Справа №2-367/2009 р.  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И  

5 листопада 2009 року   Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим  

у складі: головуючого            –  судді ВОЛОДАРЕЦЬ Н.М.

    при секретарі            –  АГАПОВОЇ В.П.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства,

В С Т А Н О В И В :  

ОСОБА_1 звернулася до  суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства, мотивуючи свої вимоги тим, що з жовтня 2004 року по березень 2005 року вона проживала разом з відповідачем, вела з ним спільне господарство, мали спільний бюджет, та від спільного життя 13 серпня 2005 року народилася донька ОСОБА_3. Проте відповідач батьківство не визнає. Просить суд визнати, що ОСОБА_2 є рідним батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні позивачка  позовні вимоги підтримала, пояснила суду, що з жовтня 2004 року почала зустрічатися з відповідачем, між ними були близькі стосунки, які продовжувались близько трьох місяців, відповідач періодично приїзжджав до неї, вона приходила до нього та залишалася там на нічь, коли завагітніла, то розповіла про це відповідачу, проте він відмовився визнавати себе батьком дитини та їх стосунки припинилися.  Після народження доньки вона зустрічалася з відповідачем, проте він відмовлявся визнавати батьківство, в результаті чого запис про батька у свідоцтві про народження дитини було зроблено з її слів. Просила суд визнати відповідача ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.  

 Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав їх необгрунтованими та безпідставними, пояснив, що дійсно  близькі стосунки з позивачкою в нього були, коли він працював на будівництві, позивачка декілька разів приходила до нього у вагончик, розташований на будівельному майданчику, проте три місяці вони не тривали, разом вони ніколи не проживали, спільне господарство не вели. Хто є батьком її дитини йому не відомо. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухав пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 13 серпня 2005 року позивачка у справі – ОСОБА_1 народила доньку ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження 1-АП №019210. В судовому  засіданні достовірно встановлено, що запис про батька дитини ОСОБА_3 у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, тобто за прізвищем матері, а ім’я та по батькові батька дитини записано за її вказівкою.  

Відповідно до ст. 128 Сімейного кодексу України за відсутності заяв, право на подання яких встановлено статтями 126 і 127 цого Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що в жовтні 2004 року сторони у справі – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зустрічалися, між ними були близькі стосунки. В 2004 році позивачка ОСОБА_1 завагітніла та коли повідомила про це відповідача ОСОБА_2, останній відмовився визнавати себе батьком дитини. В серпні 2005 року позивачка народила доньку ОСОБА_3.

Свідок  ОСОБА_4 в судовому засіданні поянила, що  її співробітниця ОСОБА_1 восени 2004 року зустрічалася з ОСОБА_2, залишалася в нього на нічь, готувала йому їжу, вони спілкувалися з ним приблизно два місяці. Коли вона завагітніла, ОСОБА_2 почав від неї ховалися та уникати зустрічі, не визнаючи батьківства. Все це їй відомо зі слів позивачки ОСОБА_1, яка приходячи на роботу про це розповідала.

Пунктом 9 Постанови  Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо бітьківства, материнства та стягнення аліментів» звернуто увагу, що  відповідно до статей 213, 215 ЦПК України рішення щодо визнання бітьківства (материнства) має грунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів в їх прийняття чи відхилення. У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст. 146 ЦПК може визнати факт, для з’ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).

Ухвалою від 5 березня 2009 року за клопотанням представника позивачки ОСОБА_1 по справі було призначено судово-медичну експертизу для вирішення питання щодо можливості походження дитини від відповідача по справі ОСОБА_2, у зв’язку з чим провадження у справі було зупинено, копія ухвали була отримана сторонами у справі, зокрема позивачкою, їй надсилалися листи щодо необхідності з’явитися до  Обласного бюро судово-медичних експертиз в м. Одесі з визначенням приймального часу, що не спростовується позивачкою, проте для проведення призначеної експертизи протягом тривалого часу - п’яти місяців жодних заходів не вжила,  доказів поважності причин цього суду не представила, у зв’язку з чим ухвалою від 30 липня 2009 року провадження у справі було відновлено. Крім того, надала суду заяву, згідно якої просила суд розглядати справу за доказами, що містяться в матеріалах справи та за поясненнями свідків.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доводи позивачки ОСОБА_1 стосовно того, що протягом трьох місяців (починаючи з жовтня) 2004 року вона з відповідачем у справі ОСОБА_2 проживала разом, вела з ним спільне господарство, суд вважає необгрунтованими та не доведеними належними та допустимими доказами. Зазначені обставини, а також будь-які інші обставини, що засвідчують походження дитини саме від відповідача у справі, зокрема його участь в утриманні дитини, будь-якого визнання відповідачем свого батьківства, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Пояснення свідка  ОСОБА_4, надані  в судовому засіданні, суд не може прийняти до уваги при встановленні походження дитини від відповідача, оскільки всі відомості, викладені нею, відомі їй саме зі слів позивачки ОСОБА_1

Таким чином, дослідивши обставини справи та перевіривши їх наданими належними та допустимими доказами, суд вважає доводи позивача  ОСОБА_1 необгрунтованими та не доведеними належними доказами. В обгрунтування позовних вимог позивачкою не представлено суду жодного доказу у підтвердження походження її доньки  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, саме від відповідача ОСОБА_2  

Отже, дослідив обставини справи, перевірив їх наданими належними та допустимими доказами, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості,  суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог  ОСОБА_1 в заявлених нею межах та про відсутність правових підстав для задоволення її позову.

На підставі ст. ст. 125, 128 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 209, 212 - 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :  

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення  заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів  апеляційної скарги  або в порядку  ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                                                  Н.М. Володарець