Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Чернишов Ю.В.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
Іменем України
12 листопада 2009 року Справа № 2а-822(1201)/09/0544
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Василенко Л.А.,
суддів: Ханової Р.Ф., Старосуда М.І.,
при секретареві Дегтярьовій А.М.,
розглянула апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Слов’янському районі Донецької області на постанову Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 29 травня 2009р. у справі № 2а-822(1201)/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Слов’янському районі Донецької області про зобов’язання виплатити підвищення до пенсії як дитині війни,
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 29 травня 2009р. позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Слов’янському районі Донецької області про зобов’язання виплатити підвищення до пенсії як дитині війни задоволений частково: визнана неправомірною бездіяльність стосовно несплати позивачеві в період з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р. підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, зобов’язано відповідача нарахувати несплачену соціальну державну допомогу у вигляді доплати до пенсії за віком, на користь позивача з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р. в сумі 710,91 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду сповіщені належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач згідно зі ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни в розумінні вищезазначеного закону.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанцій встановлено, що позивач відноситься до соціальної групи “Діти війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с.4), копією пенсійного посвідчення (а.с.5).
Спірним у справі є право позивача на отримання підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р.
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2007р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р., який набрав чинності з 1.01.2007 р., ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-IV) виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України (3551-ХІІ) "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону України від 15 березня 2007 року N 749-V, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня 2007 року – 380 грн., з 1 квітня 2007 року - 410 грн. 06 коп., з 1 жовтня 2007 року - 415 грн. 11 коп. Виходячи з цього, підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" складає: з 9 липня 2007 року – 123 грн. 02 коп., з 1 жовтня 2007 року – 124 грн. 53 коп.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і обґрунтовано вийшов за межі позовних вимог, що зумовлено необхідністю повного захисту порушеного права позивача, а саме визнав протиправними дії відповідача щодо виплати пенсії без підвищення як дитині війни, встановленого ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни».
Приймаючи рішення про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. в сумі 710,91 грн., суд першої інстанції правильно врахував приписи п. 3 ч.1 ст. 18, ст. 21, ч. 4 ст. 105 КАС України.
Апеляційний перегляд здійснений в межах апеляційної скарги, позивачем рішення суду не оскаржене.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови відсутні.
Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Слов’янському районі Донецької області залишити без задоволення.
Постанову Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 29 травня 2009р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Слов’янському районі Донецької області про зобов’язання виплатити підвищення до пенсії як дитині війни залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду проголошена в повному обсязі в судовому засіданні 12 листопада 2009 року та набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Л.А. Василенко
Судді: Р.Ф. Ханова
М.І. Старосуд