РІШЕННЯ

Іменем України

26.07.2011 року Справа № 2-391/11

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого -судді Спаї В.В.,

при секретареві - Коломієць Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однієї родиною без реєстрації шлюбу, визнання права власності на Ѕ частину однокімнатної квартири, придбаної під час перебування у сімейних відносинах без реєстрації шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, який уточнив за судового розгляду, та в якому просив суд встановити факт сумісного проживання з липня 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 однією родиною із з померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та визнати право за ним, ОСОБА_1, право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, в її обґрунтування посилаючись на те, що протягом одинадцяти років з травня 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував з ОСОБА_4, 1943 р.н., у фактичних шлюбних відносинах; спочатку мешкали у її квартирі АДРЕСА_2, вели спільне домашнє господарство, мали спільний бюджет, три з половиною роки вони проживали в її квартирі, же також проживали її діти (ОСОБА_2, ОСОБА_3), так у січні 1999 року він, тобто позивач, запропонував ОСОБА_4 придбати для потреб родини за спільні кошти кватиру, вона погодилася, досягнувши згоду, що квартира буде зареєстрована на ім'я ОСОБА_4 та на ім'я ОСОБА_1, утім, ОСОБА_4 оформила кватиру лише на своє ім'я. Як зазначається позивачем при зверненні до суду, 11.01.1999 р. син позивача ОСОБА_7 віддав ОСОБА_1 4 500 доларів США за належну частину у будинку АДРЕСА_3, у квартирі, яка була придбана, вони мешкали, зареєстрували в ній своє місце проживання; ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Посилаючись у позові на те, що відповідачі -доньки померлої - не визнають його права на Ѕ частину квартири, а за ст. 74 Сімейного кодексу майно, набуте за час спільного проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, належить їм на праві спільної сумісної власності, та за домовленістю із ОСОБА_4 він фактично був покупцем спільної квартири у відповідній частці (частка у грошовій сумі 4500 доларів США значно перевищує частку ОСОБА_4 у загальній вартості придбаної квартири), зазначене й стало приводом для цього звернення до суду.

Відповідачі позов не визнали, наголошували на відсутності участі позивача у придбанні спільної квартири, зазначаючи про те, що квартира була придбана на грошові кошти ОСОБА_4, та на те, що спільне проживання до 01.01.2004 року не дає підстав для визнання такого права на квартиру.

Заслухав пояснення позивача та відповідача, їх представників, допитав свідків та дослідивши докази, для суду вбачаються підстави для ухвалення про задоволення позову частково, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом, 13.01.1999 р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_4 придбала квартиру АДРЕСА_1; право власності було зареєстровано на зазначене нерухоме майно за ОСОБА_4 Відповідно до ч. 1 ст. 74 СК України, який набрав чинності 01.01.2004 р., якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Утім, оскільки придбання нерухомого майна відбувалося під час дії Кодексу про шлюб та сім'ю, який встановлював порядок і умови одруження, регулював особисті і майнові відносини, які виникають в сім'ї між подружжям, між батьками і дітьми, між іншими членами сім'ї, відносини, які виникають у зв'язку з усиновленням, опікою та піклуванням, прийняттям дітей на виховання, порядок і умови припинення шлюбу, порядок реєстрації актів громадянського стану тощо, а право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, виникло лише з 01.01.2004 р., підстав для задоволення вимоги позову про визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 не має. Розв'язуючи дану вимогу, суд також виходить з того, що не зважаючи на уточнення предмету позову, яке мало місце за судового розгляду, позивач не скористався в повному обсязі процесуальними правами та не зводив вимоги до визнання укладеного договору купівлі-продажу спірної квартири в частині покупця частково удаваним та визнання покупцем за цим договором поряд з ОСОБА_4 й ОСОБА_1 у частці, пропорційній частці використаних ним коштів, які були надані ним ОСОБА_4 для придбання цієї квартири для спільного із ОСОБА_4 проживання.

Щодо вимоги позову про встановлення факту проживання однієї родиною без реєстрації шлюбу, то для суду вбачаються підстави також для її задоволення частково, виходячи з наступного.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що він доводиться рідним сином позивачу, та після смерті його матері батько перейшов мешкати до ОСОБА_4, з якою спільно вони придбали майно (телевізор, холодильник), а також придбали кватиру АДРЕСА_1, при цьому 4 500 доларів США на придбання квартири він, тобто ОСОБА_9, надав батькові, про що ОСОБА_1 надав відповідну розписку, адже останній був прописаний у домоволодінні по АДРЕСА_3, та грошові кошти надавалися з умовою, що ОСОБА_1 зніметься з реєстрації місця проживання. Разом з тим, відповідно до пояснень свідка, 11.01.1999 р. біля відділення Приватбанку, яке розташовано неподалеку від будівлі Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, він надав батькові грошові кошти, зазначені вище, при цьому саме ОСОБА_4 ходила до банку та перевіряла їх справжність. Після смерті ОСОБА_4 її донька ОСОБА_2 пропонувала ОСОБА_1 придбати хату у м. П'ятихатки, утім, батько відмовився.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що знайома із родиною позивача з дитинства, позичала ОСОБА_1 300 доларів США, яких, які він пояснив їй, не вистачає для придбання квартири та мешкати оремо від дітей, при цьому розписку на 300 доларів вона не вимагала, та протягом року він віддав їй грошові кошти; допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що ОСОБА_1 переїхав мешкати у будинок АДРЕСА_1 близько 12 років потому, спочатку переїхав він, мешкав біля року, а потім переїхала ОСОБА_4

За ст. 256 ЦПК України, який набрав чинності з 01.01.2005 р., суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право" (ч. 1), та за ч. 4 ст. 2 ЦПК закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Таким чином, оскільки до набрання чинності ЦПК України (від 18.03.2004 р.) ЦПК Української РСР, який діяв з 01.01.1964 р., не передбачав можливості встановлення факту проживання однієї родиною без реєстрації шлюбу, а набуття такої можливості пов'язане із вступом в законну силу ЦПК України від 18.03.2004 р., вимога позову підлягає задоволенню виключно за період з 01.01.2005 р. по ІНФОРМАЦІЯ_1; розв'язуючи дану вимогу та приймаючи за нею рішення, на переконання суду, факт проживання однієї родиною ОСОБА_1 та ОСОБА_12 є доведеним.

Керуючись ст.ст. 10, 11, ст.ст. 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однієї родиною без реєстрації шлюбу, визнання права власності на Ѕ частину однокімнатної квартири, придбаної під час перебування у сімейних відносинах без реєстрації шлюбу задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однієї родиною без реєстрації шлюбу з липня 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя