У К Р А Ї Н А
Місцевий Ленінський районний суд міста Севастополя
Справа № 2-578\09 р.
Категорія 51
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(повний текст)
26 жовтня 2009 року Ленінський районний суд міста Севастополя у складі: головуючого судді – Балюкової К.Г.
при секретарі - Усатій Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Оксі” про поновлення на роботі, стягнення заробітної платні за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ :
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Оксі” (далі - ТОВ„Оксі”) про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. Вимоги позову мотивовані тим, що 16.04.2002 р. він був прийнятий відповідачем на роботу, при прийнятті медичний огляд не проходив, вперше пройшов його у лютому 2004 року та визнаний годним для виконання обов’язків машиністу екструдера. Другій медогляд він проходив у травні 2008 року у ВАТ „Олніл”, під час якого голова медичної комісії (терапевт) 29.05.2008 р., на його думку, необґрунтовано вирішила, не ознайомившись попередньо із ЄКГ 2004 р., що у нього передінфарктне становище, яке потребує припинення трудової діяльності. Однак, після ознайомлення з результатами УЗІ серця 13.06.2008р. та ЄКГ від 04.02.2004 р., вона впевнилася, що у нього стабільні вікові зміни без всякої загрози інфаркту. Позивач вказував, що керівництво відповідача, переслідуючи його за критику, вважало за можливе, звільнити його за станом здоров’я. Спочатку, без письмового наказу його відсторонили від роботи та тільки 10.07.2008 р. йому було видане направлення на медогляд. Контрольний медогляд він проходив у 1-й поліклініці 7-ї міської лікарні, де лікар на своєму висновку написала, що негативної динаміки порівняльно із попередньою ЄКГ не має, по підсумках профогляду голова медичної комісії (терапевт) 14.07.2008р. надала висновок про його придатність виконувати обов’язки машиніста екструдера. Однак, пізніше, 17.07.2008 р. голова комісії на зворотній сторінці бланку профогляду написала завідомо недостовірний діагноз та новий висновок про необхідність його переведенні на більш легку працю, на підставі якого він був звільнений наказом відповідача № 258 від 18.07.2008 р. Зазначав, що конкретна причина звільнення в наказі не зазначена, інша робота в ТОВ „Оксі” йому не пропонувалася. Позивач вказував, що п.3.6 Наказу Міністра охорони здоров’я № 246 від 21.05.2007 р., що регламентує порядок утворення комісій профоглядів, їх права та обов’язки передбачено найбільше повноваження цієї комісії – відсторонення від роботи робітників, що не пройшли у встановлений строк медогляду та не допуску до роботи працівників, яким згідно медичного висновку така робота протипоказана за станом здоров’я, тоді як про звільнення робітника на підставі висновку комісії в наказі не зазначено. У позові позивач зазначав, що можливість та порядок та обов’язок звільнення робітників за станом здоров’я визначається Медико-соціальною комісією на підставі всебічного обстеження особи та інших даних, що підтверджують стійку втрату працездатності, висновок якої є обов’язковим для підприємств, незалежно від форми власності. Отже позивач вважав, що звільнення або перевід на більш легку працю робітника можливі лише після встановлення МСЕК повної (або часткової) стійкої або незворотної втрату працездатності, тоді як відповідач не маючи доказів, що після відповідного лікування він не буде визнаний медичною комісією гідним для роботи машиністом екструдера, на його погляд, протиправно звільнив його з роботи.
Вимоги в частині відшкодування моральної шкоди позивач мотивував приниженням його честі та гідності, приниження його престижу та авторитету серед колег по роботі, неможливістю вести звичайний образ життя. Розмір моральної шкоди визначив у 50 мінімальних заробітних платах.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлені ним вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, наполягав на їх задоволенні. Позивач вказував, що дані про його заробіток, надані відповідачем є недостовірними, оскільки відповідачем при його обчисленні не враховані норми колективних договорів, галузевої тарифної угоди та частина заробітку, що виплачувалася відповідачем робітникам неофіційно. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь у відшкодування понесених ним витрат при проведенні медичних обстежень МСЕК в загальній сумі 39,50 грн.
Представник відповідача вимоги позову не визнав у повному обсязі, заперечення на них мотивував повним дотриманням вимог трудового законодавства працедавцем при вирішенні питання про звільнення позивача внаслідок виявленої невідповідності працівника займаній посаді внаслідок стану здоров’я, який перешкоджає продовженню даної роботи. Представник вказував, що в результаті проведеного профогляду компетентною медичною комісією був складений акт про наявність у позивача діагнозу, що перешкоджає продовженню його трудової діяльності на посаді машиніста екструдера. На підставі отриманого акту та припису комісії позивачу був припинений доступ до роботи до проведення за його проханням незалежного медичного обстеження у ВАТ „Олніл”. Акт міської лікарні також підтвердив висновки комісії про неможливість продовження позивачем трудової діяльності по його посаді, тому після обговорення питання на нараді трудового колективу та відсутності можливості працевлаштування позивача на підприємстві на іншій посаді з більш легкими умовами труда, було прийнято рішення про його звільнення за п.2 ст.40 КЗпП України. Представник вказував, що підприємство прийняло всі мери для обмеження спричинення шкоди здоров’ю позивача як свого робітника от можливих негативних наслідків виконуваної ним роботи, яка протипоказана йому за медичними висновками за станом його здоров’я.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, показання спеціалістів, дослідивши письмові матеріали справи, знаходить позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що стороні по справі знаходилися у трудових відносинах із 15.09.2004 р., наказом ТОВ „Оксі” № 252 від 15.09.2004 р. позивач був прийнятий до ТОВ „Оксі” на посаду машиніста екструдера (а.с.8), ознайомлений та згоден із умовами праці, посадовою інструкцією, правилами внутрішнього трудового розпорядку, що підтверджено записом його трудової книжки та рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 20.08.2008 р. по цивільній справі № 2-2162\2008 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ „Оксі” про скасування дисциплінарного стягнення.
Встановлено, що посада машиніста екструдера відноситься до робіт зі шкідливими умовами праці, що не оспорювалося сторонами в судовому засіданні, підтверджено даними про атестацію робочих місць ТОВ „Оксі”, які знаходяться в матеріалах даної справим (ас.108-118).
Наказом відповідача № 258 від 18.07.2008 р. ОСОБА_1 звільнений з посади машиніста екструдера, у зв’язку із виявленою невідповідністю робітника займаній посаді або виконуваній роботи внаслідок стану здоров’я, яке перешкоджає продовженню даної роботи, згідно п.2 ст.40 КЗпП України. Згідно наказу підставою його є висновок медичної комісії та положення ст.40 п.2 КЗпП України, узгодження звільнення із Радою трудового колективу (протокол № 5 від 18.07.2008 р.) (а.с.2).
В судовому засіданні представник відповідача обґрунтовував наявність підстав для звільнення позивача ОСОБА_4 актом по результатах періодичного медичного огляду робітників ТОВ „Оксі” від 23.05.2008 р. (а.с.20), згідно якого ОСОБА_1 був встановлений діагноз: Атеросклеротичний кардіосклероз, зміни на ЄКГ, праця із фізичними перевантаженнями протипоказана у зв’язку з чим комісією він був виявлений як особа, яка потребує переведення на іншу роботу за станом здоров’я (а.с.22).
Як вбачається з матеріалів справи направлення позивача на медичний огляд було визначено сумісним актом завідуючого відділом гігієни праці Гагарінської СЕС м.Севастополя при участі представника власника ТОВ „Оксі” інженера охорони праці від 02.04.2008 р. (а.с.17).
Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій, процедура проведення попереднього (під час прийняття на роботу) та періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці визначений „Порядком проведення медичних огляді працівників певних категорій”, який затверджений Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246 (далі – Порядок).
Згідно абз.3 п.2.15 Порядку питання про придатність до роботи в кожному окремому випадку вирішується індивідуально з урахуванням особливостей функціонального стану організму (характеру, ступеня прояву патологічного процесу, наявності хронічних захворювань), умов праці та результатів додаткових методів обстеження.
З позовної заяви та пояснень позивача у судовому засіданні вбачається, що він не згодний із звільненням, зокрема через незгоду із висновком ОСОБА_4 акту результатів профогляду від 29.05.2008 р.
Однак, своїм правом на оскарження результатів медичного огляду, передбаченого п.2.27 Порядку, яким визначено, що результаті медичного огляду можуть бути оскаржені роботодавцем або громадянином у лікувально-профілактичний заклад (ЛПЗ) вищого рівня або в судовому порядку, позивач не скористався, відповідних вимог до суду не заявляв, оспорюючи в рамках даної справи тільки правомірність свого звільнення.
Згідно обставинам справи, не погодившись із ОСОБА_4 висновком медичної комісії, позивач просив відповідача направити його на незалежне обстеження, яке ним було пройдено у 1-й поліклініці 7-ї міської лікарні м.Севастополя, за результатами якого медкомісія підтвердила діагноз, виявлений в результаті профогляду від 29.05.2008 р. (а.с.26, зворот).
Відповідно до пп.1.5 Порядку до компетенції ЛПЗ відноситься, зокрема вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії конкретних шкідливих і небезпечних виробничих чинників і трудового процесу, на підставі карти умов праці та атестації робочого місця.
Як слідує із п.2.21 роботодавець зберігає за працівником на період проходження медогляду місце роботи (посаду) і середній заробіток та за результатами медичного огляду інформує працівника про можливість (неможливість) продовжувати роботу за професією.
Згідно до п.4.1.5 Порядку передбачає компетенцію ЛПЗ про прийняття рішення про профпридатність працівника, про що робиться запис у Картці працівника.
Згідно вказаної Картці на ім’я позивача (а.с.27, зворот), йому протипоказана робота із фізичним навантаженням, він потребує переведення на більш легку працю.
Таким чином, враховуючи, що визначення питання про можливість позивача продовжувати працювати на посаді машиніста екструдера було вирішено у встановленому діючим законодавством порядку, відповідно до „Порядку проведення медичних огляді працівників певних категорій”, затвердженого Наказом МОЗ України від 21.05.2007 року № 246, повноважною та компетентною комісією, висновки якого позивачем оскаржені у встановленому порядку не були, навпаки, були лише підтверджені при проходженні позивачем медичного огляду у першій поліклініці 7-ї міської лікарні, суд вважає безпідставними доводи позивача щодо необґрунтованості та протиправності дій відповідача щодо відсторонення його від праці із наступним звільненням за п.2 ст.40 КЗпП України, оскільки дії відповідача засновані на належних компетентних медичних висновках, згідно яких продовження зайняття позивачем посади машиніста екструдера із шкідливими умовами праці виявляло небезпеку для його життя та здоров’я.
Доводи позивача про те, що порядок і обов’язок звільнення працівника за станом здоров’я визначається МСЕК, також є безпідставними, оскільки п.1 Постанови КМУ № 83 від 22.02.1992 р. „Про затвердження Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда”, Медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя, п.7 вказаної вище Постанови визначено, що обов'язковими для підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності і видів їх діяльності є висновки медико-соціальних експертних комісій про умови й характер праці інвалідів. Вказане у повній мірі підтверджено листом ЦК МСЕК м.Севастополя від 02.06.2009 р. (а.с.69), куди позивач за його проханням був направлений судом з метою встановлення його профпридатності, яким МСЕК повідомило, що питання про потребу в переведенні на іншу роботу за станом здоров’я знаходиться в компетенції комісії, що проводить профілактичні медичні огляди працівників, що ще раз підтверджує законність та обґрунтованість вирішення цього питання комісією з професійний оглядів, яка була проведена 29.05.2008р.(а.с.20-22) та правомірність врахування її висновків відповідачем при вирішенні питання про подальші трудові відносини сторін.
Саме з огляду на наведене, суд не вбачає можливості покласти в основу свого рішення по даній справі пояснення лікарів спеціалістів з професійної патології та кардіології щодо відсутності, на їх думку, перешкод для продовження праці позивачем за посадою машиніста екструдера, яки були надані суду під час розгляду справи, оскільки п.2.8 Порядку передбачено складання висновків саме комісійним медичним органом, тому висновки окремих лікарів-спеціалістів не можуть спростувати цей належний доказ з питання професійної придатності позивача.
Крім того, згідно п.4.1.3 Порядку ЛПЗ залучає до проведення медоглядів лікарів, які мають підготовку з профпатології та обізнані з умовами праці працівників, особливостями виробництва та шкідливими факторами виробничного середовища, їх гігієнічною оцінкою й можливою професійною патологією на даній дільниці, у цеху, на виробництві. Медична комісія проводить огляд у відповідності з протоколами атестації робочого місця, і на підставі всіх чинників приймає висновок про профпридатність працівника, що було відсутним у під час надання пояснень спеціалістами у судовому засіданні.
Судом встановлено, що у зв’язку із відсутністю вакансій для переведення позивача на більш легку працю на підприємстві відповідача, що підтверджується протоколом № 5 Ради трудового колективу підприємства з участю позивача, штатним розкладом та актом перевірки центру зайнятості щодо дотриманням законодавства України про зайнятість населення, чим підтверджена фактична відсутність можливості відповідача забезпечити позивача роботою, не пов’язаною із фізичним навантаженням та нічними змінами, відповідачем було прийнято рішення про звільнення позивача за п.2 ст.40 КЗпП України.
Стверджуючи, про порушення відповідачем процедури свого звільнення через не складання актів про відсутності на підприємстві вакансій із більш легкими умовами праці з ознайомленням його під особистий розпис, позивач в під час розгляду справи не зазначив будь-яких конкретних посад, яки за його думкою були вільні та могли б бути йому надані позивачем, тому враховуючи, що позивач особисто був присутній при вирішенні цього питання на Ради трудового колективу, суд знаходить його твердження в цій частині неспроможними.
Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд вважає, що при звільненні позивача працедавцем були дотримані передбачені вимоги трудового законодавства з цього питання, зокрема п.2 ст.40, ст.170 КЗпП України, у зв’язку з чим не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача про поновлення його на роботі.
Водночас, оскільки інші вимоги позову – про стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди позивачем були засновані на незаконності його звільнення 18.07.2008 р., яке не було доведено при розгляді справи, суд вважає за необхідне в їх задоволенні також відмовити.
Оскільки при зверненні до суду із позовом про захист трудових прав позивач звільнений від сплати судових витрат, по результатах розгляду справи вони підлягають віднесенню на рахунок держави.
На підставі ст.40 п.2 Кодексу законів про працю України, Наказу Міністерства охорони здоров’я України № 246 від 21.05.2007 р. „Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій”, п.21 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року „Про практику розгляду судами трудових спорів”, керуючись ст.ст. 10,11,60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю „Оксі” про поновлення на роботі, стягнення заробітної платні за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди – відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м.Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя - підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Ленінського
районного суду м. Севастополя К.Г.Балюкова