УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2009 року справа №2-а-1898/08/1170
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю.
суддів: Бишевської Н.А., Коршуна А. О.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2009 р. у справі № 2-а-1898/08/1170
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.
Кіровограда
про зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА:
06.11.08 ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Кіровограда (в процесі розгляду справи допущено заміну сторони на належного відповідача – Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді), в якому просила поновити пропущений строк на звернення до суду за захистом порушених прав за період з 01.01.06 по 31.12.07; зобов’язати відповідача нарахувати на користь позивача недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона має статус дитини війни. Згідно зі ст. 6 вказаного Закону дітям війни виплачується пенсія або щомісячне грошове утримання з підвищенням на 30% розміру мінімальної пенсії за віком, але у 2006-2007 роках така допомога позивачу не виплачувалась, що суперечить Конституції та законам України.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.01.09 (суддя Ясенова Т.І.) позовні вимоги задоволено частково, зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді здійснити перерахунок щомісячної надбавки до пенсії, як особі, що має статус дитини війни ОСОБА_1, починаючи з 09.07.07 по 31.12.07 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та здійснити її виплату. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Щодо строку для звернення за захистом порушених свобод та інтересів суд першої інстанцій, посилаючись на те, що порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 09.07.07 по 31.12.07, не встановив пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, порушено норми матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Перерахунок окремим категоріям громадян територіальні управління Пенсійного фонду проводять за наявності від центрального органу відповідних нормативно-розпорядчих документів. Крім того, управління є неналежним відповідачем по справі, відповідачами по справі повинні бути Пенсійний фонд України, Кабінет Міністрів України, Державне казначейство України, як єдиний розпорядник бюджетних коштів.
З питань застосування положень ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем судове рішення в цій частині не оскаржується.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у даній адміністративній справі є право позивача на отримання передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які полягають у бездіяльності суб’єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» пільг.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.06, набув статусу «дитина війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з норм ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст.ст. 21, 22, 87 Бюджетного кодексу України, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача, у зв’язку з чим Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді, на обліку в якому перебуває позивач, є належним відповідачем у справі, доводи відповідача з цього приводу до уваги не приймаються.
Як особі, що має статус «дитини війни», позивачу у 2006-2007 роках не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.06 дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.05 дію ст.6 зазначеного вище Закону на 2006 рік зупинено.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.06 до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджені не були.
Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.06 неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 19.01.06 дію відповідної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені, тобто умови для виплати державної соціальної допомоги дітям війни не настали.
Стосовно підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік з урахуванням статті 111 цього Закону.
Статтею 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.00, в якому міститься роз’яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, керуючись ч.3 ст.150 Конституції України, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції з урахуванням приписів ч.2 ст.11 КАС України зроблений правильний висновок, що в період з 09.07.09 по 31.12.07 позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду цієї справи розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність коштів на виплату передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни».
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об’єктивно, повно та всебічно з’ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення.
Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197,198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.01.09 у справі №2-а-1898/08/1170 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк
суддя: Н.А. Бишевська
суддя: А. О. Коршун