Єдиний унікальний номер 242/5753/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1569/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2017 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Гапонова А.В.,

суддів Никифоряка Л.П., Канурної О.Д.,

за участю секретаря Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 травня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1, третя особа Служ-ба у справах дітей Селидівської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з ону-ками та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із позовною заявою до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з онуками та зо-бов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що вони є бабусею та дідусем ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом із своїми батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_7 Вони бажають спілкуватися з онуками, брати участь у їх вихованні, але відпові-дачі перешкоджають їм у цьому. Висновком виконавчого комітету Гірницької міської ра-ди від 21.11.2016 року №283/02-34 позивачам встановлено порядок участі у вихованні онуків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, але відповідачі рішення виконавчого комітету Гірниць-кої міської ради від 21.11.2016 року №283/02-34 не виконують та продовжують чини-ти перешкоди їм у спілкування з онуками.

Після уточнення своїх позовних вимог просили суд зобов'язати відповідачів не пе-решкоджати їм брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з онуками ОСОБА_8 та ОСОБА_6; визначити способи їх участі у вихованні онук, а саме: - надати можливість зустрічатись із старшою онукою 2 рази на місяць (субота-неділя) з ночівлею, а з молодшою онукою за попередньою домовленістю, дозволити раз на рік з метою оздоровлення дітей у літку протягом 10 днів санаторно-курортний відпочинок, зобов'язати відповідачів попереджати про неможливість зустрічей не менш, як за 12 годин, зобов'язати відповіда-чів у разі зміни місця проживання онук повідомити позивачів у письмовій формі, зо-бов'язати відповідачів не чинити перешкод у спілкуванні позивачів з онукою ОСОБА_5 телефоном, зобов'язати відповідачів повідомити про зміну номеру мобільного телефону; також просили суд дати правову оцінку діям робітників дитячого садку «Рябін-ка» м. Гірник.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 12 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_4, ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2, ОСОБА_3 перешкоди у спілкуванні з онуками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Встановлено спосіб участі у спілкуванні з онуками ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а саме: шляхом встановлення зустрічей із старшою онукою ОСОБА_5, 2 рази на місяць (субота-неділя) з ночівлею, а з молодшою онукою ОСОБА_6 за попередньою домовленістю, дозволено ОСОБА_2, ОСОБА_3 раз на рік санатортно-курортний відпочинок разом зі ОСОБА_5 з метою оздоровлення у літку протягом 10 днів. Зобов'язано ОСОБА_4, ОСОБА_9 не перешкоджати ОСОБА_2, ОСОБА_3 спілкуванню з онукою ОСОБА_5 телефоном. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При ухваленні рішення суд виходив з того, що законодавство закріплює право баби та діда спілкуватися зі своїми внуками, таке спілкування також відповідатиме інтересам дитини. У зв'язку з тим, що відповідачі чинять перешкоди позивачам у спілкування з ді-тьми, є підстави для задоволення позову.

На вказане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 травня 2017 року скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначила, що позивачі неві-рно зазначили адресу її фактичного проживання, а тому вона була позбавлена прав, нада-них їй ст.ст. 10, 27 ЦПК України.

В основу судового рішення покладено висновок виконавчого комітету Гірницької міської ради від 21.11.2016 року № 283/02-34, який виданий не повноважним органом, адже відповідач з дітьми проживає у Мар'їнському районі.

Також відповідач зазначає, що через встановлення судом такого графіку зустрічей, відповідач позбавлена можливості піклуватися про дитину 2 рази на місяць у вихідні дні та 10 днів улітку. Також суд не визначив, з якої по яку годину будуть відбуватися дані зу-стрічі, де саме (адже позивачі не мають власного житла), а також в присутності батьків чи без них.

Позивач ОСОБА_3 приховала від суду той факт, що займалася з дитиною за від-повідну плату, яку їй сплачували позивачі, при цьому отримуючи допомогу від держави. Крім того мати апелянта застосовувала до своєї доньки жорстокі методи виховання, та остання наразі боїться, що це може повторитися і з її дітьми.

Відповідач вважає, що позивачами не доведено факт чинення перешкод у спілкуван-ні з онуками, насправді вони мають можливість з ними бачитися у присутності батьків дітей.

Отже судом першої інстанції було порушено вимоги ст.ст. 212, 213, 214 ЦПК Украї-ни, у зв'язку з чим було винесено неправомірне рішення.

Належним чином повідомлені сторони в судове засідання не з'явились (а.с. 178).

Суд вважає можливим у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши ма¬теріали справи та перевірив-ши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає, а оска¬ржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є бабусею та дідусем ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 по лінії матері.

Згідно копії паспортів НОМЕР_1 та НОМЕР_2, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстровані за адресою АДРЕСА_2, проживають фактично: АДРЕСА_3

Позивачі бажають приймати участь у вихованні малолітніх онуків, але не можуть це робити через перешкоди з боку відповідачів.

Висновком виконавчого комітету Гірницької міської ради від 21.11.2016 року №283/02-34, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які проживають окремо від малолітніх ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, встанов-лено ступінь участі за попередньою домовленістю з батьками дітей у вигляді днів зустрі-чей І,ІІІ або ІІ, ІV тижня місяця з ночівлею (субота-неділя), та оздоровлення дітей влітку протягом 10 днів (а.с.10). Фактично це рішення відповідачами не виконується та позивачі не мають можливості спілкуватися з онуками через перешкоди з боку відподачів.

Відповідно до ст. 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкува-тися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, праба-бою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чи-няться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усу-нення.

Згідно ст. 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сес-три, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цьо-го Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпо-чинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілку-вання. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі од-ного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до статті 5 "Конвенції про контакт з дітьми", № ETS N 192, № ETS N 192, ратифікованої Україною 20.09.2006 р., з урахуванням найвищих інтересів дитини може бути встановлено контакт між дитиною та особами, що не є її батьками, але мають сімейні зв'язки з дитиною. У ст. 2 Конвенції визначено, що "контакт" означає: перебуван-ня дитини протягом обмеженого періоду разом з особою, яку зазначено в статті 4 або 5 і з якою вона зазвичай не проживає, чи зустріч з такою особою; будь-яку форму спілкування між дитиною й такою особою; надання інформації такій особі про дитину або дитині про таку особу. "Сімейні зв'язки" означає близьку спорідненість, наприклад між дитиною та її бабусею й дідусем або рідними братами й сестрами, яка ґрунтується на законі або de facto сімейних стосунках.

Відповідно до ст. 3 «Конвенції про права дитини» від 20.11.1989 року, ратифікова-ною Україною 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального за-безпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що є законодавчо закріпленим право баби та діда брати участь у вихованні дитини. У данному випадку су-дом не встановлено обставин, які б свідчили, що таке спілкування буде суперечити інте-ресам дітей.

Доводи відповідача про те, що позивач ОСОБА_3 жорстоко поводилася зі своєю донькою у дитинстві є суб'єктивною думкою, та не можуть свідчити про недоцільність спілкування бабусі з онуками.

Доводи апеляційної скарги про не зазначенням позивачами вірної адреси відповіда-чки у позові є необгрунтованими, адже у позові зазначено місце реєстрації відповідача ОСОБА_1, що відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України.

Щодо доводів апеляційної скарги про неналежність доказу - висновку виконавчого комітету Гірницької міської ради від 21.11.2016 року № 283/02-34, який виданий не пов-новажним органом, колегія суддів зазначає наступне. Відповідачі зареєстровані за адре-сою: АДРЕСА_2, а тому саме до повнова-жень Гірницької міської ради належить надати висновок щодо участі позивачів у вихо-ванні малолітніх онуків. Крім того даний висновок є факультативним доказом у справі та у рішення покладено й інші дані, показання свідків, письмові докази тощо.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не врахував вік та стан здоров'я дітей. Проте колегія суддів з даним доводом не погоджується, адже саме з урахуванням віку та стану здоров'я дітей, суд першої інстанції визначив можливість ночівлі у позивачів та тривалий літній відпочинок лише зі старшою онукою, адже молодша дитина потребує більшої уваги та нагляду батьків. Тобто визначений судом режим спілкування з молод-шою онукою два рази на місяць за попередньою домовленістю з батьками, з урахуванням її віку, особливого режиму дня та харчування відповідає інтересам дитини.

Відповідачі в свою чергу не надали до суду належних і допустимих доказів, які б свідчили про будь-які медичні чи психологічні протипоказання таких зустрічей.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо невизначеності місця спілкування з онуками, то суд у рішенні визначив зустрічі позивачів зі старшої онукою два рази на мі-сяць з ночівлею, що передбачає відвідування місця проживання позивачів, а що стосується молодшої онуки, беручи до уваги прихильності дитини до матері, що притаманно для її віку, суд обґрунтовано визначив порядок таких відвідувань за погодженням з відповіда-чами, тобто місце і час спілкування буде визначатися за домовленістю з відповідачами з урахуванням режиму дня дитини.

Доводи апелянта про те, що позивачі не мають власного житла не знайшли свого підтвердження.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо визначе-ного судом порядку спілкування позивачів зі старшою онукою з можливістю ночівлі без присутності батьків. З матеріалів справи вбачається, що позивачі мають з онукою гарні стосунки, бабуся перебувала у декретній відпустці по догляду за нею, дитина телефонує їм та прагне спілкування.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі зазначає, що вона позбавлена можливості пік-луватися про дитину 2 рази на місяць у вихідні дні та 10 днів улітку, коли з дитиною бу-дуть знаходитися бабуся та дідусь.

Проте доводи апеляційної скарги в цій частині є необгрунтованими, оскільки пере-важну більшість часу діти проводитимуть з батьками, що дозволить їм повноцінно займа-тися вихованням дітей. Час, проведений з бабусею та дідусем, так само буде спрямовано на розвиток дитини, її оздоровлення та виховання.

На думку суду, навпаки, такі відвідини дітьми своїх бабусі та дідуся сприяти-муть інтересам дитини, враховуючи життєвий досвід позивачів, їх почуття любові та схи-льності до онуків.

Судом встановлено, що між сторонами виникли неприязні стосунки, через які бать-ко дитини взагалі не бажає, щоб позивачі у будь-який спосіб брали учать у спілкуванні та вихованні онуків, що порушує як права позивачів так і права дітей на спілкування з осо-бами, що не є її батьками, проте мають з дітьми близьку спорідненість.

Це підтверджується в тому числі відповіддю Дошкільного навчального закладу № 26 «Рябінка», де повідомлено, що зустрічі з онучкою ОСОБА_5 на території даного дошкільного закладу не дозволено сааме на підставі заяви матері ОСОБА_1 (а.с. 12).

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правових висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Таким чином доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.

Як зазначено в ч.1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд під час розг¬ляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рі¬шення суду першої інста-нції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заяв¬лених у суді першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і за-лишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додер-жанням вимог матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 травня 2017 року за-лишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею закон-ної сили.

Судді: