матеріалами кримінальної справи. Позицію ОСОБА_2 щодо заперечення своєї вини у вчиненні злочину суд першої інстанції обґрунтовано розцінив як форму захисту, направлену на уникнення від кримінальної відповідальності.

Апеляційний суд не вбачає у процесуальних документах, у тому числі постанові про притягнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2, обвинувальному висновку, складених під час досудового слідства, порушення вимог кримінально-процесуального закону. У цьому зв'язку є необгрунтованими вимоги апелянтів і в цій частині.

Розмір матеріальної шкоди в сумі 9382, 39 грн. стягнутий із засуджених ОСОБА_2 з урахуванням часткового її відшкодування, а також підтверджується наданими документами та письмовими доказами.

При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції належним врахував характер злочинних дій, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, характер та обсяг моральних страждань потерпілого ОСОБА_6, стан його здоров'я, тяжкість спричинення тілесних ушкоджень та вимушених змін у його життєвих стосунках.

А тому визначений розмір відшкодування на користь потерпілого ОСОБА_6 заподіяної моральної шкоди у сумі 40 000 ( сорока) тисяч гривень слід вважати необхідним і достатнім.

У цьому зв'язку апеляційний суд вважає безпідставними вимоги представника потерпілого ОСОБА_7 про необхідність стягнення з

засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_6 75 000 тисяч гривень моральної шкоди.

Висновок судово-медичної експертизи № 768 від 14.08.2011 року було належним чином перевірено та підтверджено в судовому засідання показаннями допитаного експерта ОСОБА_20, а тому, посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на його суперечливість та недостовірність є безпідставними.

Дії засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за ст. 121 ч. 2 КК України кваліфіковані правильно.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що покарання засудженим ОСОБА_2

В.І. та ОСОБА_2 призначено без достатнього врахування вимог ст. 65 КК України, а саме: тяжкості та характеру вчиненого злочину, обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2Дх віку, характеристик цих осіб та стану здоров'я.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вперше притягаються до кримінальної відповідальності, характеризуються виключно з позитивної сторони, раніше до будь - яких видів відповідальності не притягалися, є особами похилого віку ( ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_5 ), обидва тривалий час страждають на важкі хронічні захворювання.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд обґрунтовано визнав вчинення ними злочину щодо особи похилого віку.

Обставиною, що пом’якшує покарання засуджених судом обґрунтовано визнано їх похилий вік, позитивні характеристики та їх досягнення в минулому по місцю роботи та реєстрації.

При призначенні покарання засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано врахував обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також і те, що ОСОБА_1 добровільно відшкодував частину заподіяних потерпілому ОСОБА_6 збитків, дійшовши до вірного висновку про можливість застосування до ОСОБА_1 ст. 69 ч.І КК України та призначив їм більш м'яке покарання ніж передбачено законом.

У той же час, з врахуванням вищенаведених обставин справи, віку, стану здоров'я засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, апеляційний суд вважає за можливе застосувати до них вимоги ст.ст. 75, 76 КК України.

А тому, висновок суду про можливість виправлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2М лише в умовах ізоляції від суспільства, слід вважати передчасним та не достатньо обґрунтованим.

Що стосується посилань адвоката на те, що суд першої інстанції невірно вказав прізвище «Васільєвих» замість необхідного «Васильєвих», то апеляційний суд вважає це явною опискою, яка може бути виправлена судом першої інстанції в порядку ст. ст. 409, 411 КПК України.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, частково задовольняючи апеляцію засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та в їх інтересах захисників, апеляційний суд не вбачає будь - яких підстав для скасування вироку Ружинського районного суду від 12 листопада 2012 року щодо них, направлення справи на додаткове розслідування, або посилення визначеного судом покарання та збільшення розміру матеріальної та моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_6

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд , -

ухвалив:

Апеляцію представника потерпілого - захисника ОСОБА_7 в інтересах потерпілого ОСОБА_6 залишити - без задоволення.

Апеляції засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, захисника засуджених ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Ружинського районного суду Житомирської області від 12 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - змінити.

Вважати засудженими ОСОБА_1, ОСОБА_2 за ст. 121 ч.2 КК України до покарання, визначеного судом першої інстанції - 3 ( трьох) років позбавлення волі кожному.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засуджених ОСОБА_1І та ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 3 ( три) роки кожному.

Відповідно до ст. 76 п. З КК України зобов'язати засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну свого місця проживання.

В порядку ст. 365 КПК України доручити Ружинському районному суду Житомирської області виправити допущену явну описку у прізвищі засуджених « Васильєвих ».

В решті вказаний вирок залишити без змін.

Судді