УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2009 року справа №2-а-737/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю.
суддів: Бишевської Н.А., Коршуна А.О.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області
на постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 27.04.09
у справі № 2-а-737/09
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області
про оскарження бездіяльності відповідача та здійснення перерахунку недоплаченої щомісячної суми допомоги «дітям війни», -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до Куйбишевського районного суду Запорізької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області, в якому просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.06 по 31.12.08; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та невиплати позивачу у повному обсязі надбавки до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.06 до 31.12.08 та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу надбавки до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.06 по 31.12.08 у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона має статус дитини війни. Згідно зі ст. 6 вказаного Закону дітям війни виплачується пенсія або щомісячне грошове утримання з підвищенням на 30% розміру мінімальної пенсії за віком, але відповідач зазначену надбавку до пенсії позивачу у 2006, 2007 роках не нараховував та не виплачував, а з січня 2008 року нараховує та виплачує цю надбавку в значно менших розмірах. З огляду на вказані обставини, позивач вважає, що дії відповідача, які полягають у ненарахуванні та своєчасній несплаті позивачу надбавки, яка передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправними.
Постановою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 27.04.09 (суддя Мальований В.О.) позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність відповідача щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року перерахунок надбавки до пенсії позивачу у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області здійснити перерахунок позивачу надбавки до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з врахуванням раніше проведених підвищень до пенсії «дітям війни» за відповідні періоди. В іншій частині позову відмовлено.
Щодо вимоги позивача про поновлення пропущеного строку для звернення за захистом порушених свобод та інтересів суд першої інстанцій, враховуючи похилий вік позивача, юридичну необізнаність позивача, а також обмежене коло засобів масової інформації, що оприлюднювали рішення Конституційного Суду України від 09.07.07, прийшов до висновку, що строк звернення позивача до суду пропущений з поважних причин, права позивача підлягають захисту.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач зазначає, що керується положеннями ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Враховуючи, що фінансування виплат за вказаним Законом проводиться з Державного бюджету України, дії відповідача щодо відмови у виплаті підвищення пенсії дітям війни за період з 09.07.07 по 01.01.08 не порушують діюче законодавство. В частині визначення величини, з якої мало обчислюватися вказане підвищення, судом першої інстанції не прийнято до уваги приписи ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також те, що механізм реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відсутній.
Органами Пенсійного фонду України підвищення пенсій дітям війни виплачується з 01.01.08 з урахуванням вимог Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.08 № 530.
Крім того, судом першої інстанції безпідставно визнано, що позивачем строк звернення до суду з вимогами про перерахунок пенсії за період з 01.01.06 по 31.12.07 пропущено з поважних причин.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у даній адміністративній справі є право позивача на отримання передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які полягають у бездіяльності суб’єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» пільг.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.06, набув статусу «дитина війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з норм ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст.ст. 21, 22, 87 Бюджетного кодексу України, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області. Як особі, що має статус «дитини війни», позивачу у 2006 та 2007 роках не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в 2008 році вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався в розмірі з урахуванням Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.08 № 530, а саме: 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.06 дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.05 дію ст.6 зазначеного вище Закону на 2006 рік зупинено.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.06 до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджені не були.
Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.06 неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 19.01.06 дію відповідної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені, тобто умови для виплати державної соціальної допомоги дітям війни не настали.
Стосовно підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік з урахуванням статті 111 цього Закону.
Статтею 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» змінено, встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту»).
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 у справі № 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.00, в якому міститься роз’яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, керуючись ч.3 ст.150 Конституції України, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції з урахуванням приписів ч.2 ст.11 КАС України зроблений правильний висновок, що в період з 09.07.09 по 31.12.07 та в період з 22.05.08 по 31.12.08 позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду цієї справи розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір мінімальної пенсії за віком, немає.
Відповідно до ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення передбачаються законами про пенсійне забезпечення. Порядок визначення розмірів пенсійних виплат встановлюється лише цим Законом (ч.2 ст.5 цього Закону).
Посилання відповідача на п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.08 № 530, яким встановлено розміри підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, колегія суддів вважає помилковим.
Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно зі статтями 113, 116, 117 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України‚ постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України; забезпечує виконання Конституції і законів України; видає постанови і розпорядження виключно в межах своєї компетенції.
Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», повинен обчислюватись виходячи з прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% такого мінімуму.
Колегія суддів не приймає також до уваги доводи відповідача про відсутність коштів на виплату передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни».
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
З огляду на вищевикладене, порушення права позивача як «дитини війни» на отримання доплати до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в установлені періоди спричинено неправомірною бездіяльністю відповідача, тому судом першої інстанції обґрунтовано визнано бездіяльність відповідача неправомірною.
Щодо застосування судом першої інстанції строку звернення до суду колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено річний строк для звернення до суду з адміністративним позовом для захисту порушених прав, інтересів, свобод. Відповідно до ч. 2 ст. 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущеного строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається та вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно розглянув клопотання позивача про поновлення строку, обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для часткової відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду.
Колегія суду з цього приводу також зазначає, що згідно положень ч.3 ст.99 КАС України строки для звернення до адміністративного суду можуть встановлюватися іншими законами. Як встановлено ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Враховуючи вказані норми чинного законодавства, а також приймаючи до уваги, що встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії не змінює порядку виплати пенсії (ст.85 Закону України «Про пенсійне забезпечення»), колегія суддів вважає, в даному випадку застосуванню підлягає ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об’єктивно, повно та всебічно з’ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення.
Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області - залишити без задоволення.
Постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 27.04.09 у справі №2-а-737/09 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк
суддя: Н.А. Бишевська
суддя: А.О. Коршун