УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2009 року справа №2-а-791/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю.
суддів: Бишевської Н.А., Коршуна А.О.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області
на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30.03.09
у справі № 2-а-791/09
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області
про стягнення щомісячної надбавки до пенсії, -
ВСТАНОВИЛА:
09.02.2009 року ОСОБА_1 звернулася до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області, в якому просила поновити пропущений строк на звернення до суду за захистом порушених прав за період з 01.01.06 по 31.12.07 року; зобов’язати відповідача нарахувати на користь позивача недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733,30 грн.; зобов’язати відповідача нарахувати на користь позивача недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2008 рік в сумі 1009,20 грн. Загальна сума до виплати за 2006-2008 роки складає 3742,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона має статус дитини війни. Згідно зі ст. 6 вказаного Закону дітям війни виплачується пенсія або щомісячне грошове утримання з підвищенням на 30% розміру мінімальної пенсії за віком, але відповідач зазначену надбавку до пенсії позивачу у 2006, 2007 роках не нараховував та не виплачував, а з січня 2008 року нараховує та виплачує цю надбавку частково у розмірі 10%. З огляду на вказані обставини, позивач вважає, що дії відповідача, які полягають у ненарахуванні та своєчасній несплаті позивачу надбавки, яка передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправними, внаслідок таких дій відповідача позивачу за 2006-2008 роки не доплачено до пенсії 3742,50 грн.
Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30.03.09 (суддя Ніколова І.С.) позовні вимоги задоволено частково. Відмовлено позивачу у поновленні строку звернення до суду. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної надбавки до пенсії, на яку вона має право відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у м. Мелітополі здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 надбавки до пенсії, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 22.05.08 року по 31.12.08. В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, порушено норми матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги приписи ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також положення ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. З 01.01.08 Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, у зв’язку з чим згідно із ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» дітям війни з 01.01.08 належить до сплати щомісячно 49,80 грн. Оскільки іншого механізму нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» у 2008 році не передбачено чинним законодавством, суд безпідставно зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплату допомоги за цей період.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у даній адміністративній справі є право позивача на отримання передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які полягають у бездіяльності суб’єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» пільг.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.06, набув статусу «дитина війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з норм ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст.ст. 21, 22, 87 Бюджетного кодексу України, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Мелітопольському районі Запорізької області. Як особі, що має статус «дитини війни», позивачу у 2006 та 2007 роках не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в 2008 році вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався частково у розмірі 10%, від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.06 дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» змінено, встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту»).
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 № у справі № 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.00, в якому міститься роз’яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, керуючись ч.3 ст.150 Конституції України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в період з 22.05.08 по 31.12.08 особам, які мають статус «дитини війни», повинно здійснюватись нарахування та виплата щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, вимоги позивача про зобов’язання відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.08 по 31.12.08 є правомірні та обґрунтовані.
На час розгляду цієї справи розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Частиною 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Однак наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальної допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік.
Колегія суддів також не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність можливості здійснення перерахунку та виплати допомоги за період з 22.05.08 через відсутність фінансування з державного бюджету України.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни».
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об’єктивно, повно та всебічно з’ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення.
Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197,198,200,205,206 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області - залишити без задоволення.
Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30.03.09 у справі №2-а-791/09 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк
суддя: Н.А. Бишевська
суддя: А.О. Коршун