Копія  

Справа 2а-446 2009  

ПОСТАНОВА  

                                                                   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

15 вересня  2009 року. Лисянський районний суд Черкаської області в складі: головуючого         Добриднюк Н.О.  

за участю секретаря           Мельніченко Н. І.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Лисянка справу 2а-446 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі про визнання відмови Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області  щодо  перерахунку пенсії протиправною, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату  пенсії відповідно до Закону України  „Про соціальний захист дітей війни  ”

                                    в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом  до Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі та просить визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області  щодо  перерахунку пенсії протиправною, зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату  пенсії відповідно до Закону України  „Про соціальний захист дітей війни  ” за 2006-2008 роки в сумі 3891,90 грн. та  зобов’язати  відповідача нараховувати йому щомісячне підвищення пенсії як дитині війни в подальшому при  виплаті пенсії.

В судовому засіданні  ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав повністю, на їх обгрунтування  суду пояснив, що  він ІНФОРМАЦІЯ_1 і, відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”,  має статус дитини війни. Згідно ст. 6 зазначеного Закону відповідач повинен   виплачувати йому щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У період 2006-2008 роках  така допомога йому не виплачувалася. У травні    2009 року він звернувся до Управління Пенсійного Фонду України в Лисянському районі з заявою про проведення перерахунку підвищення пенсії як дитині віни у відповідності до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, але в проведенні такого перерахунку йому відмовлено,  тому він і просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Лисянському районі Черкаської області здійснити перерахунок підвищення пенсії відповідно до Закону України „ Про соціальний захист дітей війни”  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 року у сумі 3891,90 грн, а також зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Лисянському районі нараховувати та виплачувати йому щомісячне підвищення пенсії на 30% як дитині війни в подальшому .  

     Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала і пояснила, що вказані виплати не проводилися, оскільки Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” встановлено, що  пільги, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету, проте кошти для виплати таких соціальних гарантій не виділялися. Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” було передбачено, що у 2007 рпоці  підвищення пенсії відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, виплачується  особам, які є інвалідами, окрім тих, на яких  розповсюджується  дія Закону України  „Про статус ветеранів війни, гарантії іх  соціального захисту”, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 5 %  прожиткового мініміму для

 осіб, що втратили працездатність.У 2008 році Законом „Про Державний бюджет України на 2008 рік”  внесено зміни до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” і встановлено, що дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто  10% прожитквого мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  Враховуючи, що Законом України „Про  соціальний захист дітей війни ” передбачено , що фінансування   виплат  за цим Законом проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного  Фонду України, то не вбачається будь-яких порушень законодавства з боку відповідача. І, крім того, зі  змісту ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не вбачається, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата зазначеного підвищення пенсій.Ч.3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений ч. 1 цієї ж статті , застосовується виключно для  визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону, тобто, для перерахунків або підвищень пенсій не застосовується.  Враховуючи, що Законом України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Песійного Фонду України, не вбачаєтьсчя будь-яких порушень законодавства з боку відповідача . За таких обставин в задоволенні позову просить відмовити.Позов не підлягає до задоволення ще і тому, що  позивач пропустив  річний строк звернення до суду, передбачений ч. 1 ст.99 КАС України.

     Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи , оцінивши докази в їх сукупності , суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення,  виходячи з наступного.

     ОСОБА_1ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером, має статус, відповідно до  ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дитини війни.Відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” , що набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком. Як вбачається з матеріалів справи, наданих позивачем в обгрунтування позову та відповідачем на обгрунтування своїх заперечень, рішення про підвищення пенсії позивачеві відповідачем не приймалося, як не приймалося рішення і про перерахунок пенсії  відповідно до зазначеного Закону і такі перерахунки пенсії не проведені.. Такі рішення Управління Пенсійного Фонду України відсутні і на день розгляду справи в суді.  

     Статтею 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005 року № 3235-IV встановлено, що  пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України  „ Про соціальний захист дітей війни” , у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  запроваджені не були, а положення статті 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” скасовані не були і діяли протягом всього 2006 року, оскільки до 15.03.2006 року дію ст.6 Закону України „Про соціальні гарантії дітям війни” було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені. . За таких обставин , виходячи із вище зазначених Законів, у відповідача не було законних підстав  нараховувати та виплачувати позивачеві  вказану доплату до пенсії, тому в частині стягненння  з відповідача в користь позивача суми виплат , що передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за 2006 рік, необхідно відмовити.

Посилання відповідача на те, що Законом України „Про Державний бюджет України на

 2007 рік” від 19 грудня 2006 року, який набрав чинності з 01 січня 2007 року, скасовано відповідні соціальні допомоги, зокрема і ті, що передбачені Законом України „Про соціальний захист дітей війни”,  не може бути прийнято судом виходячи з наступного.  Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007( справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають  Конституції України ( є неконституційними) стаття 111 та   пункт 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на  2007 рік”, яким зупинено дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

     Конституційний Суд України в своєму рішенні №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року відмітив, що зі змісту положень ст.95-98 Конституції України та Бюджетного кодексу вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і

 видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше ( додаткове ) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів. ОСОБА_2 предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. З огляду на це Конституційний Суд України  в рішенні 2007 року визнав  неконституційними положення закону про Державний бюджет України на 2007 рік щодо скасовання відповідних соціальних допомог, зокрема і тих, що передбачені Законом України „Про соціальний захист дітей війни”.

Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України  закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення  Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.Таким чином, п.12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”  щодо скасування соціальної допомоги дітям війни, втратив чинність 09 липня 2007 року, тому  при визначенні розміру  державної соціальної допомоги дітям війни у 2007 році  починаючи з 09  липня 2007 року необхідно керуватися  статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. ОСОБА_2 України  „Про Державний бюдет України на 2007 рік” діє до 31 грудня 2007 року, то  і дія Рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності окремих положень Закону України „ Про державний бюджет України на 2007 рік” поширюється до 31 грудня 2007 року.

Таким чином , вимоги позивача щодо нарахування підвищення пенсії відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року є законною і  підлягає до задоволення.  

Щодо перерахунку пенсії  позивачу з підвищенням її на 30 %  мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про  загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та проведення виплати у відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” за період 2008 року, суд зазначає наступне.

1 січня 2008 року  до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” були внесені зміни відповідно до підпункту 2 пункту 41 розділу П Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” , згідно яких дітям війни (крім тих, на які  поширюється  дія Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги , що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки , встановленої для учасників війни, а саме 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.Такий прожитковий мінімум встановлено ст.58 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів”  у розмірі  : з 01 січня 2008 року- 470 грн., з 01 липня 2008 року -482 грн., з 01 жовтня  2008 року -498 грн.  Дані положення діяли з 01 січня 2008 року до 22 травня 2008 року і ними повинен був керуватися відповідач при нарахуванні і виплаті підвищення до пенсії дітям війни, тому за вказаний період вимоги позивача про перерахунок

 пенсії відповідно до ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” до задоволення не підлягають.  

Рішенням Конституційного Суду України  від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008     положення підпункту 2 пункту 41 розділу П Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнані неконституційними, а тому починаючи з 22 травня  по 31 грудня 2008 року (на час дії Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”)  відповідачу необхідно було керуватися  положеннями ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, в зв’язку з чим  вимоги позивача про перерахунок та виплату підвищення пенсії  як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року підлягають до задоволення.

Відповідно до пунктів 5,6 Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007( справа про соціальні гарантії ) це Рішення  у справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів  у зв’язку з правовідносинами , які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними .Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Згідно  з ч. 2 ст. 3 Закону України „Про соціальні гарантії дітям війни”  державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Посилання відповідача на відсутність коштів для здійснення виплат дітям війни не може бути прийнято до уваги .

Ст. 72 Закону України  „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування” від 09 липня 2003 року №  1058 –IV  передбачено, що джерелами формування коштів Пенсійного Фонду  є також кошти Державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються  до Пенсійного Фонду у випадках, передбачених цим Законом. Ст. 73 цього Закону передбачає, що кошти Пенсійного Фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом. Соціальною підтримкою дітей війни, відповідно до Закону України  „Про соціальний захист дітей війни” є виплата саме пенсій, встановлених Законом України„ Про загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування” , але підвищених на 30 %.

Реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктом владних повноважень на відсутність коштів як на причину  невиконання своїх зобов’язань, судом до уваги не приймається.

При винесенні постанови по даній справі суд враховує, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, а саме : в рішенні від 08 листопада 2005 року „ Кечко проти України” було встановлено порушення Україною Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в частині відмови національних судів у задоволенні вимоги заявника про виплату надбавок до заробітної  плати, де зокрема Суд зазначив, що реалізація особою права, що пов’язане  з отриманням бюджетних коштів, яке базується  на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно – правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань не повинно прийматися до уваги. До спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання  законів, якими  передбачено певні соціальні гарантії та зобов’язання держави щодо їх виконання , через відсутність коштів на їх виплату не є підставою для виправдання бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

 У відповідності до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Позивач має статус дитини війни і тому має право на щомісячне  державне  підвищення пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня  по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року. Відповідно до ч. 1 ст.28 Закону України   „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування”  мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється  у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У відповідності до ч.3 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове  

державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті  та застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених цим Законом. Так як позивач має право на щомісячне підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року, то дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку підвищення пенсії є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

 З огляду на вищевикладене, суд  приходить до висновку, що при регулюванні відносин щодо перерахунку пенсії позивачеві  з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком  з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та проведення виплат у відповідності до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” застосовуються норми законодавства України про пенсії, а саме: ОСОБА_2  України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” від 09 липня 2003 року № 1058-IV та ОСОБА_2 України „Про пенсійне забезпечення” від 05 листопада 1991 року № 1788. Статтями 87 Закону України „Про пенсійне забезпечення” та 46 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Крім того, позивач звернувся до відповідача з вимогою про перерахунок підвищення до пенсії  у травні 2009 року і йому було відмовлено , а тому  позивачем не порушено строків звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Суд також враховує, що суб’єкт  владних повноважень зобов’язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, а тому вважає, що бездіяльність відповідача щодо нарахування  щомісячного підвищення пенсії у розмірах, визначених Законом України „Про соціальний захист дітей війни” не може бути визнана такою, що вчинена на підставі, у межах повноважень, неупереджено та добросовісно.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд виходить з того,що вимоги позивача про стягнення  з відповідача на його користь  підвищення до пенсії  у визначеній позивачем грошовій сумі  не підлягають до задоволення, оскільки позивач фактично просить суд  провести перерахунок та нарахування підвищення до пенсії замість органу,якому такі повноваження надані.

Керуючись ст. 19,22, 52,95-98 Конституції України,  Рішенням Європейського Суду з прав людини  від 08 листопада 2005 року „ Кечко проти України ”, Рішенням Конституційного Суду України   №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року,  Рішенням  Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 , ст. 3, 6 Закону України „ про соціальний захист дітей війни”, ст. 87 Закону України „Про пенсійне забезпечення” від 05 листопада 1991 року № 1788, ст.46,72,73 Закону України  „Про  

загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” від 09 липня 2003 року № 1058-IV , Законами України «Про Державний бюджет України» на 2006-2008 роки, ст..2,4,6,9,11,17,19,49,56,71,87, 90,94,104,106,159,160, 161,162,163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Вирішив:

     Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі про визнання відмови Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області  щодо  перерахунку пенсії протиправною, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату  пенсії відповідно до Закону України  „Про соціальний захист дітей війни  ” задоволити частково.

     Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області  щодо  перерахунку пенсії  ОСОБА_1 відповідно до Закону „Про соціальний захист дітей війни ” неправомірною .

     Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Лисянському районі  здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30%  від мінімальної пенсії за віком , розмір якої встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України „Про  загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести  відповідні виплати за період  з 09 липня 2007 року по  31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по  31 грудня 2008 року з урахуванням раніше виплачених  коштів.

     В решті позовних вимог в задоволенні відмовити.

На постанову може бути подано заяву про її апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через Лисянський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу може бути подано без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуюча    – підпис  

Копія вірна.  

Суддя Лисянського  

районного суду                                                                                ОСОБА_3