ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 жовтня 2009 року                                                                                       № 22-а-16209/08/ 9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

Обрізко І.М.,

Багрія В.М., Улицького В.З.,

Золотому Я.В. ,

головуючого судді

суддів

при секретарі судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України  про визнання неправомірними дій та стягнення одноразової грошової допомоги,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Міністерства оборони України про визнання неправомірними дій та стягнення одноразової грошової допомоги. Позов мотивує тим, що 16 березня 2006 року наказом заступника Міністра оборони України за №6 його було звільнено з військової служби за станом здоров'я з 02 травня 2006 року. 30 серпня 2006 року рішенням МСЕК був визнаний інвалідом третьої групи в результаті захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, що в свою чергу дає йому право на отримання одноразової грошової допомоги. Крім того зазначає, що кошти отримані у вигляді страхового відшкодування, повернуті в касу Волинської обласної дирекції ВАТ НАСК «Оранта». Відповідачем відмовлено йому у наданні одноразової грошової допомоги в зв'язку з інвалідністю з посиланням на те, що дія даної норми не поширюється на позивача, оскільки він був визнаний інвалідом після звільнення з військової служби.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2008 року позовні вимоги задоволено. Суд виходив з того, що позивач звільнений з військової служби у 2006 році, як інвалід третьої групи, інвалідність якого настала після звільнення з військової служби, згідно ст. 41 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» та п.2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році», відтак має право на отримання одноразової грошової допомоги.

Не погодившись із зазначеними судовим рішенням Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що відповідно до роз'яснення Міністерства юстиції України від 03.04.2007 року № 22-26-1064 дія вказаної постанови поширюється тільки на період починаючи з 12 травня 2006 року (дня опублікування вказаного Закону), а оскільки позивач був звільнений з військової служби до цієї дати (03.05.2006 року), то дія статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» і постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.07 року № 284 на позивача не поширюється.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 наказом заступника Міністра оборони України №6 від 16 березня 2006 року звільнений з військової служби у відставку за п. 67 п.п. «б» та наказом начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління з 02.05.2006 року виключений зі списків особового складу територіального управління, всіх видів забезпечення та направлений на облік до Луцького ОМВК Волинської області. З довідки до акта огляду МСЕК вбачається, що ОСОБА_1. 30.08.2006 року встановлена третя група інвалідності; причина інвалідності - захворювання, що пов'язане з проходженням військової служби.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у разі каліцтва, заподіяного військовослужбовцю під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, незалежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога.

Згідно з «Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, що сталися у 2006 році», грошова допомога виплачується військовослужбовцям, звільненим з військової служби (у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби чи внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникло у позивача з моменту настання страхової події - встановлення групи інвалідності, тобто з 30 серпня 2006 року, відтак на нього поширюється дія ст.41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції Закону України №3597-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2008 року по справі №2а-250/08, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця   шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.  

І.М. Обрізко

                                                                                                                                            В.М. Багрій

В.З. Улицький.

Головуючий суддя

судді                                                                                    

Повний текст ухвали виготовлено

та підписано 14.10.2009 року.