У К Р А Ї Н А
Місцевий Ленінський районний суд міста Севастополя
Справа № 2-231\09 р.
Категорія 51
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(повний текст)
09 листопада 2009 року Ленінський районний суд міста Севастополя у складі: головуючого судді – Балюкової К.Г.
при секретарі - Усатій Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Севастополі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури міста Севастополя про поновлення на роботі, виплати заробітку за час вимушеного прогулу, відміну результатів конкурсного відбору,
ВСТАНОВИВ :
Позивачка, ОСОБА_1, звернулася до суду із позовом до Прокуратури міста Севастополя про поновлення її на роботі та виплату заробітку за час вимушеного прогулу. Вимоги позову мотивовані тим, що з 24.11.2004 року вона працювала в Прокуратурі міста Севастополя на посаді архіваріуса. 11.10.2007 р. вона була ознайомлена із наказом № 224-с про скорочення посади архіваріуса, у кінці листопада 2007 р. відбулося засідання профкому прокуратури, на якому вона пояснила, що має вищу освіту, трирічний стаж роботи в органах прокуратури та згодна на будь-яку посаду в секретаріаті, тому при скороченні штату працівників вона має переважне право на залишення на роботі перед рештою працівників секретаріату, але не дивлячись на це наказом від 11 грудня 2007 р. № 296-ос вона була звільнена з роботи, що яке вона вважає проведеним із порушенням ст.42 КЗпП України у зв’язку із чи звернулася до суду із даними позовом.
Протягом розгляду справи позивачкою були подані доповнення до позовної заяви, згідно яких, крім заявлених раніше позовних вимог, позивачка заявила вимоги про відновлення її на введену наказом генерального прокурора № 133ш від 04.10.2007 р. посаду спеціаліста та посадах працівників секретаріату, які мають менший стаж роботи або які не мають вищої освіти, також претендує на відновлення на вільних посадах, що вивільняються, оперативних працівників прокуратури міста Севастополя. Одночасно позивачка просила відмінити результати конкурсного відбору в Академію прокуратури України на 2007-2008 навчальний рік у зв’язку зі заміною конкурсного відбору цільовим розподілом місць для навчання. Доповнення до позовних вимог мотивувала тим, що 20.08.2007 р. вона звернулася із заявою на ім’я прокурора міста Севастополя ОСОБА_2 з проханням роз’яснити їй чому впродовж трьох років знаходження у кадровому резерві прокуратури їй не було зроблено жодної пропозиції про переведення на оперативну роботу, заява була розглянута на нараді, де ОСОБА_2 повідомив, що дає їй рекомендацію і направляє для участі в конкурсі на навчанні в Академії прокуратури України, доручивши на нараді підготувати і направити всі необхідні документи. 14.09.2008 р. ОСОБА_2 в своєму листі за №11-630\07-3699 ск повідомив її, що не може направити її документи на участь у конкурсному відборі, оскільки прокуратурі Севастополя виділено тільки одне цільове місце. Про свою незгоду із заміною конкурсного відбору на розподіл цільових місць вона повідомила Ректора АПУ в телеграмі від 21.09.2007 р., відповідь на яку вона не отримала до теперішнього часу.
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали вимоги позову у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Представник позивача вказував, що протягом розгляду справи він з’ясував, що на час звільнення позивачки були вакансії посад помічників прокурорів в органах районної прокуратури, також була вакансія нової введеної 04.10.2007р. одиниці спеціаліста у секретаріаті Прокуратури міста Севастополя, яки, на його думку, безпідставно не були запропоновані позивачці. Представник вказував, що позивачка могла бути переведена на цю посаду та працюючи, могла проходити конкурс на її зайняття. Представник стверджував, що диплом позивачки має рівне ходіння із дипломами вищих навчальних закладів України, тому їй могли та повинні були запропоновані оперативні та інші посади в органах прокуратури міста.
Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав його необґрунтованості. Представники вказували, що звільнення ОСОБА_1 відбулося строго у відповідності із нормами Кодексу законів про працю України, а саме ст.49-2 та п.1 ст.40. Вказували, що процедура звільнення була дотримана: позивачку за два місяці була попереджена про наступне звільнення із скороченням її посади, та оскільки вільних посад у секретаріаті прокуратури на час скорочення посади архіваріуса були відсутні, за погодженням профкому, позивачка була звільнена із посади, проведений її повний розрахунок, їй було повідомлено про можливість прийняття нею участі у конкурсі на посаду спеціаліста, що вводиться у штат. Але в останній день роботи, після 14.00 позивачка пішла з роботи, не здала ключі та документи, не отримавши трудову книжку, на листи прокуратури щодо її отримання не реагувала. Представник вказувала, що замість посади архіваріуса у секретаріаті прокуратури була введена посада спеціаліста із більшим обсягом роботи, яка відноситься до державної служби та може бути зайнята лише за результатом конкурсного відбору. Оголошення про конкурс були дані у міській газеті 15 та 18 грудня 2007 р., але позивачка заяв на участь у конкурсі не подавала, за результатами конкурсу, проведеного 22.01.2008 р. посада була зайнята. Звертали увагу суду на те, що протягом роботи позивачки в прокуратурі було проведено 11 конкурсів на посади держслужбовців, але в жодному з них позивачка участі не приймала. Заперечували проти можливості зайняття позивачкою прокурорсько-слідчих посад в органах прокуратури м.Севастополя через спеціальні умови їх зайняття, регламентовані Законом України „Про прокуратуру” та відсутністю проходження позивачкою процедури ностріфікації її диплому про вищу освіту, отриманої у іноземному ВУЗі. Заперечували проти тверджень позивачки про її знаходження у резерві прокуратури міста 3 роки, оскільки вона законила ВУЗ тільки у січні 2006 року та не надала норстріфікацію. Наполягали, що вакантні посади оперативних працівників (помічників прокурорів та слідчого) в прокуратурах районів були необхідні для працевлаштування випускників 2008 р. кількості 8 осіб за держзамовленням. Щодо проведення конкурсу в Академію прокуратури України та відміну результатів конкурсу 2007-2008 років вважали вимоги до відповідача безпідставними з тих підстав, що конкурс проводиться безпосередньо Академією прокуратури України. Просили в задоволенні позову відмовити.
Суд, вислухавши пояснення позивачки, представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши надані докази по справі в їх сукупності, знаходить позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони по справі знаходилися у трудових відносинах, наказом №10-ос від 26.01.2005 р. ОСОБА_1 була прийнята на роботу в органи прокуратури м.Севастополя та призначена архіваріусом секретаріату прокуратури м.Севастополя з 27 січня 2005 р. (а.с.94).
Генеральним прокурором України виданий наказ № 133щ від 04.10.2007 р. про скорочення у штатному розписі секретаріату прокуратури м.Севастополя посади архіваріуса та встановлення у вказаному структурному підрозділі посади спеціаліста з відповідним фондом заробітної платні (а.с.11).
Судом встановлено, що 11.10.2007 р. ОСОБА_1 була відповідно до ст.49-2 КЗпП України під особистий розпис попереджена про наступне вивільнення з 11 грудня 2007 року через скорочення в штатному розпису секретаріату прокуратури м.Севастополя займаємої нею посади архіваріуса та відсутності вільних вакансій для переведення її на іншу роботу (а.с.11).
На підставі подання прокурора м.Севастополя від 14.11.2007 р. №11\1-236 профспілковим комітетом прокуратури м.Севастополя 21.11.2007 р. було розглянуто питання про надання дозволу на розірвання трудового договору із ОСОБА_1 із прийняттям позитивного рішення з цього питання.
Наказом відповідача № 296-ос від 10 грудня 2007 р. ОСОБА_1 було звільнено з органів прокуратури м.Севастополя з посади архіваріуса секретаріату прокуратури м.Севастополя з 11 грудня 2007 року (відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України) (а.с.2).
Оспорюючи правомірність свого звільнення позивачка вказувала, що при її звільненні не було враховано її переважне право на залишення на роботі у зв’язку із наявністю в неї вищої освіти, стаж роботи в органах прокуратури, вказувала не те, що їй не була запропонована введена посада спеціаліста або інші вільні прокурорсько-слідчі посади органів прокуратури м.Севастополя, дані доводи позивачки були ретельно досліджені судом при розгляді справи.
Згідно наказу генерального прокурора №133щ в секретаріаті прокуратури м.Севастополя скорочувалася лише одна одиниця однієї посади – архіваріус, тому доводи позивачки щодо наявності в неї переважного права на залишення на роботі є необґрунтованими, оскільки скорочень інших робітників одночасно не проводилося.
Крім того, судом встановлено, що введена в секретаріат прокуратури м.Севастополя наказом генерального прокурора № 133щ посада спеціаліста відноситься до посад державних службовців та відповідно до Закону України „Про державну службу” зайняття такої посади можливо лише по результатах конкурсу, тому суд вважає, що позивачка не могла бути переведена на цю посаду при скороченні у штатному розпису її посади, оскільки діюче законодавство передбачає лише зайняття посади, яка відноситься до державної служби через спеціальну процедуру – за результатами конкурсу. Переведення ОСОБА_1 на посаду спеціалісту до його проведення було б порушенням вимог Закону України „Про державну службу” та правомірно не було запропоновано відповідачем. Водночас, матеріалами справи підтверджено, що проведення конкурсу на зайняття посади спеціаліста відбулося 22 січня 2008 р., оголошення про проведення відповідного конкурсу було дано 15 та 18 грудня 2007 року у газеті „Слава Севастополя” (а.с.91-92), але незважаючи на ознайомленість позивачки із наказом генерального прокурора (а.с.11), її усне повідомлення при звільненні про наявність в неї права прийняти участь у конкурсі, публічне розміщення у міській газеті оголошення про проведення конкурсу, позивачкою заяв на участь у конкурсі подано не було.
З наданого суду штатного розпису органів прокуратури м.Севастополя (зі врахуванням районних та спеціалізованих прокуратур) станом на час звільнення позивачки вільних посад в секретаріатах органів прокуратури міста та вільних посад обслуговуючого персоналу не вбачається, при цьому в ньому наявні три вакантні посади помічників прокурорів районних прокуратур міста.
В частині доводів позивачки щодо необґрунтованого не запропонування їй відповідачем переведення на прокурорсько-слідчі посади, суд приходить до висновку про їх помилковість. Згідно ч.1 ст.46 Закону України „Про прокуратуру” прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості. Особи, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходять в органах прокуратури стажування строком до одного року. Порядок стажування визначається Генеральним прокурором України.
В підтвердження наявності у неї вищої юридичної освіти, позивачкою був наданий диплом серії ВСВ 0099671 від 13.01.2006 р., виданий Московським державним індустріальним університетом, тобто російським вищим навчальним закладом, який відповідно до Конвенції про визнання кваліфікації з вищої освіти в Європейському регіоні, ратифікованої відповідним Законом України від 03.12.1999 р., Наказу Міністерства освіти і науки України № 563 від 20.08.2003 р. „Про затвердження Положення про визнання іноземних документів про освіту”, який для визнання (у визначенні цього терміну Конвенцією – формального підтвердження компетентним органом якості іноземної освітньої кваліфікації для цілей доступу до навчання таабо здійснення фахової діяльності) в Україні підлягав обов’язковій ностріфікації компетентним органом, яким в Україні є Міністерство освіти та науки України. Згідно переліку країн, визначених додатком до вказаного вище наказу, країною, дипломи яких підлягають ностріфікації, вказана також Росія. Оскільки до свого диплому про отримання вищої юридичної освіти позивачкою не була надана передбачена п.12 Наказу № 563 Міністерства освіти та науки України від 20.08.2003 р. довідка про визнання іноземного документу про освіту, відповідач обґрунтовано вважав відсутнім у позивачці документу про вищу юридичну освіту, визнаного в Україні.
Отже, з викладеного вище вбачається, що існуючі на час звільнення позивачки вакантні посади помічників прокурора органів прокуратури м.Севастополя не могли бути запропоновані їй через відсутність відповідності позивачки вимогам, яки пред’являються до осіб, які призначаються на посади прокурорів та слідчих, визначених ч.1 ст.46 Закону України „Про прокуратуру”.
Таким чином, дослідивши процедуру звільнення позивачки з органів прокуратури м.Севастополя, встановивши факт відсутності можливість її переведення на іншу роботу в органах прокуратури міста Севастополя, суд не вбачає будь-яких порушень з боку відповідача при проведенні звільнення позивачки з посади архіваріусу секретаріату прокуратури м.Севастополя за п.1 ст.40 КЗпП України та як наслідок не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення її на роботі та виплату заробітку за час вимушеного прогулу.
Одночасно, судом не вбачається підстав для задоволення вимог позову про відміну результатів конкурсного відбору в Академію прокуратури України на 2007-2008 навчальний рік з тих підстав, що результати розгляду вказаних вимог, заявлених позивачкою тільки 23.05.2008 р. ніяким чином не можуть відобразитися її на правах, оскільки навіть на час їх висунення позивачкою вже фактичне навчання осіб у вказаний навчальний період практично закінчилося, тім більш не існує таких підстав станом на день вирішення справи. До того ж, оскільки конкурсний відбір претендентів на навчання в Академію прокуратури України згідно пунктів 1.5, 1.6 Правил прийому на заочну форму навчання до Академії прокуратури України, затверджених Генеральним прокурором України та ректором Академії прокуратури України здійснюється не органами прокуратур на місцях, а атестаційною комісією Академії, тому суд вважає, що відповідач по справі - Прокуратура міста Севастополя не є належним відповідачем за вказаними вимогами позивачки.
Оскільки позивачка звернулася до суду із даним позовом у захист своїх трудових прав та прав, що витікають з них, у зв’язку із чим вона була звільнена від несення судових витрат, по результатах розгляду справи вони підлягають віднесенню на рахунок держави.
На підставі ст.ст.40 п.1, 49-2 КЗпП України, ст.46 Закону України „Про прокуратуру”, Наказу Міністерства освіти та науки України від 20 серпня 2003 року № 563 „Про затвердження Положення про визнання іноземних документів про освіту”, пунктів 1.5, 1.6 Правил прийому на заочну форму навчання до Академії прокуратури України, керуючись ст.ст. 10,11,60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Прокуратури міста Севастополя про поновлення на роботі, виплати заробітку за час вимушеного прогулу, відміну результатів конкурсного відбору – відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м.Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя - підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Ленінського
районного суду м. Севастополя К.Г.Балюкова