Справа 2-46-1/09  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

06 листопада 2009 року Печерський районний суд м. Києва у складі  

  Головуючого судді Вовк С.В.  

  при секретарі Хоменко Р.В.,  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в М. Києві, в приміщенні Печерського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третіх осіб: Головного управління юстиції в м. Києві, Спеціалізованого державного підприємства Міністерства юстиції України «Укрспец’юст», Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві, ОСОБА_6, – про визнання недійсними свідоцтва, договорів купівлі-продажу та відшкодування моральної шкоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_7 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Головне управління юстиції в м. Києві, Спеціалізоване державне підприємство Міністерства юстиції України «Укрспец’юст», Печерська районна в м. Києві державна адміністрація (орган опіки та піклування), Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, – про визнання права власності, –  

ВСТАНОВИВ:  

У квітні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третіх осіб: ГУ юстиції в м. Києві, СДП Міністерства юстиції України «Укрспец’юст» ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві, ОСОБА_6, – про визнання недійсними свідоцтва, договорів купівлі-продажу та відшкодування моральної шкоди.  

  Зазначив, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.02.2007 р., зареєстрованого 05.03.2007 р. в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна», йому належала квартира АДРЕСА_1. Після смерті спадкодавця ОСОБА_8, який помер 06.07.2006 р., у спірній квартирі ніхто не мешкав і не був зареєстрований. В листопаді 2007 року під час відвідування квартири він дізнався, що новим власником квартири є ОСОБА_5  

  В подальшому він звернувся до правоохоронних органів з заявою, на підставі якої, 28.11.2007 року по факту незаконного заволодіння квартирою СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві порушена кримінальна справа за  ст.190 ч.4 КК України.  

04.12.2007 року ОСОБА_1 було визнано потерпілим.  В ході досудового слідства йому стало відомо, що 12.09.2007 року ОСОБА_6 придбала спірну квартиру за 220000 грн. з прилюдних торгів СДП «Укрспец’юст», а 24.08.2007 року Відділ державної виконавчої служби Печерського району м. Києва затвердив акт, на підставі якого нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на ім’я ОСОБА_6, який було зареєстровано 24.09.2007 р. в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна».  

Вважає, що акт та протокол про прилюдні торги були підроблені невстановленою особою, в результаті чого, нотаріусом незаконно було видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.  

  Відповідно договору купівлі-продажу від 09.10.2007 р., укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3, зареєстрованого КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна» 11.10.2007 року, відповідач ОСОБА_4 набула право власності на спірну квартиру.  

  23.11.2007 р. ОСОБА_4 уклала договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Оберемчук Л.А., зареєстрований 29.11.2007 р. в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна», відповідно до якого остання набула право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.  

  Позивач за первісним позовом вважає дії приватних нотаріусів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які посвідчували спірне свідоцтво про право власності та договір купівлі-продажу квартири, недбалими при встановленні особи, чим завдали йому моральної шкоди, яка виразилась в моральних стражданнях та хвилюваннях, у зв’язку з чим він був змушений звертатись за захистом до правоохоронних органів.  

  Просить визнати недійсними: свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_6 від 20.09.2007 р., договір купівлі-продажу від 09.10.2007 р. та договір купівлі-продажу від 23.11.2007 р., стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду в сумі 100 000 грн., виселити ОСОБА_5 зі спірної квартири та вселити його.  

ОСОБА_5 звернулась з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Головне управління юстиції в м. Києві, СДП Міністерства юстиції України «Укрспец’юст», ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, – про визнання права власності та покладення обов’язку не чинити перешкоди в користуванні та розпорядженні майном.  

Зазначила, що 23.11.2007 р., вона законно набула права власності на 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1, у ОСОБА_4, уклавши договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом КМНО Оберемчук Л.А., сплативши ОСОБА_4 671650 грн. Квартира належала продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3, який містив реєстраційний напис, згідно якого право власності на вказану квартиру було зареєстровано КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна» 11.10.2007 р. в реєстровій книзі №д.469-224 за реєстровим №5975. Згідно Довідки-характеристики КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»№1289001 від 02.11.2007 р. відчужувана квартира належала ОСОБА_4, а відповідно довідки ЖКГ «Геолог», на балансі якого перебуває будинок, в квартирі не було зареєстровано жодної особи.  

29.11.2007 р. КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна» за ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на вищезазначену квартиру, про що було зроблено запис в реєстровій книзі №д.469-224 за №5975. Після реєстрації нею були подані до експлуатуючих організацій копії правовстановлюючих документів та переоформлені договори на отримання та оплату комунальних послуг з колишнього власника особового рахунку ОСОБА_8  

28.12.2007 р. ОСОБА_5 та її малолітній син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, були зареєстровані за вищевказаною адресою.  

В ході судового розгляду представником ОСОБА_5 були уточнені позовні вимоги зустрічної позовної заяви, щодо визнання за ОСОБА_5 право власності на реконструйоване (новостворене) майно – двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, вартість якої станом на 27.01.2009 р. становить 1084675,90 грн.  

В судовому засіданні представник позивач вимоги позову підтримав з підстав наведених в позовній заяві і просив визнати недійсним свідоцтво видане приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_2 та договори купівлі-продажу квартири, укладені 09.10.2007 р. та 23.11.2007 р., проти зустрічного позову заперечував, посилаючись на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не набули дійсного права власності на спірну квартиру.  

  Представник відповідача ОСОБА_5 заперечував проти задоволення первісного позову, наполягаючи на добросовісності набуття ОСОБА_5 прав власності на спірне майно, посилаючись на загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду, наполягав, що шкоду позивачу в разі доведеності, має відшкодовувати в повному обсязі особа, яка її завдала, за наявності її вини   .  

Просив задовольнити зустрічний позов, обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_5 є добросовісним набувачем та набула право власності на спірне нерухоме майно від добросовісного набувача ОСОБА_4 на підставі й у порядку встановленому законом. ОСОБА_5 правомірно (ч.2 ст.383 ЦК України) здійснений повний капітальний ремонт (реконструкція) квартири, загальна вартість якого, згідно фіскальних та товарних чеків складає 55828 (П’ятдесят п’ять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 25 коп. Вважає, що реституція неможлива і неприпустима, з огляду на те, що спірного майна в первинному стані не існує, так як, було створено (реконструйовано) нове приміщення, яке має інші технічні характеристики та значно більшу вартість. Наполягаючи на тому, що спірне майно є єдиним місцем реєстрації та проживання ОСОБА_5 та її неповнолітнього сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1.  

Суд, оголосивши та дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників судового процесу, приходить до наступного.  

  Судом встановлено, що 13.02.2007 року позивач ОСОБА_1 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.  

  20.09.2007 р. приватний нотаріус КМНО ОСОБА_2 на підставі акту продажу квартири з прилюдних торгів від 24 серпня 2007 року, затвердженого відділом державної виконавчої служби у Печерському районі м. Києва, посвідчила свідоцтво ім’я ОСОБА_6 та видала невстановленій особі, яка представилась та надала документи ОСОБА_6 свідоцтво про право власності на квартиру, яке було зареєстровано 24.09.2007 р. в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»..  

  19.10.2007 р. приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3 був посвідчений  договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між невстановленою особою, яка назвалась та надала документи ОСОБА_6 та ОСОБА_4  

  23.11.2007 року приватним нотаріусом КМНО Обремчук Л.А. був посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5  

  28.11.2007 р. СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві було порушено кримінальну справу №06-8852 по факту незаконного заволодіння квартирою АДРЕСА_1 за ознаками складу злочину передбаченого ст.190 ч.4 КК України.  

  04.12.2007 р. постановою слідчого СВ Печерського РУГУ МВС України в м. Києві  ОСОБА_1 був визнаний потерпілим по даній кримінальній справі.  

  Згідно відповіді начальника Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві від 00.08.2009 р. на адвокатський запит виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 не існувало, примусового стягнення на користь ОСОБА_12 не здійснювалось.  

  Відповідно відповіді Голови Печерського районного суду м. Києва від 17.02.09 р. на адвокатський запит, в Печерському районному суді м. Києва позов до ОСОБА_1 не розглядався.  

  Зі змісту спірного свідоцтва вбачається, що акт продажу квартири з прилюдних торгів від 24 серпня 2007 року, затверджений відділом державної виконавчої служби у Печерському районі м. Києві, що свідчить про недотримання нотаріусом ОСОБА_2 вимог ст.49 Закону України «Про нотаріат», згідно, якої нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам закону.  

  Згідно ст.27 Закону України «Про нотаріат», шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується у повному розмірі.  

Отже первісним порушенням прав ОСОБА_1 в наслідок чого у нього вибула із володіння спірна квартира, було посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_6 від 20.09.2007 р.  

А відтак, суд вважає, що діями ОСОБА_2 як приватним нотаріусом була заподіяна ОСОБА_1 як матеріальна так і моральна шкода.  

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.  

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.  

Проте суд, дотримуючись принципу диспозитивності, не встановлюючи розмір заподіяної ОСОБА_1 діями ОСОБА_13 матеріальної шкоди, як такі, що не ставились перед судом, враховуючи у сукупності характер спричиненої ОСОБА_1 моральної шкоди, суті позовних вимог, глибини моральних страждань позивача, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди із ОСОБА_13 в розмірі 10000 грн.  

В решті вимог позову, щодо відшкодування моральної шкоди, в тому числі із ОСОБА_3, слід відмовити за їх недоведеністю.  

Посилання позивача, що приватні нотаріуси ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчуючи відповідне свідоцтво про право власності на ім’я ОСОБА_6 на спірну квартиру від 20.09.2007 р. та договір купівлі-продажу квартири укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 від 09.10 2007 р., допустили недбалість при встановленні особи, яка використала підроблений паспорт громадянки ОСОБА_6, не підтверджуються належними доказами.  

Також, на думку суду, підлягає визнанню недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_6 від 20.09.2007 р., посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_2, оскільки в судовому засіданні встановлена відсутность правових підстав для його оформлення та подальшої видачі приватним нотаріусом ОСОБА_2  

Приходячи до висновку про визнання недійсним оскаржуваного свідоцтва про право власності на спірну квартиру, суд виходить із засад застосування аналогії закону та положень ЦК України в редакції 2003 року про визнання правочину недійсним.  

Відповідно до вимог ст.16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.  

Обравши способом захисту визнання недійсними договір купівлі-продажу від 09.10.2007 р. та договір купівлі-продажу від 23.11.2007 р., позивач в силу ст.10 ЦПК України зобов’язаний довести правову та фактичну підставу недійсності кожного правочину, а також довести недобросовісність набувачів майна, з огляду на те, що позов пред’явлено особою, яка вважає себе власником майна, про визнання недійсними свідоцтва та відплатних договорів, укладених особами, які не мали права відчужувати спірне майно.  

Не відповідає вимогам закону позиція позивача про те, що визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірну квартиру є підставою для визнання недійсним й наступних договорів.  

Мотивування зустрічного позову також полягає в тому, що ОСОБА_5 є добросовісним набувачем  

Добросовісне набуття, відповідно до ст.388 ЦК України, можливе лише тоді, коли майно набувається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати, то наслідком угоди, вчиненою з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння, якщо для цього передбачені законні підстави.  

Із боку ОСОБА_1 не ставилась вимоги про повернення майна із чужого незаконного володіння.  

Проте, майно може бути повернуто за позовом власника про витребування майна на підставі ст.ст.387, 388 ЦК України, якщо позивач надасть докази, що підтверджують наявність обставин, зазначених цими статтями, тому що вони встановлюють спеціальні правила для захисту права.  

В останній редакції ОСОБА_5 ставить вимогу суто про визнання за нею права власності на спірну квартиру.  

Розглядаючи зустрічний позов, судом встановлено, що ОСОБА_5 набула право власності на спірне майно за договором купівлі-продажу від 23.11.2007 р., у відповідності до ст.334 ЦК України, зазначений договір був посвідчений приватним нотаріусом Оберемчук Л.А., зареєстровано в Державному реєстрі правочинів, сплачено державне мито та збори до Пенсійного фонду, виходячи з реальної вартості квартири.  

  29.11.2007 р. отримано в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна» реєстраційне посвідчення НОМЕР_1.  

  Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5,6 ст.203 цього Кодексу.  

  Згідно зі ст.203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлено ним.  

  З укладеного договору купівлі-продажу від 23.11.2007 р. вбачається, що його зміст відповідає ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Всі дії, щодо вказаного договору, вчинені в межах, порядку та у спосіб визначений чинним законодавством. Зі змісту спірного договору купівлі-продажу вбачається, що його учасники під час його укладення мали необхідний обсяг, що було перевірено нотаріусом. Волевиявлення учасників договору купівлі-продажу було вільним і відповідало їх внутрішній волі, оскільки спорів під час або після укладення зазначеного правочину не виникло. Згідно вимог закон об’єкт нерухомості зареєстровано в державному реєстрі правочинів та отримано реєстраційне посвідчення КМ БТІ, а отже правочин був спрямований на реальне настання реальних правових наслідків, що були обумовлені ним і що наступили.  

ОСОБА_5 відкрито, правомірно і безперешкодно на всіх законних засадах здійснила повний капітальний ремонт квартири, вартість якого згідно фіскальних та товарних чеків становить 55828, 25 грн.  

Згідно розпорядження Печерської районної у м. Києві державної адміністрації №553 від 06.07.2009 року, був затверджений акт районної комісії по прийняттю в експлуатацію перепланованої квартири АДРЕСА_1.  

Відповідно до плану за поверхами (експлікації), виконаного Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна від 19.02.2009 р., квартира після перепланування є двокімнатною; житловою площею 23,1 кв.м., загальною площею -55,9 кв.м. (з урахуванням площі балкону).  

Згідно Висновку звіту про оцінку ринкової вартості від 27.01.2009 р. вартість реконструйованої квартири становить 1084675 (Один мільйон вісімдесят чотири тисячі) грн. шістсот сімдесят п’ять) грн. 90 коп.  

Відповідно довідки ф.№3 ЖКГ «Геолог» 28.12.2007 року, ОСОБА_5 та її малолітнього сина ОСОБА_7 було зареєстровано за вищевказаною адресою.  

Згідно зі ч.4 ст.332 ЦК України, якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила переробку.  

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.  

Згідно з ст.ст.155,156 ЖК УРСР, жилі квартири, що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування квартирою. Члени сім’ї власника квартири, які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири.  

Із змісту ст. 392 ЦК України випливає, що власник майна , у випадку оспорювання його права власності на спірне майно, може пред’явити позов про визнання його права власності.  

Аналіз останньої зазначеної норми, дає підстави прийти до висновку, що ця норма закону не породжує право власно, а лише підтверджує таке право у випадку його оспорювання.  

Фактично ОСОБА_5 доведено суду обставини створення нового майна, тобто із іншими якостями, ніж тими, що існували в момент первісного відчуження, а саме перепланування квартири із трьох кімнатної у двокімнатну, які були затверджені актом районної комісії по прийняттю в експлуатацію перепланованої квартири АДРЕСА_1.  

Отже за ст. 392 ЦК України, підлягає визнанню право власності ОСОБА_5 на спірну квартиру.  

Беручи до уваги зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.10.2007 р., договору купівлі-продажу від 23.11.2007 р., виселення ОСОБА_5 і вселення ОСОБА_1 у спірну квартиру.        

  На підставі наведеного ст.ст. 3-16, 60, 61, 88, 169, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, –  

ВИРІШИВ:  

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третіх осіб: Головного управління юстиції в м. Києві, Спеціалізованого державного підприємства Міністерства юстиції України «Укрспец’юст» Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві, ОСОБА_6, – про визнання недійсними свідоцтва, договорів купівлі-продажу та відшкодування моральної шкоди, – задовольнити частково.  

Визнати недійсними свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_6 від 20.09.2007 р., посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_2  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000 грн.  

В решті задоволення вимог позову відмовити.  

За правилами передбаченими ст. 88 ЦПК України, стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1708,50 грн. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Головне управління юстиції в м. Києві, Спеціалізоване державне підприємство Міністерства юстиції України «Укрспец’юст», Печерська районна в м. Києві державна адміністрація (орган опіки та піклування), Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, – про визнання права власності – задовольнити в повному обсязі.  

Визнати за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка складається з двох жилих кімнат, жилою площею 23,1 кв.м. та кухні, загальною площею 55,9 кв.м.  

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.  

Суддя: