Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Кучма В.В.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
16 листопада 2009 року Справа № 2а-531/09/0545
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого – судді Василенко Л.А., суддів Ханової Р.Ф., Старосуда М.І., при секретареві Дегтярьовій А.М., розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщені залу суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м.Сніжне Донецької області на постанову Сніжнянського міського суду Донецької області від 25 червня 2009р. у справі № 2а-531/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Сніжне Донецької області про зобов’язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А :
В квітні 2009 року ОСОБА_1. звернулася з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м.Сніжне Донецької області, в якому просила зобов’язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в загальній сумі 3692,70 грн.
Постановою Сніжнянського міського суду Донецької області від 25 червня 2009р. позов задоволений частково: зобов’язано відповідача здійснити нарахування та виплатити позивачеві за рахунок коштів Державного бюджету України різницю не донарахованої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни, за період з 22.05.2008р. до 31.12.2008р., виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком.
Не погодившись з судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Сторони в судове засідання не з’явилися – про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач відноситься до категорії осіб, які мають статус «дитина війни», за місцем проживання перебуває на обліку у відповідача. Відповідно до довідки відповідача позивачеві виплачувалася надбавка до пенсії тільки у 2008 році, а саме у січні-березні в розмірі 47,0 грн. щомісяця, у квітні –червні по 48,1 грн. щомісяця, у липні-вересні по 48,2 грн. щомісячно, у жовтні-грудні по 49,8 грн. щомісяця.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої змінити з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач віднесена до соціальної групи “Дитина війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с.3), копією пенсійного посвідчення ( а.с. 3).
Позивачеві у 2008 році підвищення до пенсії проведено у розмірі 10% від прожиткового мінімуму відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до змін до деяких законодавчих актів України», що не заперечується відповідачем та визнано ним у довідці (а.с.13).
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2007р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Суд першої інстанції правильно визначив, виходячи з рішення Конституційного суду N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року.
За приписами статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць: з 1 квітня 2008 року по 30 червня 2008 року в розмірі 481 грн., з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року в розмірі 482 грн., з 1 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 498 грн.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і враховуючи, що внаслідок протиправних дій відповідача позивач не отримала у належному розмірі підвищення до пенсії, як дитина війни, дійшов до вірного висновку про зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплатити різницю не донарахованого підвищення до пенсії відповідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. Але суд першої інстанції допустив помилку, зазначивши, що відповідач повинний зробити виплати вказаних сум за рахунок коштів Державного бюджету, оскільки зазначені виплати здійснюються з коштів Пенсійного Фонду України.
Апеляційний перегляд здійснений в межах апеляційної скарги. Позивачем постанова суду не оскаржена.
Відповідно до приписів ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства на користь позивача з коштів Державного бюджету України пропорційно задоволеним вимогам підлягає стягненню судовий збір в сумі 0,60 грн.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що спірні правовідносини за суттю вирішені правильно і доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, але внаслідок порушення норм процесуального права постанова підлягає зміні.
Керуючись ст.195, ст.196, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.201, ч.2 ст.205, ст.207, ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м.Сніжне Донецької області задовольнити частково.
Постанову Сніжнянського міського суду Донецької області від 25 червня 2009р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Сніжне Донецької області про зобов’язання вчинити певні дії змінити.
З другого абзацу резолютивної частини постанови виключити фразу: «за рахунок коштів Державного бюджету України».
Четвертий абзац резолютивної частини постанови викласти в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 0,60 грн. (60 коп.).».
В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції проголошена в повному обсязі в судовому засіданні 16 листопада 2009 року і набуває законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Л.А. Василенко
Судді: Р. Ф. Ханова
М.І. Старосуд