У Х В А Л А

Іменем УКРАЇНИ

21 жовтня 2009 року                                                             Справа № 13/519/08-АП

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії

головуючий суддя       Юхименко О.В.,

суддя                              Баранник Н.П.,

суддя                              Мірошниченко М.В.,

при секретарі              Красота А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні                

апеляційну скаргу      Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент-2000»,

на постанову                господарського суду Запорізької області від 20.11.2008р.

у справі                        №  13/519/08–АП

за позовом                      Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент-2000»,

                                           вул. Мирна, 20, м. Запоріжжя, 69083;

до відповідача             Державної податкової інспекції

                                       у Шевченківському районі м. Запоріжжя,

                                            вул. Брюллова, 4, м. Запоріжжя, 69068;

за участю                      Прокуратури Запорізької області,

                                            вул. Матросова, 29-А, м. Запоріжжя, 69057;

про                                   скасування Акта;

встановили:  Товариством з обмеженою відповідальністю «Континент-2000» подано позов до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001062301/2 від 07.03.2008р.

Господарський суд Запорізької області (суддя Серкіз В.Г.) своєю постановою від 20.11.2008р. у справі № 13/519/08-АП у позові відмовив.

Рішення суду мотивоване тим, що валові витрати Позивача не підтверджені документально, що є порушенням пп. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР).

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Континент-2000», Позивач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розрахунок податкових зобов’язань здійснено Відповідачем у спосіб, не передбачений Законом, що є порушенням як статті 19 Конституції України, так і вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Наведені в акті перевірки дані не мають під собою ніякого підґрунтя, не співпадають а ні з реальними сумами податкових зобов’язань, а ні з сумами надходжень на розрахунковий рахунок Позивача.    

Суд не оцінив в якості доказу «опис документів», які подавались директором Товариства фахівцям контролюючого органу. Надані документи, всупереч Закону, не були враховані співробітниками держподаткінспекції при розрахунку податкових зобов’язань. При цьому, жодною ухвалою такі документи не були витребувані і до суду.

Крім того, суд не надав оцінки тому факту, що Відповідач взагалі не мав права на проведення перевірки у зв’язку з не надісланням не пізніше ніж за десять днів письмового повідомлення.

Просить постанову господарського суду Запорізької області скасувати і ухвалити нове рішення. Позов задовольнити.

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя, Відповідач, скаргу оспорив. В запереченнях на апеляційну скаргу вказує на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв’язку з ненаданням керівником суб’єкта господарювання первинних документів бухгалтерського обліку для проведення перевірки, сума валового доходу була визначена за розкритими за рішенням суду банківськими виписками по графі «призначення платежу». При цьому, валові витрати залишились не підтвердженими документально, що є порушенням пп. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР).

Представник прокуратури підтримав доводи фахівців держподаткінспекції.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «Камертон».

Сутність спору:  Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Континент-2000», код за ЄДРПОУ 30693965, було включено до плану проведення документальних перевірок ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя на травень 2007 року.

Повідомлення про початок перевірки від 23.04.2007р. № 9512/10/23-114 направлено на юридичну адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення 23.04.2007р., яке 25.04.2007 року отримано уповноваженою особою.

03 травня 2007р. ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя виписано направлення на проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Континент-2000», яке не було вручено директору Кучеренко С.В. у зв'язку з відсутністю ТОВ «Континент-2000» за юридичною адресою, про що було складено акт перевірки місцезнаходження від 03.05.2007р. за № 23, який підтверджує факт незнаходження підприємства за юридичною адресою.  

Для встановлення місцезнаходження ТОВ «Континент-2000» було надіслано лист  до Жовтневого відділу податкової міліції УПМ ДПА у Запорізькій області, в якому ДПІ просило вжити заходи щодо встановлення місцезнаходження  керівника ТОВ «Континент-2000».

Згідно до отриманої відповіді підприємство за юридичною адресою м. Запоріжжя, вул. Мирна, 20 не знаходиться.

Станом на 03 травня 2007 року посадовими особами ТОВ «Континент-2000» документи фінансово-господарської діяльності для проведення планової документальної перевірки не були надані, у зв'язку з цим розпочати перевірку у встановлений законом термін у ДПІ не було можливості.

З цих підстав було внесено зміни до розпорядження від 24.04.2007р. № 116-р щодо перенесення терміну перевірки.

25.05.2007р. до приміщення ДПІ з’явився директор Товариства «Континент-2000» Кучеренко С.В., якому особисто під розписку було вручено направлення від 25.05.2007р. за № 300393 на проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Континент-2000».

Цього ж дня директором ТОВ «Континент-2000» під розписку було надано до відділу аудиту юридичних осіб документи в кількості 23-х папок: поточного гривневого рахунку, відкритого в  ЗОФ АКБ «Укрсоцбанк», «прибуткові накладні», «податковий кредит».

У зв’язку з тим, що були надані не всі необхідні для перевірки документи, 30 травня 2007 року Кучеренко С.В. особисто було вручено листа з проханням надати для перевірки наступні документи: видаткові накладні за період з 01.04.04р. по 31.12.06р.; доручення на передачу товарів покупцям за період з 01.04.04р. по 31.12.06р.; податкові накладні за період з 01.04.04р. по 31.12.06р.; реєстри виданих податкових накладних за період з 01.04.04р. по 31.12.06р.; договори з покупцями за період з 01.04.04р. по 3 1.12.06р.; інші документи фінансової діяльності, які підтверджують відвантажування товарів покупцям за період з 01.04.04р. по 31.12.06р.; виписки банку ЗРУ ЗАТ КБ «ПриватБанк» р/р 26000302313001.

Зазначені в листі документи не були надані, при цьому пояснення Кучеренко С.В. з цього приводу не надавались.

З цих підстав до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя було подано заяву про розкриття банківської таємниці ЗРУ ЗАТ КБ «ПриватБанк» по рахунку ТОВ «Континент-2000», яку було задоволено, та на підставі цього рішення суду було отримано банківську виписку за період з 01.04.04р. по 31.12.06р.

Таким чином, у зв’язку з ненаданням директором Кучеренко С.В. документів, підтверджуючих реалізацію товару, валовий дохід розраховувався згідно до банківських виписок ЗОФ АКБ «Укрсоцбанк» та ЗРУ ЗАТ КБ «Приватбанк» по графі «призначення платежу».  

За результатами планової перевірки було складено акт від 23.07.2007р. № 70/23-1/30693965, в якому вчинено записи про порушення вимог пункту 5.1 статті 5, пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР), що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 3.743.698,00 грн. 00 коп.

Позивач не з’явився до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, та, тим самим відмовився від підписання та отримання акту перевірки.

Акт документальної перевірки від 23.07.2007р. № 70/23-1/30693965 було відправлено поштою рекомендованим листом 25.07.2007р. на юридичну адресу підприємства: вул. Мирна, 20 в м. Запоріжжя, 69083, але 04.09.2007р. пошта повернула акт документальної перевірки в зв'язку з тим, що адресат не з'явився за одержанням листа та закінченням терміну зберігання, що свідчить про неможливість вручення даного акту перевірки.

Фахівцями контролюючого органу було складено акт від 04.09.2007р. за № 2 про неможливість вручення акта перевірки.

На підставі акта перевірки, 05.09.2007р.  керівником ДПІ у Шевченківському районі міста Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001062301/0.

Згідно з пп. 4.2.2 б) п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), відповідно до п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР), на підставі пп. пп. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону (2181-14), Товариству з обмеженою відповідальністю «Континент-2000» визначено суму податкового зобов’язання за платежем 3011021000 податок на прибуток у розмірі 7.487.396,00 грн. В їх числі 3.743.698,00 грн. основного платежу.  

24 вересня 2007 року на адресу ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя надійшов лист від директора ТОВ «Континент-2000», в якому зазначалося, що ТОВ «Континент-2000» не має інформації, щодо результатів планової перевірки та просить повідомити про її результати.

В результаті апеляційного узгодження податкового зобов’язання, в порядку, визначеному п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), ДПА в Запорізькій області дійшла висновку про необхідність проведення позапланової перевірки, з метою уточнення фактів, викладених в скарзі підприємства.

На підставі наказу керівника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя № 248 та направлення № 300265 від 20.02.2008р. на проведення позапланової перевірки уповноваженими фахівцями держподаткінспекції було здійснено вихід на юридичну адресу позивача, з метою вручення керівнику наказу та направлення на проведення перевірки, але позивача за юридичною адресою не було, про що складено акт № 5 від 20.02.2008р.

З цих підстав позапланова перевірка проводилась на підставі тих же документів, які надані директором Товариства і були наявні на час проведення планової перевірки.  

За результатами перевірки складений Акт № 27/23-2/30693965 від 28.02.2008р.

В акті перевірки вчинено записи про відсутність податкового обліку, порушення п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР), та, відповідно, завищення загальної суми валових витрат на 9.876.931,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 3.288.525,00 грн.

За наслідком цього, рішенням від 7 березня 2008 року ДПА в Запорізькій області скасувала податкове повідомлення-рішення від 5 вересня 2007 року № 0001062301/0  (від 19.12.2007р. № 0001062301/1) в частині визначення суми податкового зобов’язання у розмірі 455.173,00 грн., та, відповідно, штрафні (фінансові) санкції.

Керівником ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя 7 березня 2008 року було прийнято податкове-повідомлення рішення № 0001062301/2.

Згідно з пп. 4.2.2 б) п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), відповідно до п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР), на підставі пп. пп. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону (2181-14), Товариству з обмеженою відповідальністю «Континент-2000» визначено суму податкового зобов’язання за платежем 3011021000 податок на прибуток у розмірі 6.577.050,00 грн. В їх числі 3.288.525,00 грн. основного платежу.  

Скасування податкового повідомлення-рішення № 0001062301/2 від 07.03.2008р. було предметом позову.

Колегія суддів, заслухавши представників Сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 16  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) встановлено порядок нарахування та сплати податку на прибуток  підприємств, у тому  числі  загальний  порядок  заповнення і подання декларації з податку на прибуток, що повністю узгоджується і з положеннями статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (2181-14).

Згідно з п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на приписи статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»  від 25 червня 1991 року N 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані:

1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами;

2) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); <…>

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування.

Відповідно,   Державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); та зобов'язані самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

Як встановлено судом першої інстанції, у зв’язку з ненаданням керівником суб’єкта господарювання первинних документів бухгалтерського обліку для проведення перевірки, сума валового доходу була визначена фахівцями держподаткінспекції за розкритими за рішенням суду банківськими виписками по графі «призначення платежу».  

При цьому, валові витрати залишились не підтвердженими документально, що є порушенням абз. 4 пп. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР).

За змістом пп. 5.3.9 Закону (334/94-ВР) у разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку мав право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Позивач не скористався своїм правом та не заявив про викрадення або зіпсування своїх первинних документів.

Згідно з пп. 5.3.9 Закону (334/94-ВР) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто, фахівцями контролюючого органу застосовано умовний (презумптивний) метод розрахунку податкової бази, що мотивовано вагомими причинами - несумлінністю платників податків.

При цьому, несумлінність платників податків не може визначатись незаперечно, побудована на спростовних юридичних презумпціях – за платником податків зберігається право довести документально інший розмір податкової бази, чого тим не було зроблено а ні в ході документальної перевірки, а ні в ході судового розгляду справи.

Навіть виходячи з обов’язку суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, доводи апеляційної скарги про те, що наведені в акті перевірки дані не мають під собою ніякого підґрунтя, не співпадають а ні з реальними сумами податкових зобов’язань, а ні з сумами надходжень на розрахунковий рахунок Позивача, залишились недоведеними належними засобами доказування твердженнями.    

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що суд не оцінив в якості доказу «опис документів», які подавались директором Товариства фахівцям контролюючого органу, також відхиляються судом, оскільки за переліком цих документів, висновків перевірки вони не спростовують.    

Доводи про неможливість подання первинних документів у зв’язку з їх передачею контролюючому органу колегією суддів не сприймаються. Перевіряючі не мають права вилучати оригінали документів, тільки копії. Вилучення оригіналів документів із складанням відповідного опису можливе лише за рішенням суду у разі арешту активів платника податків.

Крім того, платник податків не був позбавлений можливості отримати такі документи, на кінець, заявити перед судом клопотання про витребування від інших осіб письмових доказів, зазначивши при цьому: який письмовий доказ вимагається, орган чи особу, у яких він знаходиться, та обставини, які може підтвердити цей доказ.

Щодо відсутності підстав для проведення перевірки. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення.

Водночас, співробітники ДПІ не могли цього зробити, про що докладно зазначено в описовій частині постанови.

Крім того, наведене є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Між тим, Акт перевірки - службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Суд апеляційної інстанції, стаття 195 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент-2000» залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 20.11.2008р. у справі                        №  13/519/08-АП – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається протягом одного місяця з дня складення судового рішення у повному обсязі.

Ухвалу складено у повному обсязі 05.11.2009р.

                                                  Головуючий суддя                                      О.В.Юхименко

                                                  Суддя                                                            Н.П.Баранник

                                                  Суддя                                                            М.В.Мірошниченко